Про присвоєння почесного звання "Героя України"(посмертно) Бойченку Денису Валентиновичу

Шановний пане Президенте України!

Ми, батьки, рідні, близькі та всі, хто пам’ятає й шанує нашого Захисника, звертаємося до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) Бойченку Денису Валентиновичу, який віддав своє життя за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Денис Бойченко народився 13 червня 2007 року в місті Луцьку Волинської області. Навчався у Луцькому ліцеї № 5 . Після закінчення ліцею вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського. Провчившись рік в інституті, наш син добровільно став до лав Збройних Сил України. 30 жовтня 2025 року він підписав контракт, свідомо обравши шлях захисника Батьківщини.

Денис після завершення базової військової підготовки та навчання на пілота бпла проходив службу у військовій частині А 0998 на посаді оператора БПЛА 4-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 2-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів. За час проходження служби самостійно та спільно з побратимами знищив безліч військових цілей, живої сили супротивника, сотні разів доставляв до побратимів важливе військове майно, продукти харчування й інші вантажі. Неодноразово добровільно вирушав на поле бою за пораненими побратимами, виносячи їх в безпечне місце для подальшої евакуації. В одному з боїв, внаслідок ворожих дій отримав множинні осколкові поранення, проте зміг самостійно вибратися до пункту евакуації, а опісля доставлений до військового шпиталю. Після лікування повернувся до побратимів та продовжив бойову роботу.

Свій останній бій Денис прийняв в районі населеного пункту Клинове, Краматорського району, Донецької області 07 жовтня 2026 року. Протягом трьох діб позицію бійця обстрілювали з артилерії, атакували дронами. Нажаль останню атаку FPV-дрона Денис пережити не зміг, отримавши безліч травм несумісних з життям. Йому було лише 19 років, але він до останнього подиху мужньо виконував свій військовий обов'язок, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.

Для своєї родини Денис був не просто сином, братом, внуком, він був світлою людиною з великим серцем, добрим, щирим, мужнім і сміливим. Людина, яка мала мрії, плани та ціле життя попереду, але стала на захист Батьківщини й заплатила за нашу свободу найвищу ціну. Його доброта, щирість і готовність прийти на допомогу назавжди залишаться в пам’яті тих, хто його знав.

Ця втрата стала невимовним болем для всієї родини. На Дениса вдома чекали батьки, брати, бабуся, друзі. Чекали на його повернення, на його голос, усмішку, обійми й можливість знову бути разом. Але війна безжально обірвала його життя, забравши в нього майбутнє, про яке він мріяв, а в родини — найдорожчу людину.

Ми не можемо повернути Дениса. Жодні слова не здатні втамувати біль від цієї втрати. Але ми можемо зробити все, щоб його подвиг не був забутий, щоб його ім’я назавжди залишилося в історії нашої держави, а його мужність стала прикладом для наступних поколінь.

Просимо Вас від імені нашої родини, друзів і всіх небайдужих громадян України гідно вшанувати пам'ять нашого сина та присвоїти Бойченку Денису Валентиновичу звання Героя України(посмертно).

Денис Бойченко — назавжди в наших серцях. Назавжди в історії України.

Вічна пам'ять і слава Герою України!