Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю військової частини 3122 2 корпусу Національної Гвардії України "Хартія" Дрозду Тарасу Олеговичу

Я, Дрозд Наталія Юріївна,мама військовослужбовця 2 корпусу Національної Гвардії України "Хартія", військової частини 3122 НГУ, звертаюсь до вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму синові, мужньому Захиснику нашої держави, Дрозду Тарасу Олеговичу.
Дрозд Тарас Олегович народився 5 лютого 1998 року і був молодшим сином в сім'ї, нашою радістю, любов'ю та найбільшим скарбом. Оскільки і я і мій старший син ( старший брат Тараса) є людьми з інвалідністю, тому Тарасик був нашою опорою і всією нашою надією.
Тарас був щирим, світлим, дуже добрим і чуйним хлопчиком з дитинства. Він завжди, навіть часто жертвуючи свом часом, здоров'ям чи інтересам, був готовий допомогти кожному, хто потребував будь-якої допомоги. Ця риса і оприділила його долю Героя, Захисника. Адже, на період початку повномасштабної війни він перебував в Польщі на роботі. Оскільки він був нашим годувальником,то вже з 18 років їздив на роботу в Польщу. Як тільки почалася повномаштабна війна він відразу кинувся захищати країну і повернувся в Україну. Вже цей героїчний вчинок заслуговує на звання Героя. Повернувшись в Україну, він 3 рази ходив в ТЦК, але оскільки йому на той час (2022 рік) було лише не повних 24 роки та не мав військового досвіду, його не мобілізовували. Тоді він приєднався до волонтерського руху та знову поїхав в Польщу, щоб допомагати ЗСУ фінансово та волонтерством. Але в жовтні 2022 року, коли всі тікали з країни, він знову повернувся в зі словами "Мам, я не буду стояти осторонь коли країна в біді, коли на фронті гинуть хлопці. Якщо ми народ, то ми маємо стати і битися за свою країну. Хто, якщо не я захищу тебе?" У грудні 2022 року він підписав контракт із ЗСУ. В складі 95 ДШВ, військової частини А0281, мій Тарасик пройшов важкий шлях воїна від штурмовика до пілота БПЛА. Пройшов справжнє пекло війни. Брав участь у бойових діях по захисту Батьківщини на різних важких ділянках фронту: Кремінна, Лиман, Серебрянський ліс, Куп'янськ, Бахмут, Торецьк, Вовчанськ, Покровськ, Терни, Курська операція. Впродовж цього часу отримав 3 поранення та обмороження пальців обох ніг.
Та це його не зупинило. У січні 2026 року він приєднався до 2 корпусу Національної Гвардії України "Хартія", військова частина 3122 НГУ. Брав участь у важких боях на харківському напрямку, який на жаль і забрав його молоде життя.
Загинув мій син 7 червня 2026 року під с.Моначинівка, поблизу Куп'янська внаслідок удару ворожого FPV- дрона.
У мого сина було все життя попереду, були мрії, плани на життя та щасливе майбутнє. Проте, коли ворог прийшов з війною на нашу землю мій син свідомо обрав шлях Лицаря, Захисника. Виявивши велику любов до своєї землі, патріотизм, незламність, мужність. Знаючи на скільки цей шлях є небезпечним, він не відступив від свого обов'язку, залишився вірним присязі і до останнього подиху боронив свою країну. Він не встиг прожити своє життя, сворити сім'ю, народити дітей побудувати дім, але встиг стати Героєм та гідним сином своєї країни та залишити після себе подвиг Захисника та світлу пам'ять Героя на всі наступні покоління. Перебуваючи на фронті він сказав "Мам, якщо навіть ми загинемо (мав на увазі побратимів), то ми прокладемо шлях майбутнім поколінням. Щоб жили вони на нашій вільній землі"
За мужність та бойові заслуги нагороджений відзнакою ХРЕСТ ПОШАНИ, присвоєно звання ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ТЕРНОПОЛЯ та військова частина подала його на нагородження ОРДЕНОМ МУЖНОСТІ III ступеня.
Я втратила весь свій всесвіт, свою надію. Вже ніколи не зможу обняти свого сина, почути його голос, побачити його усмішку, взяти на руки його дітей, своїх онуків.

Тому я, його мама, прошу Президента та всіх громадян, яких захищав мій Тарасик, підтримати цю Петицію:
ПРИСВОЇТИ ДРОЗДУ ТАРАСУ ОЛЕГОВИЧУ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ ПОСМЕРТНО. За мужність, за любов до України, за самопожертву, за самовідданість, за вірність присязі. Я , як мама, що втратила найдорожче, хочу щоб подвиг мого сина не розчинився в часі, не загубився на сторінках історії, не зник безслідно в минулому, а жив вічно у пам'яті народу за який мій син поклав своє життя на жертовний вівтар борні за Волю і Незалежність нашої України.
Слава Героя! Слава нашій Україні!