Пане Президенте!
Звертаюсь до Вас від імені єдиної сестри, родини, друзів та побратимів із проханням присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, старшому солдату Сергеєву Юрію Юрійовичу.
Юрій був сиротою, і єдиною його найближчою людиною та опорою залишалася сестра. Проте його справжньою родиною також стала армія, якій він присвятив значну частину свого життя. Юрій Юрійович проходив військову службу за контрактом понад 10 років — з 2015 по 2026 рік, самовіддано боронячи суверенітет України у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади (Військова частина А1556) на посаді топогеодезиста.
З початком повномасштабного вторгнення він продовжував безперервно перебувати на найважчих ділянках фронту. Як досвідчений військовослужбовець та фахівець-топогеодезист, Юрій забезпечував надзвичайно важливу та точну координацію дій підрозділів, неодноразово ризикуючи власним життям заради безпеки побратимів та успіху бойових операцій. Його відданість справі, стійкість та багаторічний бойовий досвід були прикладом для кожного, хто служив поруч із ним.
Життя відважного захисника обірвалося 23 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Комишуваха. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїй країні та українському народу, віддавши найдорожче — власне життя за нашу свободу, незалежність та мирне майбутнє.
Для своєї сестри, побратимів та всіх, хто його знав, Юрій є втіленням справжнього Героя, який поклав життя на вівтар нашої перемоги. Його багаторічна служба та винятковий подвиг заслуговують на найвище державне визнання.
Враховуючи винятковий героїзм, мужність, самопожертву та багаторічну вірну службу під час захисту державного суверенітету України, просимо Вас, Пане Президенте, присвоїти Сергеєву Юрію Юрійовичу почесне звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Вічна пам'ять і слава Герою!
Слава Україні!