Прошу присвоїти звання «Герой України» (посмертно) моєму синові — Войтюшку Артему Михайловичу

Шановний пане Президенте України! Я, мати загиблого військовослужбовця Збройних Сил України Войтюшка Артема Михайловича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму синові найвище державне звання — «Герой України» (посмертно). Мій син, Войтюшко Артем Михайлович, народився 21 серпня 1992 року. Він проходив військову службу у військовій частині А1815 у військовому званні солдата, виконував бойові завдання на посаді снайпера, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області, Волноваському районі, поблизу населеного пункту Богоявленка, мій син здійснив вчинок, який є прикладом справжнього героїзму, мужності та самопожертви. Виконавши поставлене бойове завдання, Артем мав можливість повернутися на командно-спостережний пункт. Проте, дізнавшись, що його побратими отримали важкі поранення та потребують допомоги, він прийняв рішення не залишати їх напризволяще. Маючи можливість подбати про власну безпеку, мій син обрав допомогу побратимам. Він вирушив на їхній порятунок, намагаючись врятувати їхні життя. На жаль, під час цієї спроби порятунку Артем загинув разом із побратимами. Для нього побратимство було не просто словом. Він не зміг залишити тих, із ким разом захищав Україну, навіть усвідомлюючи небезпеку для власного життя. Його останній вчинок став проявом найвищих людських цінностей — мужності, відданості, відповідальності та самопожертви. За проявлену мужність і відвагу мій син був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Як мати, я втратила найдорожче — свою дитину. Жодні слова не можуть передати біль від втрати сина. Жодна нагорода не поверне його додому. Але я хочу, щоб його подвиг був гідно оцінений державою, за яку він віддав своє життя. Я пишаюся своїм сином. Він мав можливість повернутися, але не залишив побратимів у біді. До останнього залишався вірним своїй військовій присязі, побратимам та людяності. Прошу Вас, пане Президенте України, гідно вшанувати пам'ять мого сина, Войтюшка Артема Михайловича, відзначити його виняткову мужність, героїзм і самопожертву та присвоїти йому звання «Герой України» (посмертно). Я хочу, щоб ім'я мого сина залишилося в історії України, а його подвиг став прикладом для майбутніх поколінь. Він міг повернутися, але обрав не залишати своїх. Вічна пам'ять і шана моєму синові та всім загиблим героям України. Слава Україні!