Щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) молодшому лейтенанту Шершню Микиті Сергійовичу, позивний «Шаміль»

ЕЛЕКТРОННА ПЕТИЦІЯ
Президенту України
Щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) молодшому лейтенанту Шершню Микиті Сергійовичу, позивний «Шаміль»
Шановний пане Президенте України!
Я, мати загиблого захисника України Шершня Микити Сергійовича, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» моєму синові, молодшому лейтенанту 3-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України, військова частина 3073, Шершню Микиті Сергійовичу, 19 липня 2000 року народження.
Микита народився та виріс у місті Славутич. Навчався у Славутицьких школах № 4 та № 2. З дитинства був добрим, щирим, активним і цілеспрямованим хлопцем. Захоплювався спортом, займався карате, виховував у собі силу волі, дисципліну та витривалість.
Військовий шлях і захист України
8 жовтня 2020 року Микита розпочав військову службу у військовій частині 3041. Із перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації він продовжив захищати Україну, виконуючи бойові завдання у складі підрозділу.
У листопаді 2023 року був переведений до 3-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Центру спеціального призначення Національної гвардії України, військова частина 3073.
Проходив службу на посаді офіцера (снайпера) групи спеціального призначення (снайперів). Військове звання молодшого лейтенанта йому було присвоєно посмертно.
Безпосередня участь Микити у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, офіційно підтверджена довідкою військової частини 3073. Він виконував бойові завдання в районах відповідальності ОСУВ «Таврія», ОТУ «Запоріжжя», ОТУ «Одеса» та УВ «Схід».
Героїчні епізоди та виняткові прояви мужності
Бойові дії поблизу міста Покровськ Донецької області, 30 жовтня – 6 листопада 2025 року.
Із 30 жовтня 2025 року Микита у складі снайперської пари виконував бойові завдання на вогневих позиціях поблизу Покровська Донецької області.
4 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у складі групи спеціального призначення він виявив позиції противника та вступив у стрілецький бій, особисто знищивши двох російських військовослужбовців. Того ж дня під час зачистки приватного сектору ліквідував ще двох окупантів. Надалі, під час зачистки нежитлової будівлі, Микита, ризикуючи власним життям і викликаючи вогонь противника на себе, забезпечив можливість побратимам обійти будівлю. У результаті бою було знищено ще п'ятьох окупантів, а будівлю взято під контроль.
Порятунок пораненого побратима та останній бій, 6 листопада 2025 року.
Цього дня Микита отримав завдання евакуювати важкопораненого військовослужбовця суміжного підрозділу, який внаслідок мінно-вибухового поранення втратив нижню кінцівку.
Попри щільний ворожий вогонь і смертельну небезпеку, Микита особисто транспортував пораненого побратима, вага якого разом з екіпіруванням перевищувала 120 кілограмів, та надав йому домедичну допомогу, завдяки чому вдалося стабілізувати його стан і врятувати життя.
Під час евакуації Микита виявляв та знищував ворожі безпілотники зі стрілецької зброї, уразивши понад п'ять дронів.
Під час чергової атаки ворожого безпілотника він, не вагаючись, відкрив прицільний вогонь, прикриваючи поранених побратимів. Унаслідок підриву боєприпасу поблизу нього Микита отримав уламкові поранення, несумісні з життям.
До останньої миті він залишався вірним військовій присязі, прикривав побратимів і забезпечував можливість їхнього безпечного відходу. Він віддав власне життя заради порятунку інших.
6 листопада 2025 року Микита віддав своє життя заради порятунку інших. Йому було лише 25 років.
Державні нагороди та відзнаки
За час проходження військової служби Микита був відзначений:
• відзнакою Президента України «За оборону України» відповідно до Указу Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022, посвідчення серії ОУВ № 0036175;
• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) відповідно до Указу Президента України від 23 лютого 2026 року № 132/2026; .
Також Микиті було посмертно присвоєно військове звання молодшого лейтенанта.
Обставини загибелі та визнання бойових заслуг
Микита загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ Донецької області 6 листопада 2025 року, прикриваючи поранених побратимів та забезпечуючи їхній порятунок.
Його мужність, професіоналізм, рішучість та самопожертва стали прикладом для побратимів. Завдяки його діям було врятовано життя важкопораненого військовослужбовця, знищено ворожих військовослужбовців і безпілотники, забезпечено виконання бойового завдання та можливість безпечного відходу інших бійців.
Подвиг Микити, його відданість військовій присязі та самопожертва підтверджені нагородним листом командування військової частини 3073, за яким він був представлений до нагородження орденом «За мужність» III ступеня.
Його військовий шлях — це приклад мужності, честі, відповідальності, професіоналізму та безмежної відданості Україні.
Шановний пане Президенте!
Як мати, я переживаю невимовний біль від втрати своєї дитини. Мій син більше ніколи не повернеться додому. Я не почую його голосу, не обійму, не побачу його усмішки. Він мав жити, будувати плани, створювати сім'ю, радіти життю. Але віддав його заради порятунку побратимів та захисту України.
Я безмежно вдячна за посмертне нагородження сина орденом «За мужність» III ступеня. Проте вважаю, що його виняткові бойові заслуги, особиста мужність, врятоване життя побратима та самопожертва, проявлена під час останнього бойового завдання, заслуговують на найвище державне визнання.
Я не прошу повернути мені сина — я прошу гідно вшанувати його подвиг.
Прошу Вас розглянути питання щодо присвоєння Шершню Микиті Сергійовичу, молодшому лейтенанту 3-го окремого загону спеціального призначення «Омега» Національної гвардії України, позивний «Шаміль», звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність, героїзм, самовідданість та визначний внесок у захист України.
Для нашої родини це стане не лише вшануванням пам'яті Микити, а й визнанням його військового шляху, подвигу та жертовності заради України.
Мій син віддав життя за Україну. Нехай Україна пам'ятає свого Героя!
Вічна пам'ять і шана Герою!
Слава Україні!
Мати загиблого захисника України
Шершень Тетяна Михайлівна