№22/272234-еп
Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Лаус Роману Євстахійовичу
Автор (ініціатор): Лаус Вероніка Романівна
Дата оприлюднення: 11 листопада 2026
Шановний пане Президенте України!
Я, донька загиблого Захисника України, з глибоким сумом та невимовним болем, звертаюся до Вас із проханням- присвоїти найвище державне звання- Герой України (посмертно) моєму батьку, сержанту Лаусу Роману Євстахійовичу, 13.06.1978р. народження, позивний «Директор».
Роман народився 13 червня 1978 року в Тернополі. Тут він зростав, навчався, працював й заснував власну справу. Найбільшим досягненням для нього завжди була його сім’я. Друзі та побратими завжди згадували його як людину, яка першою простягала руку допомоги й ніколи не залишалася осторонь.
З початком повномасштабного вторгнення, Роман не вагався ні хвилини. 25 лютого 2022 року, він добровільно став на захист Батьківщини та доєднався до лав ЗСУ. Був сержантом із матеріального забезпечення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А7033, 105 окремої бригади територіальної оборони.
23.03.2023 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п.Гряниківка Куп’янського р-ну, Харківської обл., внаслідок артилерійського обстрілу отримав акубаротравму.
Його бойовий шлях проліг через найважчі точки фронту Сумської, Донецької та Харківської областей : Ізюм, Краматорськ, Куп’янськ, Покровськ, Богодухів…
5 лютого 2026 року, поблизу населеного пункту Рясне на Харківщині, під час виконання бойового завдання, внаслідок влучання ворожого БПЛА типу «Ланцет» в автомобіль, отримав несумісні з життям поранення, внаслідок чого загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові!
За свою відвагу та сумлінну службу Роман був відзначений нагородою «За заслуги», медаллю «За службу Україні» та високою нагородою Міністерства оборони - «Хрестом сил територіальної оборони». Також, згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради, йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У Романа залишились дві доньки- Анастасія та Вероніка, дружина Ольга та мати Ганна. Для своєї родини він був люблячим сином, батьком та чоловіком, надійною опорою та справжнім прикладом мужності, відповідальності й безмежної любові.
Ціною власного життя він виконав свій військовий обов'язок перед Україною та українським народом. Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, патріотизму та вірності своїй країні!
Прошу Вас вшанувати пам’ять мого батька та його подвиг і присвоїти Лаусу Роману Євстахійовичу- звання Героя України (посмертно).
Він поклав свою душу за нас, за наше право жити на вільній землі, за нашу незалежність!
Герої не вмирають!
Я, донька загиблого Захисника України, з глибоким сумом та невимовним болем, звертаюся до Вас із проханням- присвоїти найвище державне звання- Герой України (посмертно) моєму батьку, сержанту Лаусу Роману Євстахійовичу, 13.06.1978р. народження, позивний «Директор».
Роман народився 13 червня 1978 року в Тернополі. Тут він зростав, навчався, працював й заснував власну справу. Найбільшим досягненням для нього завжди була його сім’я. Друзі та побратими завжди згадували його як людину, яка першою простягала руку допомоги й ніколи не залишалася осторонь.
З початком повномасштабного вторгнення, Роман не вагався ні хвилини. 25 лютого 2022 року, він добровільно став на захист Батьківщини та доєднався до лав ЗСУ. Був сержантом із матеріального забезпечення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини А7033, 105 окремої бригади територіальної оборони.
23.03.2023 р. під час виконання бойового завдання в районі н.п.Гряниківка Куп’янського р-ну, Харківської обл., внаслідок артилерійського обстрілу отримав акубаротравму.
Його бойовий шлях проліг через найважчі точки фронту Сумської, Донецької та Харківської областей : Ізюм, Краматорськ, Куп’янськ, Покровськ, Богодухів…
5 лютого 2026 року, поблизу населеного пункту Рясне на Харківщині, під час виконання бойового завдання, внаслідок влучання ворожого БПЛА типу «Ланцет» в автомобіль, отримав несумісні з життям поранення, внаслідок чого загинув, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові!
За свою відвагу та сумлінну службу Роман був відзначений нагородою «За заслуги», медаллю «За службу Україні» та високою нагородою Міністерства оборони - «Хрестом сил територіальної оборони». Також, згідно з рішенням сесії Тернопільської міської ради, йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».
У Романа залишились дві доньки- Анастасія та Вероніка, дружина Ольга та мати Ганна. Для своєї родини він був люблячим сином, батьком та чоловіком, надійною опорою та справжнім прикладом мужності, відповідальності й безмежної любові.
Ціною власного життя він виконав свій військовий обов'язок перед Україною та українським народом. Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, патріотизму та вірності своїй країні!
Прошу Вас вшанувати пам’ять мого батька та його подвиг і присвоїти Лаусу Роману Євстахійовичу- звання Героя України (посмертно).
Він поклав свою душу за нас, за наше право жити на вільній землі, за нашу незалежність!
Герої не вмирають!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бенюх Світлана Олександрівна
12 листопада 2026
2.
Лісоцька Ольга Ігорівна
12 листопада 2026
3.
Довгаль Анна Владиславівна
12 листопада 2026
4.
Бахмутська Світлана Володимирівна
12 листопада 2026
5.
Бернадин Марія Анатоліївна
12 листопада 2026
6.
Миронюк Ростислав Петрович
12 листопада 2026
7.
Кривенко Наталія Василівна
12 листопада 2026
8.
Басанець Домініка Вікторівна
12 листопада 2026
9.
Комар Юлія Романівна
12 листопада 2026
10.
Бойчук Роман Миколайович
12 листопада 2026
11.
Ремез Ольга Леонідівна
12 листопада 2026
12.
Бачинська Анна-Марія Ростиславівна
12 листопада 2026
13.
Данко Катерина Сергіївна
12 листопада 2026
14.
Воронкова Марина Олексіївна
12 листопада 2026
15.
Петрик Наталя Володимирівна
12 листопада 2026
16.
Баглай Вікторія Миколаївна
12 листопада 2026
17.
Цвинда Ірина Олександрівна
12 листопада 2026
18.
Крикун Валентина Сергіївна
12 листопада 2026
19.
Фанда Ульяна Русланівна
12 листопада 2026
20.
Терлецька Ірина Вікторівна
12 листопада 2026
21.
Перців Оксана Петрівна
12 листопада 2026
22.
Огородник Володимир Богданович
12 листопада 2026
23.
Ричка Світлана Вікторівна
12 листопада 2026
24.
Садчикова Вероніка Василівна
12 листопада 2026
25.
Ротарь Марина Вікторівна
12 листопада 2026
26.
Маївка Ольга Леонідівна
12 листопада 2026
27.
Захарчишина Наталія Станіславівна
12 листопада 2026
28.
Саєнко Тетяна Анатоліївна
12 листопада 2026
29.
Боднар Ольга Дмитрівна
12 листопада 2026
30.
Попович Людмила Василівна
12 листопада 2026
220
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.