№22/272304-еп

Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) старшому сержанту Хвальку Михайлу Миколайовичу (позивний «Калантос») 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького

Автор (ініціатор): Хвалько Ірина Миколаївна
Дата оприлюднення: 18 листопада 2026
Шановний пане Президенте!

Я, дружина загиблого військовослужбовця, звертаюся до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) моєму коханому чоловікові, військовослужбовцю Збройних Сил України (військова частина А0409), старшому сержанту Хвальку Михайлу Миколайовичу (позивний «Калантос»), 21.04.1994 року народження.

Михайло став на захист Батьківщини за покликом серця ще у 2017 році, підписавши контракт під час проведення АТО. Майже 9 років свого молодого життя він присвятив службі у мінометному підрозділі військової частини А0409, пройшовши найзапекліші точки війни. Він не просто служив — він жив своєю справою і був висококласним фахівцем, виборовши 1-ше місце на змаганнях зі стрільби та наведення міномета.
За роки бездоганної служби, відвагу та вірність присязі був відзначений державними та відомчими нагородами:

почесним нагрудним знаком рідної бригади.
медаллю «За особливу службу» III ступеня;
медаллю «Захиснику Вітчизни» (згідно з Указом Президента України);

Будучи сержантом із матеріального забезпечення підрозділу, Михайло ніколи не ховався за спинами побратимів і не шукав легких шляхів. Він особисто під щільними ворожими обстрілами доставляв на бойові позиції їжу та боєприпаси, ризикуючи власним життям заради того, щоб хлопці на передовій мали все необхідне. Крім того, він заходив на позиції як командир міномета, і розрахунок під його безпосереднім командуванням влучно знищував військову техніку ворога. Для побратимів він був не просто командиром, а надійним плечем, людиною слова і сталевої витримки.

Він був не лише військовослужбовцем, який сумлінно виконував поставлені завдання, а й людиною, на яку могли покластися побратими, особливо в найважчі та найнебезпечніші моменти.

Одним із таких випадків став ворожий артилерійській обстріл бойової позиції. Унаслідок влучання ворожого снаряду позиція зазнала значних руйнувань. Хлопці опинилися в пастці. Поки горів будинок, вони сиділи в підвалі. Михайло знайшов можливість відновити зв’язок і передати в тил, що ситуація критична і розрахунок потребує евакуації. І саме в момент невизначеності і очікування — характер, бойовий досвід і лідерські якості мого чоловіка, не дозволили страху й паніці взяти гору, підтримував бойовий дух хлопців, допомагав зберегти витримку та самовладання в ситуації, коли кожна година могла стати останньою.

Під час того обстрілу, Михайло отримав контузію, однак це не завадило йому нести
відповідальність за інших.

Але навіть найміцніший організм не витримує безкінечного виснаження. Дев'ять років постійної напруги, безсонних ночей і пекельної роботи на передовій підірвали здоров'я мого чоловіка.

Перебуваючи у районі виконання бойових завдань у Донецькій області, у тимчасовому місці розташування підрозділу, Михайло пішов із життя у тяжких муках внаслідок гострого венозного мезентеріального тромбозу.

Герої — не тільки ті, хто гине безпосередньо від кулі чи снаряда, захищаючи Батьківщину, а й ті, хто згорає від виснаження, не шкодуючи ні власних сил, ні здоров'я, даючи можливість іншим воїнам тримати стрій. Мій чоловік віддав Україні найкращі роки своєї молодості, своє здоров'я та зрештою — саме життя.

Для мене він назавжди залишиться найкращим у світі чоловіком, опорою і цілим всесвітом. Продовженням його життя на цій землі є діти — донька та маленький син, якому доведеться пізнавати тата лише через фотографії, відеозаписи та спогади побратимів. Вони обов'язково розкажуть йому, що його тато був справжнім взірцем для наслідування — людиною, яка доклала неймовірних зусиль, аби його діти мали щасливе майбутнє у мирній, вільній Україні.

Прошу Вас гідно вшанувати його багаторічний бойовий шлях, самопожертву та мужність і присвоїти моєму чоловікові звання Герой України (посмертно).

Вічна пам’ять і слава Герою!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Йогансен Карина Дмитрівна
18 листопада 2026
2.
Доманюк Оксана Михайлівна
18 листопада 2026
3.
Кухарчук Діана Олександрівна
18 листопада 2026
4.
Веклич Ніна Петрівна
18 листопада 2026
5.
Панченко Олена Григорівна
18 листопада 2026
6.
Савицька Олена Романівна
18 листопада 2026
7.
Даценко Анастасія Вікторівна
18 листопада 2026
8.
Сидорук Вікторія Сергіївна
18 листопада 2026
9.
Юрченко Марія Андріївна
18 листопада 2026
10.
Атаманчук Оксана Боліславівна
18 листопада 2026
11.
Задоя Світлана Миколаївна
18 листопада 2026
12.
Захарчук Наталія Василівна
18 листопада 2026
13.
Буланіна Світлана Тарасівна
18 листопада 2026
14.
Ясинська Зоя Іванівна
18 листопада 2026
15.
Ошита Ганна Савівна
18 листопада 2026
16.
Фукс Надія Михайлівна
18 листопада 2026
17.
Тимошів Оксана Степанівна
18 листопада 2026
18.
Лущан Зоряна Павлівна
18 листопада 2026
19.
Петрушевець Софія Олександрівна
18 листопада 2026
20.
Куца Аліна Анатоліївна
18 листопада 2026
21.
Шалаута Мар'яна Володимирівна
18 листопада 2026
22.
Шкорупська Владислава Валеріївна
18 листопада 2026
23.
Маслова Наталія Георгіївна
18 листопада 2026
24.
Равніст Діана Вадимівна
18 листопада 2026
25.
Гейко Юлія Олегівна
18 листопада 2026
26.
Маївка Ольга Леонідівна
18 листопада 2026
27.
Королько Неля Вадимівна
18 листопада 2026
28.
Кобаль Каріна Василівна
18 листопада 2026
29.
Левицький Тарас Богданович
18 листопада 2026
30.
Меркотун Євгенія Миколаївна
18 листопада 2026
47
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.