Шановний пане Президенте України!
Я, Луценко Віталій, рідний брат загиблого Захисника України Луценка Володимира Олексійовича, позивний «Рибак», звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму братові найвище державне звання — Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Володимир народився 18 березня 1982 року. Він був справжнім патріотом, людиною честі, мужності та незламного духу.
Його шлях боротьби за Україну розпочався задовго до повномасштабного вторгнення.
Володимир брав участь у Революції Гідності, стояв за свободу, незалежність і гідне майбутнє нашої держави. Також брав участь в антитерористичній операції (АТО).
У 2015 році проходив військову службу у складі 72-ї окремої механізованої бригади, де виконував бойові завдання на Волноваському напрямку як снайпер. У 2016 році звільнився з військової служби.
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення рф, Володимир знову став на захист Батьківщини.
Проходив службу у складі 44-ї бригади, брав участь в обороні Києва. Згодом був направлений на Запорізький напрямок, де провів близько року.
Пізніше повернувся до лав 72-ї окремої механізованої бригади, де знову виконував бойові завдання як снайпер на Бахмутському напрямку та в районі Часового Яру, де тривали запеклі бої.
Згодом Володимир пройшов навчання на оператора безпілотних літальних апаратів, виконував завдання з використанням дронів та обіймав командну посаду.
За наданими військовими документами, він проходив службу у військовій частині А1232 на посаді техніка батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 1-го зенітного ракетного дивізіону. Мав військове звання сержанта.
Серед побратимів Володимир був відомий за позивним «Рибак». За цим позивним його знали ті, з ким він пліч-о-пліч проходив бойовий шлях, виконував бойові завдання та захищав Україну.
За свою службу та відданість Україні Володимир був відзначений нагородами:
Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».
Відзнака Міністерства оборони України «Захиснику України».
Відзнака «Хрест Військова честь».
Нагрудний знак «Учасник АТО».
Відзнака «Знак пошани».
Відзнака 1129-го зенітного ракетного Білоцерківського полку.
13 травня 2026 року близько 07:40 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Олексієво-Дружківка Донецької області Володимир загинув унаслідок ворожої атаки ударного FPV-дрона. Він отримав поранення, несумісні з життям.
Володимир був люблячим батьком, сином і братом. У нього залишився син, який назавжди пам'ятатиме свого батька як мужнього Захисника України.
У глибокій скорботі залишилися його мама й тато, два брати. Володимир був середнім із трьох братів.
Для нас він назавжди залишиться рідною людиною, люблячим братом і справжнім Героєм.
Його життя обірвалося, але його боротьба за Україну, мужність, відданість військовій присязі та самопожертва не повинні бути забуті.
Він захищав Україну ще з часів Революції Гідності, пройшов АТО, а після початку повномасштабної війни знову став до лав захисників і продовжував боротися до останнього подиху.
ПРОСИМО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ:
Присвоїти сержанту Луценку Володимиру Олексійовичу, позивний «Рибак», звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за мужність, особисту відвагу, багаторічну відданість українському народові, захист незалежності й територіальної цілісності України та самопожертву під час виконання військового обов'язку.
Ми не можемо повернути його до життя. Але можемо зробити так, щоб його ім'я, його позивний «Рибак», його служба та його подвиг назавжди залишилися в історії України.
Для його сина він назавжди буде прикладом справжнього батька і Захисника.
Для батьків — найдорожчим сином.
Для нас, братів, — рідним братом, якого вже ніколи не замінити.
Для України — воїном, який віддав своє життя за свободу нашої держави.
Вічна пам'ять і слава Луценку Володимиру Олексійовичу — «РИБАКУ»!
Герої не вмирають!
Слава Україні! Героям слава!