Я, Іванна, мати загиблого Захисника України Терлецького Віталія Андрійовича, звертаюся до Президента України з проханням присвоїти моєму синові найвище державне звання — Герой України (посмертно).
Мій син народився 4 лютого 2000 року. Йому було лише 23 роки, коли навесні 2023 року він добровільно став на захист України, своєї землі та українського народу.
Його батько має інвалідність II групи, але Віталій добровільно обрав шлях Захисника України. Він мав жити, будувати плани, мріяти, створювати сім'ю. Але його життя обірвалося надто рано.
Віталій пройшов військове навчання у Великій Британії. Спочатку служив у 1-й бригаді імені Івана Богуна, він розповідав мені, що під час служби в 1-й бригаді імені Івана Богуна на його долю випали важкі бої під Хромовим та Часовим Яром
А згодом продовжив службу у 5-й окремій штурмовій бригаді, військова частина А4010.
22 грудня 2023 року мій син зник безвісти під час бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське.
Наша родина довгий час жила між надією та болем. Ми чекали, молилися і вірили, що він живий та колись повернеться додому. Кожен день був сповнений очікуванням хоча б найменшої звістки про нього.
На жаль, результати ДНК підтвердили найстрашніше — мій син загинув.
У серпні 2026 року Віталій повернувся додому, до рідного села Нове Село Львівської області, але вже назавжди. Там його поховали.
Як мати, я не можу повернути сина. Але хочу, щоб його мужність, відданість Україні та внесок у захист нашої держави були гідно оцінені.
Прошу Президента України розглянути питання про присвоєння Терлецькому Віталію Андрійовичу звання Героя України (посмертно).
Для мене він назавжди залишиться моїм сином, а для України — Захисником, пам'ять про якого повинна жити.
З повагою,
мати Віталія — Іванна.