Шановний пане Президенте України!
Я, донька загиблого Захисника України Кривенка Ігоря Петровича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму батькові найвище державне звання — Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
15 червня 2024 року мій тато став на захист України, вступивши до лав Збройних Сил України. Він проходив військову службу у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри.
17 вересня 2024 року поблизу селища Друге Желанне Покровського району Донецької області під час захисту нашої держави він зник безвісти.
Для нашої родини розпочалися довгі місяці невідомості, болю та надії. Ми чекали, вірили, молилися і до останнього сподівалися на диво. Після репатріації останків у серпні 2025 року та проведення ДНК-експертизи було встановлено особу мого батька. На жаль, найстрашніше підтвердилося - він загинув, захищаючи Україну.
Мій тато віддав найдорожче - власне життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави. Він більше не повернеться додому, не обійме своїх рідних, не побачить, як дорослішають його онуки. Але його ім’я, його шлях і його подвиг не повинні бути забуті.
Я звертаюся до Вас не лише як донька, яка втратила батька. Я звертаюся як людина, яка хоче, щоб ім’я її тата назавжди залишилося в історії України.
Я не хочу, щоб його життя, його боротьба, його служба та його загибель стали просто ще однією історією цієї страшної війни. Я хочу, щоб про нього знали не лише його рідні. Щоб його ім’я пам’ятали наступні покоління. Щоб мої діти та їхні діти могли з гордістю говорити про свого дідуся, який віддав життя за Україну.
Я хочу, щоб ім’я мого батька було не лише викарбуване на пам’ятних знаках, а й закарбоване в історії нашої держави.
Я розумію, що жодне звання не поверне мені тата. Жодна нагорода не заповнить порожнечу, яка залишилася після нього. Але для мене це питання честі, справедливості та збереження пам’яті про людину, яка віддала своє життя за всіх нас.
Герої не повинні залишатися лише у спогадах своїх родин. Їхні імена мають жити в історії країни, яку вони захищали.
Прошу гідно вшанувати пам’ять Кривенка Ігоря Петровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Я не можу повернути свого тата. Але я можу зробити все, щоб Україна пам’ятала його ім’я.
З повагою та вірою у справедливість,
донька Захисника України.