№22/272470-еп

Про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Грищуку Марʼяну Ярославовичу

Автор (ініціатор): Грищук Віра Василівна
Дата оприлюднення: 18 листопада 2026
Я, Грищук Віра Василівна, мати загиблого Захисника України Грищука Марʼяна Ярославовича, звертаюся до Президента України з проханням присвоїти моєму синові найвище державне звання — «Герой України» (посмертно) за виняткову мужність, героїзм, самопожертву, відданість військовій присязі та незламність у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України.

Грищук Марʼян Ярославович народився 16 лютого 1991 року в місті Кам’янка-Бузька Львівської області.

12 жовтня 2022 року був призваний на військову службу за мобілізацією. Проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, зокрема у 27-му та 105-му прикордонних загонах. Обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії — гранатометника.

Із 2024 року виконував бойові завдання у складі бойового підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування. Брав безпосередню участь у бойових діях на Донецькому напрямку, виконував завдання з оборони визначених позицій, стримування штурмових дій противника та захисту побратимів.

З листопада 2024 року виконував бойові завдання на Харківському напрямку. У лютому 2025 року під час ворожої атаки із застосуванням безпілотника отримав поранення. Після лікування повернувся до виконання військового обов’язку, продовжив службу та бойові завдання, не залишивши своїх побратимів.

У серпні 2025 року Марʼян знову був направлений на Покровський напрямок.

7 вересня 2025 року заступив на вогневу позицію «Меркурій» поблизу населеного пункту Грузьке Покровського району Донецької області. Його завданням було стримування противника та недопущення його просування.

9 вересня 2025 року ворог завдав удару FPV-дроном по вогневій позиції «Меркурій». Марʼян отримав важкі поранення. Під час евакуації до стабілізаційного пункту, не приходячи до тями, він помер від отриманих ран.

Зі слів побратимів час ворожої атаки Марʼян прийняв увесь удар на себе, прикривши собою побратимів, які завдяки цьому залишилися живими. Ціною власного життя він врятував життя інших військовослужбовців, проявивши виняткову мужність, самопожертву та справжній героїзм.

Йому було лише 34 роки.

19 вересня 2025 року Марʼяна поховали на місцевому кладовищі села Вихопні Львівської області.

За мужність, відвагу та самовіддані дії під час виконання службово-бойових завдань Грищук Марʼян Ярославович був відзначений такими нагородами:

1. Президентська відзнака «За оборону України».
2. Орден «За мужність» III ступеня (посмертно).
3. Медаль «Ветеран війни».
4. Нагрудний знак «Відмінний прикордонник».

Усі ці відзнаки є свідченням його мужності, відданості військовій присязі та Українському народові.

Марʼян був не лише мужнім Захисником України, а й люблячим сином, чоловіком та батьком. Після його загибелі залишилося двоє неповнолітніх дітей, які зростатимуть без батьківської любові, турботи та підтримки. Для них тато назавжди залишиться Героєм, який віддав своє життя заради їхнього майбутнього, заради мирного неба над Україною.

Мій син до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. Навіть після отриманого поранення він повернувся до побратимів, знову став на захист України та продовжив виконувати бойові завдання, розуміючи всю небезпеку.

Як мати, я пишаюся своїм сином. Біль від втрати неможливо передати словами. Але я хочу, щоб його подвиг був гідно оцінений державою, щоб його ім’я назавжди залишилося в історії України, а його мужність стала прикладом для наступних поколінь.

Марʼян віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність та мирне майбутнє нашої держави. Його діти втратили батька, дружина — чоловіка, а я — сина. Та Україна отримала ще одного Героя, ім’я якого не повинно бути забутим.9
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Скалозуб Валентина Пилипівна
18 листопада 2026
2.
Литвиненко Ольга Валеріївна
18 листопада 2026
3.
Новікова Василина Йосипівна
18 листопада 2026
4.
Бабело Юлія Павлівна
18 листопада 2026
5.
Йогансен Карина Дмитрівна
18 листопада 2026
6.
Доманюк Оксана Михайлівна
18 листопада 2026
7.
Кухарчук Діана Олександрівна
18 листопада 2026
8.
Веклич Ніна Петрівна
18 листопада 2026
9.
Савицька Олена Романівна
18 листопада 2026
10.
Даценко Анастасія Вікторівна
18 листопада 2026
11.
Сидорук Вікторія Сергіївна
18 листопада 2026
12.
Атаманчук Оксана Боліславівна
18 листопада 2026
13.
Лисак Аркадій Вікторович
18 листопада 2026
14.
Юрченко Марія Андріївна
18 листопада 2026
15.
Задоя Світлана Миколаївна
18 листопада 2026
16.
Захарчук Наталія Василівна
18 листопада 2026
17.
Буланіна Світлана Тарасівна
18 листопада 2026
18.
Ясинська Зоя Іванівна
18 листопада 2026
19.
Ошита Ганна Савівна
18 листопада 2026
20.
Фукс Надія Михайлівна
18 листопада 2026
21.
Тимошів Оксана Степанівна
18 листопада 2026
22.
Лущан Зоряна Павлівна
18 листопада 2026
23.
Петрушевець Софія Олександрівна
18 листопада 2026
24.
Нестерчук Олександр Анатолійович
18 листопада 2026
25.
Куца Аліна Анатоліївна
18 листопада 2026
26.
Шалаута Мар'яна Володимирівна
18 листопада 2026
27.
Дік Любомир Андрійович
18 листопада 2026
28.
Маслова Наталія Георгіївна
18 листопада 2026
29.
Саприкіна Анастасія Павлівна
18 листопада 2026
30.
Равніст Діана Вадимівна
18 листопада 2026
54
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.