Шановний пане Президенте України!
Я, Тарасова Софія Геннадіївна, дружина загиблого Захисника України, капітана Тарасова Сергія Вікторовича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму чоловікові найвище державне звання — «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за мужність, героїзм, самовіддане служіння Українському народові, особистий внесок у захист незалежності й територіальної цілісності України та вірність військовій присязі до останнього подиху.
Тарасов Сергій Вікторович народився 17 листопада 1997 року у місті Олександрія Кіровоградської області. Свій військовий шлях розпочав у 2015 році, вступивши до Військової академії в місті Одеса. Після закінчення навчання отримав первинне офіцерське звання лейтенанта та був направлений для подальшого проходження військової служби до 145-го окремого ремонтно-відновлювального полку військової частини А1080
За час служби Сергій пройшов значний професійний і командирський шлях, обіймаючи низку відповідальних офіцерських посад:
заступник командира евакуаційної роти з озброєння евакуаційного батальйону;
командир ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону;
командир евакуаційної роти евакуаційного батальйону.
У квітні 2024 року Сергій був переведений до 37-ї окремої бригади морської піхоти військової частини А4548, де обійняв посаду командира роти батальйону морської піхоти. За роки служби дослужився до військового звання капітана.
З 24 квітня 2021 року Сергій брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації в районі проведення Операції об’єднаних сил. Брав участь в обороні Краматорська та Слов’янська.
У складі військової частини А4548, виконуючи бойові завдання із захисту України, брав участь в обороні Херсона, Кринок, Старомайорського, Богоявленки, Великої Новосілки, Улакли та Курахово.
Серед побратимів Сергій був відомий за позивним «Леший». За роки служби він здобув повагу та авторитет серед особового складу. Для своїх підлеглих він був не просто командиром за посадою та званням, а людиною, якій довіряли, за якою йшли в бій і на яку могли покластися у найважчі моменти. Бійці прислухалися до його рішень, поважали його та були готові разом із ним боротися до останнього, захищаючи рідну землю.
Сергій усвідомлював відповідальність за кожного свого підлеглого. Він був командиром, поруч із яким бійці почувалися впевненіше навіть у найнебезпечніших обставинах. Його авторитет ґрунтувався не лише на військовому званні чи посаді, а й на довірі, людяності, професіоналізмі та відданості спільній справі.
Свій останній бій капітан Тарасов Сергій Вікторович прийняв 21 січня 2025 року під час виконання бойового наказу поблизу населеного пункту Янтарне Покровського району Донецької області. До останнього залишався вірним військовому обов’язку та присязі на вірність Українському народові. Його життя обірвалося під час захисту нашої держави від російської збройної агресії.
Військовою частиною Сергія було подано документи щодо його представлення до нагородження орденом Богдана Хмельницького III ступеня на знак визнання його військових заслуг.
За роки служби Сергій присвятив своє життя військовій справі. Він пройшов шлях від курсанта Військової академії до офіцера та командира роти морської піхоти. Усе своє доросле життя він присвятив служінню Україні, віддавши їй молодість, сили, знання та зрештою найцінніше — власне життя. До десятиріччя військової служби йому залишалося лише декілька місяців.
У Сергія залишився пʼятирічний син Геннадій, якому через постійну військову службу батька випало провести з ним зовсім мало часу. На жаль, Сергій уже не матиме можливості побачити, як росте його син, бути поруч із ним, підтримувати його та розділяти найважливіші моменти його життя. Але Геннадій назавжди матиме батька, пам’ять про якого буде прикладом мужності, честі, відповідальності та любові до Батьківщини.
Він мав жити, виховувати сина, бути поруч із дружиною, сестрою та батьками, будувати плани й мріяти про майбутнє. Натомість він віддав своє життя за можливість для мільйонів українців жити у вільній та незалежній державі.
Вважаю, що багаторічна віддана служба капітана Тарасова Сергія Вікторовича, його бойовий шлях, мужність, відповідальність за підлеглих, самовідданість та вірність військовій присязі заслуговують на найвище державне визнання.
Прошу Вас присвоїти капітану Тарасову Сергію Вікторовичу звання «Герой України» (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Він був офіцером, командиром, побратимом, люблячим чоловіком і батьком. Людиною, яка до останнього залишалася вірною Україні та своєму військовому обов’язку.
Його подвиг не повинен бути забутим. Його ім’я заслуговує назавжди залишитися в історії України.
Слава Україні! Героям слава!