Шановний пане Президенте України!
Я, Ляховець Марина Вікторівна, сестра загиблого Захисника України Ляховця Володимира Вікторовича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму братові найвище державне звання — ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за виняткову мужність, героїзм, самопожертву та багаторічну відданість українському народові.
Ляховець Володимир Вікторович народився 20 січня 1985 року в селі Волиця Хмельницького району Хмельницької області.
Володимир пройшов бойовий шлях від АТО у 2015–2016 роках до повномасштабної війни у 2022–2026 роках.
29 серпня 2022 року розпочав службу у складі 47-го окремого механізованого батальйону, який згодом був реорганізований у полк, а пізніше — у 47-му окрему механізовану бригаду «Маґура».
За час проходження військової служби молодший сержант ЛЯХОВЕЦЬ Володимир Вікторович проявив себе як професійно підготовлений військовослужбовець, який упевнено діяв в умовах інтенсивного вогневого впливу противника, грамотно керував діями розрахунку та забезпечував виконання бойових завдань зенітно-артилерійського відділення.
У 2024 році Володимир був нагороджений відзнаками «За відвагу» та «За заслуги», а також нагрудним знаком III ступеня 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».
03 липня 2024 року під час штурмових дій з боку сил противника та ворожого артилерійського обстрілу позиції «СУБАРУ», на якій виконував бойові завдання молодший сержант ЛЯХОВЕЦЬ, він отримав уламкове поранення шиї. Незважаючи на власне поранення, Володимир добровільно зголосився виконувати роль провідника для свіжих піхотних підрозділів, які мали зайти на позицію «СУБАРУ». Він успішно провів групу.
Цей вчинок є свідченням його виняткової мужності та готовності допомагати побратимам навіть тоді, коли сам потребував допомоги.
Під керівництвом Володимира Вікторовича група ліквідувала щонайменше 20 безпілотних літальних апаратів противника різних типів, що дозволило зберегти озброєння та забезпечити безперебійне виконання вогневих завдань артилеристами.
Його професіоналізм, рішучість, уміння керувати особовим складом та діяти в критичних умовах допомагали зберігати життя побратимів і забезпечувати виконання бойових завдань.
05 червня 2026 року під час переміщення особового складу вогневої групи «ФАРТ» автомобільним транспортом до району виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Вільшанка Сумського району Сумської області, у районі населеного пункту Велика Чернеччина, транспортний засіб зазнав цілеспрямованого ураження ворожим FPV-дроном.
Унаслідок потужного вибуху молодший сержант ЛЯХОВЕЦЬ Володимир Вікторович отримав важкі мінно-вибухові травми. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Його життя обірвалося, але його подвиг, мужність і відданість Україні не повинні бути забутими.
Шановний пане Президенте України!
Я, як сестра загиблого Захисника, прошу Вас гідно вшанувати пам’ять мого брата — Ляховця Володимира Вікторовича — та присвоїти йому найвище державне звання — ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Для нашої родини це не просто прохання про нагороду. Це прохання про справедливе вшанування людини, яка віддала своє життя за Україну.
Ми не можемо повернути наших Героїв, але можемо зробити все, щоб їхні імена назавжди залишилися в історії України.
Просимо гідно вшанувати подвиг Ляховця Володимира Вікторовича та присвоїти йому звання Герой України (посмертно).