Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — почесного звання Героя України (посмертно) — хороброму захиснику нашої Батьківщини, молодшому сержанту Збройних Сил України Вітруку Степану Зіноновичу (09.01.1982 р.н., уродженцю селища Журавно Львівської області).
Степан Зінонович був людиною праці, честі та великого серця. Здобувши фах у Львівському технікумі легкої промисловості та пройшовши строкову військову службу у 2002–2003 роках у Чернівцях, він присвятив своє мирне життя родині та улюбленій справі. Працюючи у Львові у сфері ремонтних робіт, Степан заслужив щиру повагу колег і людей за свою працьовитість, майстерність та готовність завжди прийти на допомогу. Він був люблячим і турботливим батьком двох чудових дітей — сина Марка та донечки Яни.
7 березня 2025 року Степан Вітрук був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист державного суверенітету й територіальної цілісності України. Військову службу проходив у лавах морської піхоти у складі військової частини А4765. Як досвідчений, рішучий та відповідальний воїн, молодший сержант Степан Вітрук обіймав відповідальну посаду командира відділення — командира машини 3 відділення морської піхоти 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти 3 батальйону морської піхоти.
Побратими знали його як відважного командира, який умів підтримати в найважчі хвилини, не ховався за спинами інших і до кінця залишався вірним військовому братерству. За проявлену мужність, стійкість та вірність обов’язку Степан Зінонович був відзначений високими нагородами:
— відзнакою командира 30-го корпусу морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ «Хрест Нескорених» (від 11.11.2026);
— медаллю «За оборону рідної держави» Всеукраїнського об’єднання «Країна» (від 01.12.2025).
З 15 жовтня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Майже рік у серцях рідних жевріла надія на його повернення, проте наприкінці літа 2026 року надійшла трагічна звістка. Мужньо виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, молодший сержант Вітрук Степан Зінонович загинув у бою поблизу населеного пункту Балаган Донецької області.
Степан віддав найцінніше — своє життя — за мирне небо над Україною, за майбутнє своїх дітей Марка та Яни, за свободу кожного з нас. Його героїзм, самопожертва та відданість рідній землі заслуговують на найвище державне визнання.
У зв’язку з вищевикладеним, просимо присвоїти молодшому сержанту Вітруку Степану Зіноновичу почесне звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Вічна пам’ять і слава Герою!
________________________________________