Про присвоєння звання Герой України (посмертно) Мурунову Назарію Валерійовичу
Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — Мурунову Назарію Валерійовичу, військовослужбовцю Збройних Сил України, молодшому сержанту, командиру екіпажу безпілотних авіаційних комплексів, за особисту мужність, героїзм, самовідданість, багаторічну віддану службу та незламність у захисті незалежності й територіальної цілісності України.
Мурунов Назарій Валерійович народився 21 вересня 1992 року в селі Словіта Золочівського району Львівської області. Він був людиною з власними переконаннями, сильним характером і почуттям відповідальності. Цінував рідних, поважав людей, умів бути надійною опорою для тих, хто був поруч.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 42 міста Львова. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького за спеціальністю «Менеджмент».
У 2023 році Назарій свідомо став на захист Батьківщини від російської збройної агресії. Відтоді його життя було нерозривно пов’язане з військовою службою та боротьбою за свободу своєї держави. Він залишив звичне цивільне життя, щоб стати на захист рідної землі, своїх близьких і майбутнього України.
Проходив військову службу у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, зокрема у 15-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні — військова частина А1778. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Запорізькому напрямках.
Обіймав посаду командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів, командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів військової частини А1778. Мав військове звання молодшого сержанта.
На цій посаді Назарій ніс відповідальність за виконання бойових завдань, роботу екіпажу та злагодженість дій військовослужбовців. Його служба вимагала високої відповідальності, професійності, витримки та рішучості. Він залишався відданим військовій присязі, своїм побратимам і справі, заради якої став до лав Збройних Сил України.
За роки служби Назарій зарекомендував себе як мужній воїн, відповідальний військовослужбовець і надійний побратим. Для тих, хто служив поруч із ним, він був людиною, на яку можна було покластися. Не залишав товаришів сам на сам із труднощами, був готовий допомогти, підтримати та підставити плече. Побратимство для нього було не просто словом, а справжньою цінністю, підтвердженою вчинками.
За проявлену мужність, особисту відвагу та відданість Україні Назарій був відзначений державними й військовими нагородами:
• орденом «За мужність» III ступеня;
• почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест»;
• почесною відзнакою командира 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади — нагрудним знаком «Срібний едельвейс»;
• відзнакою командира 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону «Вперті і нескорені».
20 вересня 2026 року поблизу населеного пункту Юліївка Запорізького району Запорізької області Назарій загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російської збройної агресії та залишаючись вірним військовій присязі. Це сталося за один день до його 34-го дня народження. Йому назавжди залишилося 33 роки.
Його загибель стала непоправною втратою для дружини, батьків, рідних, друзів і побратимів. За кожним полеглим Захисником стоїть цілий світ людей, для яких він був найдорожчим. Для своєї родини Назарій був люблячим чоловіком, сином і близькою людиною. Він мав своє життя, плани, мрії та майбутнє, яке війна безжально обірвала.
Особливо боляче усвідомлювати, що людина, яка мала ще стільки всього прожити, більше не повернеться додому. Його рідні більше не почують його голосу, не зможуть обійняти, поговорити, розділити з ним звичайні життєві миті. Те, що для багатьох є буденністю, для його родини назавжди стало недосяжним.
Для побратимів він назавжди залишиться товаришем, з яким пройдено бойовий шлях, людиною, якій довіряли та на яку могли розраховувати.
Для родини — найдорожчою людиною, пам’ять про яку житиме в серцях назавжди.
Сьогодні разом із родиною сумують усі, хто знав Назарія, хто служив із ним, хто розділяв із ним труднощі військового життя та цінував його як людину й воїна. Його життєвий шлях став свідченням відданості Україні, відповідальності перед побратимами та готовності захищати свою землю навіть ціною власного життя.
Назарій не шукав слави чи визнання. Він просто виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. Але його мужність, служба, самопожертва та загибель не повинні залишитися лише болем його родини й побратимів. Це подвиг, який заслуговує на найвище державне визнання.
Ми розуміємо, що жодна нагорода не поверне його близьким найдорожчу людину. Проте присвоєння звання Герой України стане гідним вшануванням його особистого внеску в боротьбу за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.
Ми, дружина, батьки, рідні, друзі та побратими, просимо присвоїти МУРУНОВУ Назарію Валерійовичу звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за мужність, героїзм, самовіддане служіння Українському народові та жертовний захист Батьківщини.
Його життя обірвалося, але його шлях Захисника не повинен бути забутий. Він віддав своє життя за Україну, за наше сьогодення та майбутнє наступних поколінь.
Він назавжди залишиться в строю — у пам’яті рідних, у серцях побратимів та в історії України.
Він віддав життя за Україну. Нехай Україна навіки збереже пам’ять про свого Героя!