Шановний пане Президенте, звертаюсь до Вас від свого імені, від імені громадських організацій, фондів, волонтерів, людей, у яких відмовляють органи, рідних і близьких цих людей, і всіх громадян України, яким небайдужа тема цієї петиції.
Ми звертаємося до Вас за захистом прав та інтересів відповідно до ч. 3 ст.17 п.1 Цивільного кодексу України. І закликаємо Вас взяти під свій контроль внесення змін до закону про трансплантацію трупних органів.
Новий проект закону № 2386а-1 по суті залишає старі норми чинного законодавства про трансплантацію в Україні, які призвели до того, що в Україні трупна трансплантація практично не проводиться, і Україна - найбільш відстала країна в Європі по трансплантології в розумінні порятунку життя людей. Крім того, ми бачимо в новому проекті закону загрозу: з одного боку трансплантологія в країні дозволена і немає приводу відправляти наших співвітчизників за кордон, зберігаючи при цьому бюджет; а з іншого боку, в Україні, як і раніше, не буде донорів. Таким чином, навіть ті кілька сотень людей, які могли б бути врятовані за державний рахунок в цивілізованих країнах, приречені помирати тут, повільно і болісно, від відмови своїх органів.
Трансплантація органу, в тому числі від померлих людей, є єдиним і реальним шансом врятувати життя декількох тисяч українців щорічно, як дорослих, так і дітей.
За статистичними даними, щорічно в Україні з'являється близько 4,5 тис. нових хворих, які потребують трансплантації нирки, близько 2,5 тис. - печінки, близько 2 тис. - серця. Більшість хворих помирає, не дочекавшись операції.
У той же час в Україні щорічно гине від 40 до 60 потенційних донорів на 1 млн. населення, що становить близько 3 тисяч потенційних донорів, які могли б врятувати життя 10 тисячам хворим.
Трансплантологія в Україні була розвинена тільки силами наших лікарів-ентузіастів, які за власні та спонсорські кошти навчалися за кордоном в провідних трансплантаційних центрах; вони вміють досконало виконувати найскладніші операції з пересадки серця, нирок, печінки. Але хірургів-трансплантологів в Україні дуже мало на таку кількість реципієнтів. У наших фахівців немає донорської бази, на якій вони могли б навчати інших лікарів.
Тільки в минулому році (2015) з України було вивезено близько $ 43 млн. до закордонних клінік трансплантології. Це ті гроші, які можна було спрямувати на підвищення матеріально-технічного рівня лікувальних установ для проведення подібних операцій високого рівня в нашій країні.
Отже, прийняття на законодавчому рівні презумпції згоди дає для країни:
- Кілька тисяч щорічно врятованих життів наших співвітчизників;
- Економічні вигоди від збереження більш ніж $ 40 млн. щорічно;
- Підвищення рівня української медицини і кваліфікації хірургів;
- Розвиток трансплантології в країні;
- Підвищення престижу України на світовій арені.
Таким чином, від прийняття «презумпції згоди» країна тільки виграє.
Крім того, для підвищення розвитку сфери трансплантології необхідно:
- Провести масштабну освітню кампанію, спрямовану на подолання бар'єру упереджень у свідомості суспільства та підвищення свідомості громадян щодо трансплантології;
- Створити єдиний реєстр пацієнтів, які потребують трансплантації;
- Створити єдиний державний механізм координації роботи закладів охорони здоров'я, які мають право проводити пересадку донорських органів;
- Розробити стандарти, згідно з якими дозволяється лікування хворих шляхом пересадки органів, з урахуванням позитивного зарубіжного досвіду та положень міжнародно-правових актів;
- Перенести «Інструкцію по констатації смерті мозку» в правове поле «Відділень Інтенсивної Терапії»;
- Розробити регламентуючі документи, які зобов'язували б лікувальні установи інформувати координаційний центр про появу потенційного донора.
Ми всі потенційні реципієнти.
Банальна інфекція може призвести до відмови того чи іншого органу. І кожен з нас може опинитися на лікарняному ліжку лицем до лиця з неминучим. З єдиною надією на рятівну трансплантацію.
Ми всі - потенційні донори.
Рівень ДТП в Україні такий, що завтра будь-хто з нас може або врятувати своїми органами до 7 чоловік, або гнити в землі, забираючи з собою останній шанс у нещасних.
Презумпція згоди захищає права живих, зокрема, закріплені Конституцією України, ст.27., Цивільним Кодексом України ч.21 ст.281, ст.283, ст.284.
Презумпція не згоди покликана захищати права мертвих. Однак, згідно з ч. 4 ст. 25 ГК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент його смерті. Таким чином, померлий не має того обсягу прав, що має фізична особа.
Дайте можливість реалізувати право на життя людям, які ще живі.