Прохання НЕГАЙНО втрутитися у незаконну забудову унікального заказника сірих чапель у селі Пірново Вишгородського району Київської області і ТЕРМІНОВО припинити проведення будівельних робіт в двох метрах від заказника. А також перевірити законність вилучення у громади Пірнова величезної ділянки землі із озером і кар'єром.

На Київщині знищується унікальне гніздування сірих чапель на деревах.

Цей орнітологічний заказник сірої чаплі створений у 1987 році, про нього є відповідна стаття в українській Вікіпедії, в якій, зокрема, сказано, що «Пірнівський заказник – одне з трьох відомих місць на земній кулі, де сірі чаплі гніздяться на деревах. Заказник був створений для забезпечення сприятливих умов для гніздування птахів і є природо-заповідною територією… Сіра чапля — вид, який був занесений до Додатку III Бернської конвенції. Небезпеку для проживання цих птахів становить забудова лісових територій, осушення боліт та вирубка лісів. На території орнітологічного заказника нараховувалось 80-100 гнізд сірої чаплі».

Навіть до моменту створення заказнику, а саме, до 1987 року, ця місцевість – як унікальне поселення сірих чапель – не тільки була відомою вченим-орнітологам, але й становила собою об’єкт, про який згадували й у науково-художніх книгах. Наприклад, віддрукована у 1983 році у Киівському видавництві «Веселка» книга «Цікава орнітологія» Геннадія Труфанова містить наступні рядки: «Є в Київській області селище Пірнове. Тут, на високих соснах, задовго до Великої Вітчизняної війни збудували свої гнізда сірі чаплі. Ця колонія існує і понині. Хоч її з усіх боків оточили господарські будівлі людини, а саме селище давно стало курортним. Незважаючи на те, що неспокій зростає, колонія продовжує жити своїм цікавим, часом драматичним, життям. Наші спостереження і облік дозволили виявити період природного коливання чисельності птахів у колонії. Він дорівнює восьми-дев’яти рокам. Був час, коли нам здавалося, що колонії от-от не стане: навесні 1972 року тут було виявлено всього 16 пар сірих чапель. Але поступово, з року в рік, кількість тварин збільшувалася і до кінця 1980 року досягла 154.
Цифри ці, безумовно, приблизні. Але й вони дають уявлення про те, наскільки сірі чаплі прив’язані до свого «дому». А «дім» у них і справді добротний: поряд Десна з великою кількістю стариць, проток, мілководь, де чаплі знаходять корм; щоглові сосни забезпечують гніздам відносну неприступність.
І тільки від нас, людей, залежить подальша доля цих птахів: якщо будівлі так само тіснитимуть колонію, чаплі не витримають і покинуть її. А шкода! Ми позбудемося ще одного унікального куточка нашої неповторної природи.»

На сьогодні при першому ж знайомстві з цим унікальним місцем виникає питання – а як взагалі тут можуть гніздуватися ці птахи, коли поряд ідуть будівництва приватних маєтків? Отже, виникає підозра про цілу низку порушень з боку тих, хто надав людям у приватну власність землю біля самого заказника. І навіть ще гірше – землю самого заказника, про що було багато написано – завдяки активістам селища та журналістам – у цілому ряді ЗМІ, причому з 2012 по 2016 роки, зокрема:
1) 12.04.2012 На Київщині вирубують заказник з гніздами чапель
2) 14.02.2013 В Пірнівському заказнику знищили останні дерева з гніздами чапель (відео, фото)»
3) Орнітологічний заказник місцевого значення “Пірнівський” (фото, підборка відео – 1+1, 5-й канал, тощо – про проблему).
4) 07.11.2012 На Київщині селяни забудували заповідник (за матеріалами, наданими програмі «Вікна» на каналі СТБ) – відео
5) 07.08.2015 Заказник сірої чаплі на Київщині продовжують забудовувати (з відео, копіями розпоряджень, мап, актів)
6) 10.05.2016 Місцева влада на Київщині забудовує орнітологічний заказник, - активіст (з відео)
7) 26.07.16 Сірі чаплі врятовані (блог Олега Шинкаренка, журналіста Української гельсінської спілки з прав людини)

Зокрема, в останній публікації йдеться про те, що «Київський апеляційний адміністративний суд підтвердив рішення окружного адміністративного суду Києва про те, що дії Пірнівської сільради були незаконними. Нагадаємо, що, користуючись невизначеністю меж орнітологічного заказника, сільрада своїм рішенням перенесла частину його за межі села, а ту частину, де жили чаплі, передала під забудову приватним особам. Як сказано в рішенні суду, “з метою узаконення наданих під забудову земельних ділянок з території заказника в примусовому порядку був скасований режим на частині його території, шляхом проведення у 2011 році фіктивного виносу меж заказника в натурі (на місцевість) за межі с. Пірново та підміною його території сторонньою ділянкою площею 1,57 га, яка до складу заказника на момент його створення не входила та під охорону не надавалася”. В результаті забудували близько 3,0 га території соснового лісу, для чого порубали соснові багаторічні дерева, знищили понад 70 діючих гнізд сірої чаплі, а на залишках заказника розпочали потраву решти дерев… Але Пірнівська сільрада здаватися не збирається: юрист Олег Чунігін, який представляє інтереси сільради в суді, подав апеляцію на рішення суду першої інстанції. Такі дії можна зрозуміти, адже наступним кроком після визнання старих меж заказника постане питання незаконної забудови його значної частини. Всі побудовані там хатинки потрібно буде знести, а їхні власники обов’язково подадуть на Пірнівську сільраду до суду, вимагаючи компенсації, сума якої може сягнути десятків мільйонів гривень. Усвідомлення цього факту викликає у керівництва сільради справжню паніку, що було помітно під час засідання апеляційного суду.».

І от буквально на очах з’явилася і ще одна – на даний момент навіть ще більша – проблема. Якщо в цьому році в червні чапель було навіть більше, ніж минулого року в липні, то цьогорічного липня, ймовірно, не без участі однієї славнозвісної людини – яка вже має величезний маєток у Пірново (саме цей маєток, до речі, і його хазяїн фігурували у справі про отруєння екс-президента України В.Ющенка - ) – розпочалося будівництво паркану (точніше – величезної стіни) біля бази Динамо і бази «Лелека», які безпосередньо контактують із заказником і є його умовними межами (два фото для порівняння – огорожа бази Динамо і напроти нього лісочок в 2015-му і стіна замість лісочка в 2016-му). І від цієї стіни до таблички «Заказник… Охороняється законом України» не більше 2-х метрів!!!

І якщо вже люди на зазначених базах відпочивати не можуть через постійний – з ранку і до вечора – гуркіт техніки, що будує цей паркан для олігарха, то що казати про чапель? І ось – у липні цього року чаплі майже зникли!!! Якщо минулого року їх гамір було чутно за 200-300 метрів, то в цьому році стоїть тиша, вони не літають над селищем. Їх взагалі немає.

Отже, створюються такі умови, коли тварини самі тікають із роками насиджених місць і вже ніколи туди не повертаються. Після чого сміливо можна забирати таблички з надписом «Заповідник» («Заказник»), надавати землі інший статус і віддавати її у приватну власність. Знищенню заповідних територій допомагає й те, що створені вони були ще за радянських часів, коли не було земельних кадастрів і відповідно кадастрових меж – адже земля не була у приватній власності – і межі їх на сьогодні встановити (особливо при втрачених чи прихованих мапах того часу) майже неможливо. А можливо, навпаки, відірвати від заповідника ласий шматок і передати його у приватну власність.

До речі, з приводу паркану. Цей паркан будують частинами – і якщо ті його частини, що спрямовані до Десни, вже давно збудовані, то за цей рік будується ділянка стіни, яка відмежовує величезний шмат землі від самого Пірново – якраз ця межа, що зараз активно забудовується, проходить майже в 2-х метрах від заказника.

Трохи про саму територію, яка, ймовірно вже восени буде назавжди забрана у місцевих мешканців і відпочиваючих.

На ній є водойма – красиве озеро з чистою водою, в якому водиться риба (місцеві дітлахи часто з вудками приходять сюди порибалити, в ньому навіть купатися можна). Порівняно з минулим роком по берегах озера повирубували дерева і паркан проходить майже по його берегу. Цьогоріч в озері плавають лебеді – звідки вони взялися, незрозуміло, але ходять чутки, що точно таке ж озеро є й в іншій – старій – садибі олігарха, і там також є лебеді. Тож місцеві вважають, що він навмисне поселив тут птахів – щоб вони звикали, і коли паркан замкнеться, і в другій садибі теж буде озеро з лебедями. Тож ймовірно, що наступного року ні місцеві, ні відпочиваючі вже не зможуть потрапити до озера, порибалити і насолодитися його красотами. Залишилося до того, щоб паркан замкнувся і назавжди сховав цю красоту від ока простого смертного, зовсім небагато – метрів 150 -200. А на сьогодні робітники вже використовують це озеро для зрошення, правда незрозуміло чого – адже на всьому шматку землі йде лише вирубка лісу й риття котлованів, й нічого не росте. Але шлангами з озера все ж таки викачують воду – разом із мальками риб, яких в озері тьма тьмуща.

За озером ще є кар’єр. Якщо озеро доволі невеличке (метрів 50 на 100), то кар’єр великий, і водяться в ньому карасі. І знову таки місцеві мешканці люблять тут рибалити, тим паче що, на відміну від озера, в якому красноперка, верховодка, плотва, щука і ті ж карасі клюють під настрій, на кар’єрі вони клюють завжди – і за 2 -3 години можна наловити 30 -50 штук. І цей кар’єр теж буде назавжди відібрано у пирнівської громади.

До речі, два слова про озеро на вже забудованій садибі. Минулого року, приїхавши вперше, ми шукали озера для рибальства. І побачили по навігатору на мобільному гарне озеро з островом посередині. Зраділи і пішли за навігатором. А коли навігатор показав поворот праворуч – ми вже не раділи, бо праворуч була стіна – величезна стіна, точ у точ така, як зараз будується навколо другого озера.
Тож на те озеро з острівком ми не потрапили – але знову ж таки за навігатором знайшли оце друге озеро, яке також наступного року буде за парканом.

До речі, шукали ми за навігатором і коротку дорогу до Десни – і виявилося, що така була – поки не збудували цей паркан. Поки він ще незамкнений – можна дістатися від бази до Десни за 20 – 25 хвилин пішки (через озеро, кар’єр і виходячи через поки що відкриті ворота в стіні-паркані). Але коли він замкнеться, треба буде йти вже іншим шляхом, що займе хвилин 40-45.

Отже, незважаючи на позитивні рішення судів за одними позовами, проблеми у Пірнова тривають. І виникає питання – чому ніхто – ні місцеві активісти, ні вчені мужі з мінекології, ні дослідники-зоологи – нічого не може вдіяти з тим, що на наших очах втрачається ще один куточок природи і єдина відома на всю Україну природна пам’ятка Пірнова – орнітологічний заказник сірої чаплі? І разом із ним і чергові гектари пірнівської землі разом із водоймами, які, ймовірно, вже наступного року будуть милувати око лише свого нового єдиного хазяїна. Чия бездіяльність, або, навпаки, діяльність винна в усіх бідах цих земель? Чому навіть при потужному розголосі даної проблеми, при позитивних судових рішеннях небезпека для них лишається величезною?

ВЕЛИКЕ ПРОХАННЯ - РОЗГЛЯНУТИ ЦЮ ПЕТИЦІЮ І НАРЕШТІ ПОСТАВИТИ КРАПКУ В КІЛЬКАРІЧНІЙ БОРОТЬБІ ПРОТИ ТИХ, ХТО, ПОПРАВШИ ЗАКОН, ЗНИЩУЄ ЗАКАЗНИК ЗАРАДИ ВЛАСНОЇ ВИГОДИ, І ПОКАРАТИ ВСІХ ВИННИХ У НАВМИСНОМУ ЗНИЩЕННІ ЗАПОВІДНОГО МІСЦЯ, ЯКЕ ОХОРОНЯЄТЬСЯ ЗАКОНОМ.

Деталі: