Прохання зберегти школу

Сабат Надія Володимирівна
Домашня адреса: с. Боків, Підгаєцький район, Тернопільська область
Електронна адреса: sabatn69@gmail.com
Дата звернення: 11.08.2016 р.

Вельмишановний Петре Олексійовичу! Пане Президенте!
Звертаємося до Вас від громади села Боків, Підгаєцького району, Тернопільської області, з великим проханням. Щиро надіємося на позитивну відповідь.
У нашому селі функціонує школа 1-2 ст., у 2015-2016 н. р. тут навчатиметься 20 дітей. Школа є культурним осередком села.
Згідно підписаного Вами Закону від 24.12.2015 р. з 1-го вересня 2016-го року фінансування загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів у яких становить менше 25-ти осіб, за рахунок освітньої субвенції не здійснюватиметься. Повністю солідарні з Вами у тому, що сучасній освіті потрібні реформи. Однак реорганізація нашої школи означатиме завершення руйнації села. Місцева громада не може фінансувати школу, бо йдеться про великі суми коштів.
Оптимізація освіти, безперечно, потрібна, однак вона потребує хороших доріг і сучасних автобусів. Необхідно спочатку мати розвинену інфраструктуру; хороші дороги, по яких би їздили гарні справні автобуси. До села Боків не веде жодна дорога! Село відірване від шляхів сполучення. До головної шосейної дороги, яка проходить через Шумляни, 3 км, до райцентру Підгайці – 20 км, до Бережан – 33 км, до обласного центру Тернопіль – 83 км, до Львова – 128 км, до залізничної станції Потутори – 21 км. Якщо взимку викликають швидку, то одночасно шукають трактора, який їде попереду машини швидкої допомоги і розчищає замети, а то й “бере на буксир” машину.
Із районним центром Підгайці автобусне сполучення відсутнє взагалі. Курсує один раз у тиждень приватний бус, а якщо пасажирів мало, то рейс відміняється. До найближчого села Шумляни веде крута й стрімка дорога, рух по якій ускладнений після найменших опадів, а після заморозків рух припиняється взагалі. За підрахунками міносвіти, загалом в Україні ремонту потребують 25 % усіх шляхів, що ведуть до опорних шкіл. Грошей, які для цього виділяють із бюджету, ніколи не вистарчало. Будівництво дороги до села Боків – утопія. По тій дорозі, яка є зараз, рух шкільного автобуса недопустимий і ризикований, це загрожує життю дітей.
Щодо самої будівлі: триповерхова, введена в експлуатацію 1 вересня 1971 р., розрахована на 180 учнів. У школі функціонують майстерні, великий спортзал, їдальня, музей-світлиця, капличка. Випускники школи поступають у різні навчальні заклади: педучилища, технічні коледжі, ВНЗ тощо. Серед випускників – лікарі, вчителі, інженери, агрономи, кандидати наук, докторанти, представники інших професій та занять. Тобто, школа дає знання, нічим не гірші від решти шкіл. Мала наповнюваність класів дозволяє працювати індивідуально з кожним учнем. Школа має особливу історію, і дуже прикро, що їй загрожує реорганізація (читайте: знищення). Якщо школу реорганізують у початкову, то, зрозуміло, не всі приміщення будуть опалюватися – будівля саморуйнуватиметься. Невже ми такі багаті, що можемо дозволити знищити нову добротну триповерхову будівлю?
Отже, реорганізація Боківської ЗОШ 1-2 ступенів не призведе ні до економії коштів, ані до покращення якості надання освітніх послуг. Ураховуючи вищесказане, просимо посприяти зберегти у с. Боків Підгаєцького району Тернопільської області школу 1-2 ступенів. Така необхідність зумовлена наступними чинниками:
– відсутністю належної дороги, по якій міг би курсувати шкільний автобус;
– наявністю в селі добротної триповерхової будівлі, якій загрожує повна руйнація;
– реорганізація школи унеможливить її роль культурного центру села.

Тому просимо Вас, Петре Олексійовичу, посприяти у збереженні всіх дев’яти класів у школі. Звичайно, зараз у країні чимало глобальних проблем. Але все велике починається з малого. Дуже надіємося на Ваше розуміння і сприяння.


З повагою Іван Володимирович Сабат, директор Боківської ЗОШ 1-2 ст.
Від громади села – з повагою – Надія Володимирівна Сабат, випускниця (1984 р.) Боківської ЗОШ 1-2 ст.