№22/028319-еп

Про прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо декриміналізації відповідальності за зайняття проституцією в Україні)»

Автор (ініціатор): Ісаєва Наталія Сергіївна
Дата оприлюднення: 29 серпня 2016
1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту
Проект Закону «Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо декриміналізації відповідальності за зайняття проституцією в Україні)» (далі – Законопроект) розроблено з метою декриміналізації відповідальності за зайняття проституцією в Україні.
На сьогодні Україна не готова до легалізації сфери секс-послуг, про що свідчить відгуки щодо проекту Закону України «Про регулювання проституції та діяльності секс-закладів», реєстраційний № 3139 від 18 вересня 2015 року. Погляди й моральні принципи широкого верства населення України ще не готові до дійсно Європейських цінностей щодо прав кожного громадянина країни, а також нерозуміння суті справи відштовхує їх погляди у середньовіччя.
Тому, необхідно почати з малого, а саме почати з декриміналізації відповідальності за зайняття проституцією в Україні.
Юридичним засобом реагування на правопорушення є декриміналізація злочинів - діяння, характер і ступінь суспільної небезпечності яких не потребує жорсткого реагування, мають бути переведені до категорії адміністративних правопорушень або взагалі виключені з кола правопорушень. Декриміналізація - це процес, зворотний криміналізації.
Відповідно до частини першої статті 2 Кримінального кодексу України (далі – КК) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Варто зазначити, що поняття злочину визначено частиною першою статті 11 КК злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Статтею 50 КК встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У той же час варто зазначити, що частиною першою статті 3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
Рівність конституційних прав і свобод громадян, зокрема закріплено у частині третій статті 24 Конституції України, де встановлено, що рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 6 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, (далі – Декларація), кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.
У статті 7 Декларації закріплено право, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.
Частина перша статті 23 Декларації зазначає, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Варто зазначити про пункт 75 Доповіді Генерального секретаря ООН (квітень 2016 року), «Доклад Генерального секретаря ООН: Осуществление Декларации о приверженности делу борьбы с ВИЧ/СПИДом и политических деклараций по ВИЧ и СПИДу Апрель 2016 года. A/70/811.
75. Постоянный прогресс в деле борьбы со СПИДом вселяет надежду на скорейшее достижение целей в области устойчивого развития. Максимально используя приданный импульс и обеспечивая синергизм между борьбой со СПИДом и Повесткой дня на период до 2030 года, мы способны покончить к 2030 году с эпидемией СПИДа, представляющей угрозу для общественного здоровья, а также ускорить прогресс в деле достижения самых разных целей при удачном стечении обстоятельств. По мере стремления к достижению этих целей я призываю государства-члены и все заинтересованные стороны в срочном порядке выполнить следующие рекомендации:
f) никого не забыть и обеспечить доступ к услугам путем отмены карательных законов, политики и практики, которые нарушают права человека, включая криминализацию однополых сексуальных отношений, разнообразия гендерной и социальной ориентации, потребление наркотических средств и предоставление секс-услуг, нераскрытие ВИЧ-статуса, инфицирование и передачу ВИЧ, связанные с ВИЧ-статусом ограничения на поездки и обязательное обследование, законы о брачном совершеннолетии, которые ограничивают право подростков на охрану здоровья и все формы насилия в отношении основных групп населения;».
Таким чином, декриміналізація відповідальності за зайняття проституцією в Україні – означає, що скасовується кримінальна та адміністративна відповідальність за такий вид послуг і як наслідок відновлюються міжнародній й конституційні основоположні права громадян України. Наслідком цього є визнання секс-робітників власне робітниками й виводить їх працю з тіні, мінімізуючи «кришування» секс-роботи правоохоронцями чи можновладцями, та дозволяє секс-робітникам створювати трудові об’єднання та користуватись усіма правами, зокрема соціальними і трудовими, а також захист своєї честі, гідності й свободи.
До того ж декриміналізація відповідальності за зайняття проституцією в Україні дозволяє секс-робітникам спільно працювати і відстоювати свої права, що сприятиме покращенню умов і стандартів їх праці, а також зміцнить нагляд у сфері комерційних сексуальних послуг і дозволить стежити за потенційної торгівлею людьми в її рамках. При відсутності загрози кримінальної відповідальності секс-робітники також зможуть співпрацювати з правоохоронними органами, допомагаючи їм виявляти торговців людьми та їхніх жертв.
Більш того, такі організації, як Глобальний альянс проти торгівлі жінками, Anti-Slavery International, Amnesty International і Міжнародна організація праці згодні з тим, що декриміналізація може зіграти позитивну роль. Вона дозволить підвищити визнання прав людей, що надають платні сексуальні послуги, і допоможе покінчити з порушеннями їхніх прав, в тому числі, з торгівлею людьми.
У підтримку декриміналізації закликають й Amnesty International, яка наголошує, що: «Декриміналізація побічної діяльності, паралельно із декриміналізацією секс-роботи, надзвичайно важлива. Наприклад, якщо дві секс-робітниці живуть разом, разом знімають квартиру для роботи й ділять свої витрати між собою, але при цьому в країні сутенерство чи життя на доходи іншої людини, отримані шляхом заняття секс-роботою, є поза законом, то одну з жінок можуть засудити за сутенерство та/або за те, що живе з доходів іншої, якщо вона, наприклад, колись за квартиру платила зі спільного бюджету. Звісно, що AI не пропонує декриміналізувати торгівлю людьми й примус до секс-роботи — це за замовчуванням має лишитися поза законом. Декриміналізація означає відсутність кримінального чи іншого (наприклад, адміністративного) покарання за секс-роботу й пов’язані з нею дії. Спираючись на величезний масив даних (дослідження самої AI, дослідження, проведені ООН та її підструктурами, соціологічні й антропологічні дослідження багатьох західних університетів тощо), AI стверджує, що це найоптимальніший шлях. Організація закликає держави поважати й захищати права секс-робітниць на справедливі й сприятливі умови роботи, справедливу зарплатню, здоров’я та безпеку на робочому місці. Останнє, до речі, часто включає в себе доступність контрацепції, медицини й можливість секс-робітницям легально найняти охорону для борделя.».
2. Мета і завдання прийняття законопроекту
За даними ООН секс-торгівля є поширеною формою торгівлі людьми у світі, що робить її найбільшою проблемою у боротьбі з работоргівлею; близько 79% торгівлі людьми здійснюється для секс-роботи і є самим швидкозростаючим в кримінальній галузі та глобальному масштабі. Країни, які є основними джерелами торгівлі людьми є Білорусія, Болгарія, Китай, Молдова, Нігерія, Таїланд та Україна. Тому експлуатація та насильство в секс-індустрії процвітає через відсутність визнання юридичних та соціальних прав працівників. Кінець з торгівлею жінками і дітьми та їх експлуатації може бути досягнуто тільки шляхом розширення їхніх прав у правовій площині.
Законопроект передбачає декриміналізацію такого виду послуг. Прийняття цього законопроекту стане одним із дієвих механізмів України у сфері боротьби із торгівлею людьми.
3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Законопроект розроблено з метою декриміналізації відповідальності за зайняття проституцією в Україні. Законопроектом передбачається, зокрема внести зміни до:
Кримінального кодексу України в частині викладення у новій редакції статті 302 та 303 цього кодексу;
Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині виключення положень статті 1811 та відповідні редакційні зміни, у зв’язку із її виключенням;
4. Правові аспекти
Правовідносини у даній сфері регулюють:
Конституція України.
Кримінальний кодекс України.
Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Прийняття законопроекту не потребує внесення змін до законодавчих актів.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту Закону України не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків
Прийняття законопроекту забезпечить декриміналізацію відповідальності за зайняття проституцією в Україні. Крім того, особи, що надають статеві та або інтимні послуги, перестануть вважати «злочинцями» або «співучасниками» злочинів і поводитися з ними як з такими, це знизить небезпеку використання поліцією агресивної тактики по відношенню до них, й у них з'явиться можливість налагодити добрі відносини з поліцією, вимагати у разі потреби її захисту. Декриміналізація статевих та або інтимних послуги забезпечить повернення значної верстви громадян їх конституційних прав, завдяки яким вони стануть господарями самі собі. Наслідком прийняття цього законопроекту є зміцнення прав працівників секс-індустрії і адаптація законодавства України до норм міжнародного права в галузі прав людини, а також є дієвим механізмом України у сфері боротьби із торгівлею людьми.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кебал Станіслав Вікторович
17 листопада 2016
2.
Пишняк Максим Володимирович
28 жовтня 2016
3.
Савчук Анна Вікторівна
28 вересня 2016
4.
Яценко Катерина Володимирівна
23 вересня 2016
5.
Смірнова Євгенія Ігорівна
23 вересня 2016
6.
Бубулич Людмила Петрівна
23 вересня 2016
7.
Сенько Микола Миколайович
18 вересня 2016
8.
Лаврик Віталій Васильович
16 вересня 2016
9.
Горюнов Максим Юрійович
15 вересня 2016
10.
Марченко Роман Степанович
15 вересня 2016
11.
Деркач Віктор Олександрович
11 вересня 2016
12.
Миронченко Віталій Михайлович
09 вересня 2016
13.
Носачов Віталій Геннадійович
08 вересня 2016
14.
Сахно Юлія Вікторівна
05 вересня 2016
15.
Цапок Марина Олександрівна
02 вересня 2016
16.
Носаль Микола Миколайович
01 вересня 2016
17.
Тютюнник Олег Миколайович
01 вересня 2016
18.
Воскресенська Олена Володимирівна
31 серпня 2016
19.
Довгопол Ганна Олександрівна
31 серпня 2016
20.
Капустян Наталія Василівна
31 серпня 2016
21.
Дорофєєва Наталія Валеріївна
31 серпня 2016
22.
Касимбекова Дінара
31 серпня 2016
23.
Воробьев Владислав Викторович
31 серпня 2016
24.
Хмельницька Ірина Петрівна
31 серпня 2016
25.
Сідорова Олена Федорівна
31 серпня 2016
26.
Печончик Тетяна Іларіонівна
30 серпня 2016
27.
Ніколаєв Юрій Андрійович
30 серпня 2016
28.
Куріна Аксиня Миколаївна
30 серпня 2016
29.
Остапов Олександр Іванович
30 серпня 2016
30.
Тарасова Маргарита Володимирівна
30 серпня 2016
43
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено