Дуже часто ми чуємо заклики до спілкування українською мовою, до її вивчення та шанування. Але ці заклики, в більшості випадків, не дають результату. Адже хіба захочеться простому громадянину, якому "і так зручно, і так все зрозуміло" плекати та пестити в собі солов'їну? Ні. З дітьми ситуація ще гірша. Адже вони вже змалку звикають до суржика, русизмів та жаргону, які в подальшому дуже швидко стають їх основною мовою. І це не українська мова, панове. Це взагалі не мова, а безіменна балаканина. І так десятиліттями, з кожним поколінням...
Панове, кожна країна має дублювання телеканалів своєю мовою. Україна, чомусь, не має... Адже нам і так все зрозуміло, правда? А про те, що, переглядаючи цікаві передачі та мультики російською мовою, ми поступово витісняємо свою, не думаємо. Час замислитись та зробити крок назустріч власному, рідному. Особливо в такий час...