Звертаюся до Вас, шановний Петро Олексійовичу, з проханням заборонити діяльність притравочних мисливських станцій в Україні, існування яких повністю суперечить Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Притягти до кримінальної відповідальності власників таких станцій, зобов’язати їх фінансувати лікування тварин, яким було нанесено шкоду внаслідок діяльності станцій. А також заборонити влаштовувати змагання, фестивалі та інші заходи, на яких жорстоко поводяться з дикими тваринами.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст. 18) забороняє примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання мисливських собак на полюванні. Однак притравлювання мисливських собак на притравочних станціях до полювання не відноситься. Утримання в неволі у приватних умовах, у тому числі на притравочних станціях, вовка і бурого ведмедя, занесеного до «Додатка 2» до Бернської конвенції, заборонено ст. 6 даної Конвенції. Також від жорстокого поводження страждають такі тварини як лисиця, заєць, кабан, борсук та ін. В Європі подібні станції заборонені.
На притравочних станціях грубо порушуються права диких тварин, що там утримуються. Ці тварини зазнають до себе наджорстоке ставлення. Собаки під час притравлювання їх калічать, рани диких тварин заліковують, а потім знову випускають до собак. Звірам видаляють ікла й кігті, їхні лапи зв’язуються мотузками й ланцюгами, аби обороняючись, вони не пошкодили вартісну мисливську собаку. Тому притравочні станції не можуть сприйматися як аналогія відносин «хижак-жертва» в природі. По суті ці станції є штучним створенням людей, де дикі тварини приречені на страшні фізичні муки. Саме тому притравочні станції підпадають під поняття «забороненої жорстокості».
Наголошую на важливості та необхідності прийняття рішення про заборону притравочних мисливських станцій. Сподіваюсь на Вашу увагу.