Ми самі себе загнали в той глухий кут, не визначивши правильно від початку, з ким ведуть бойові дії Збройні Сили України. З початку і по цей день ЗСУ ведуть бойові дії проти незаконних збройних формувань = бандитів, тобто в Україні відбувається не АТО, а АБО. І те, що РФ не визнає присутності своїх військових на Донбасі означає лише одне, що ЗСУ продовжують воювати з бандитами, до яких РФ може мати відношення лише, як захисник бандитизму або союзник України в тій боротьбі. Очевидно, що РФ не бажає такої публічної ганьби, як доведення діями власного захисту бандитизму. Та й Мінські домовленості не забороняють Україні примушувати бандитів до миру і запрошувати до цієї справи військові підрозділи інших країн, включно з РФ. Замість того можновладці і "експерти" України вдаються до розпатякування про інші формати перемовин, наче мають для тих форматів пропозиції по мирному врегулюванню, які не можуть реалізувати в межах Мінських домовленостей. Насправді ж, від часу Мінських домовленостей і по цей день не можновладцями, не "експертами" не оприлюднено ніяких пропозицій, реалізація яких наближає мир в Україні.Таким чином, Мінський глухий кут існує виключно в головах Українських можновладців та "експертів", які неспроможні або заохочені не діяти, або ліниві відносно активних дій, які наближають мир в Україні! Відтак, всі, хто бажає наближати мир в Україні, мають вимагати від можновладців: – визнати, що ЗСУ ведуть бойові дії проти бандитів і в Україні відбувається АБО;– негайно вжити заходів, які наближають мир в Україні (до таких заходів належать пропозиції в статті за раніше наведеним посиланням та аналогічні до них). Тож, очевидно, що швидкість наближення настання миру в Україні залежить лише від активності всіх і кожного з громадян України в діях, спрямованих на примушення можновладців виконати зазначені вимоги. До таких дій належать, особисті і колективні звернення громадян до можновладців із переліченими вимогами, підписання цієї петиції, спрямування до можновладців рішень зборів, мітингів, Віче, …