Скасувати 20% ПДВ, який є корупційним податком.

На підтвердження, що податок на додану вартість є корупційним слід зазначити таке.
10.03.2016 ДФС оприлюднила оновлені з урахуванням автоматизованої перевірки та новоприйнятих заяв Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, на виконання підпункту 200.7.3 пункту 200.7 статті 200 Кодексу і Порядку ведення Реєстрів, затвердженого Постановою КМУ №68.
Повертаючись до обґрунтування необхідності скасування в Україні податку на додану вартість ( далі – ПДВ) слід зазначити таке.
ПДВ необхідно скасувати, як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів.
Так, згідно до даних з відкритих джерел, вартість «відкатів» для повернення ПДВ протягом 2010 – 2015 рр. коливалась у межах 20 – 60%. Її пік прийшовся на 2014 рік, коли вартість «послуг» держслужбовців досягала 60% від суми повернення ПДВ.

2010 2011 2012 2013 2014 2015
25-50% 10-50% 30% 20-34% 25-60% 15-50%

Щодо ПДВ упродовж останніх років чітко простежується негативна тенденція – щорічна сума коштів від ПДВ, що надходить до бюджету, поступово зменшується, порівняно з коштами, які відшкодовуються з нього.
ПДВ має значний вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Наявність великої кількості винятків та пільг з оподаткування, передусім індивідуального, галузевого та територіального характеру, негативно впливає на ефективність адміністрування податку на додану вартість й створює податкову дискримінацію.
Застосування вказаних спеціальних режимів на практиці призводить до подвійних втрат Державного бюджету, оскільки платники, які їх застосовують, податок на додану вартість до бюджету не сплачують, а залишають його у своєму розпорядженні. Водночас вони виписують податкові накладні, за якими їх покупці-платники податку включають ці суми до податкового кредиту, зменшуючи таким чином суми сплачуваного ними податку або збільшуючи суми, заявлені ними до відшкодування з бюджету.
Більше того, надання таких пільг або суб’єктам підприємницької діяльності, або за групами товарів, які використовуються у виробництві, взагалі спотворює механізм дії цього податку, сприяє так званому "кумулятивному" ефекту, що, у свою чергу, призводить до подорожчання товарів та збільшення податкового навантаження на наступних етапах руху продукції.
Подібні пільги з оподаткування можна вважати однією з форм непрямих субсидій з боку держави, що порушує основні принципи ринкових умов, перешкоджає здоровій конкуренції за рахунок надання переваг одним суб’єктам підприємництва стосовно інших.
Проте, на сьогодні у більшості випадків пільги з оподаткування надаються не законослухняним платникам податків, а власникам різноманітних комерційних структур, які, до того ж, нерідко використовують їх для особистого збагачення, у тому числі з прямим порушенням вимог чинного законодавства.
Водночас, при користуванні пільгами не лише суб’єкти підприємницької діяльності не сплачують ПДВ до бюджету, а й покупці їх продукції отримують право на відшкодування податку з бюджету. Надання пільг порушує основні принципи ринкової економіки, перешкоджає конкуренції за рахунок надання одним підприємствам переваг над іншими.
Зростання пільгових підприємств призводить і до помітного подорожчання товарів, у тому числі особистого споживання, оскільки до їх вартості неодноразово включається сума ПДВ.
Непоодинокими є факти ухилення від сплати податку та незаконних вимог по відшкодуванню ПДВ.
Найбільш поширеними схемами порушень законодавства при справлянні ПДВ є:
псевдоекспортні операції або експорт товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами та з використанням у ланцюзі постачальників "фіктивних" підприємств;
внутрішні операції з продажу із використанням цінових трансфертів, коли штучно завищуються продажні ціни для збільшення податкового кредиту, при цьому продавцями є фірми-"метелики", які після здійснення операцій ліквідуються;
безтоварні операції з використанням підприємств, звільнених від оподаткування;
імпорт товарно-матеріальних цінностей за відчутно заниженими цінами;
імпорт так званої "давальницької" сировини;
безпідставне використання податкових векселів;
проведення безтоварних операцій;
реалізація товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими вартості придбання (різновид фіктивних операцій);
використання пільг підприємств з Іноземними Інвестиціями, спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) і бюджетних дотацій;
застосування механізму передплат, єдиного податку та спрощеної системи оподаткування у торгівлі.
Недостатньою є ефективність діяльності державних органів по стягненню податку на додану вартість, низькою є результативність діяльності правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з правопорушеннями та злочинами у сфері оподаткування.
Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування
№ Країни Податок на додану вартість
1 Австрія 20
2 Великобританія 17,5
3 Данія 25
4 Канада 7
5 Китай 0
6 Нідерланди 17,5
7 Німеччина 15
8 Польща 22
9 Росія 10-20
10 Словаччина 23
11 США 0
12 Угорщина 0
13 Фінляндія 0
14 Чехія 0
15 Франція 20,6
16 Швеція 25
17 Японія 5
18 Україна (нині ) 20
У рейтингу Doing Business-2016 Україна посіла 83 місце серед 189 країн світу, покращивши свій рейтинг порівняно з попереднім роком на 4 позиції (2015 р. — 87 позиція, а за старою методологією — 96-та). Наша держава перебуває у рейтингу між Саудівською Аравією — 82 місце та Брунеєм — 84 місце.
В Індексі економічної свободи-2015 за рік позиції нашої держави погіршилися на 7 пунктів. Тепер ми посідаємо 162 місце із 178 країн і відповідно до класифікації є країною з репресивною економікою, яка у рейтингу стала сусідом Болівії (163) та Бірми (161). Майже за усіма критеріями ситуація у нас погіршилася, окрім свободи від корупції та фінансової свободи. За такими критеріями, як свобода права власності, інвестиційна свобода та свобода державних витрат, Україна є одним з найбільших аутсайдерів.
Глобальний індекс конкурентоспроможності – 2015, складається Всесвітнім економічним форумом для визначення рейтингу країн за показником економічної конкурентоспроможності і містить 114 показників для 140 країн, при цьому враховуються як статистичні дані, так і опитування керівників бізнесу.
У цьому індексі Україна посіла 79 місце, що на 3 пункти гірше від попереднього року. Найнижчі рейтинги — за такими показниками, як макроекономічне середовище (134 місце серед 140 країн) насамперед через великий інфляційний стрибок, юридична незалежність (132 місце), втрати бізнесу через загрози тероризму (133), захист міноритарних акціонерів (134), марнотратність державних видатків (134), якість доріг (132), ефективність антимонопольної політики (136), стійкість банків (140 місце).
Індекс сприйняття корупції – 2014 це щорічний рейтинг держав світу, що відображає оцінку рівня сприйняття корупції аналітиками і підприємцями за десятибальною шкалою та складається компанією Transparency International з 1995 р. На сьогодні Україна посідає 142 місце серед 175 країн світу, що характеризує відсутність ефективних змін у 2014 р. у боротьбі з корупцією.
Згідно з індексом людського розвитку наша держава посідає 83 місце серед 187 країн світу і належить до країн з високим людським розвитком. Такого показника вдається досягати за рахунок високого рівня освіти населення.
Україні не потрібне ПДВ на сьогодні, оскільки спостерігаючи ті кволі потуги боротьби з корупцією, висновок напрошується один. На етапі становлення економіки, особливо при переході від глибоко корумпованої системи, краще жити без ПДВ. За рахунок збільшення кількості активних підприємців зросте і кількість надходжень. Якщо тільки зберегти кошти, які розкрадаються зараз на схемах від ПДВ, це вже буде більшою мірою покриті втрати від скасування цього податку. Сьогодні до 70% економіки працює в тіні саме через корупцію і недоліки податкової системи. Ефект від усунення «корумпованого податку» може бути співмірним із запровадженням спрощеної системи оподаткування наприкінці 90-х, коли мільйони людей отримали змогу працювати відкрито. Сьогодні - це кожен 18 громадянин України, який часто поруч з своїм робочим місцем створює ще кілька. Зрештою, держава повинна перетворитися з «рекетира», котрий користується недоліками законодавства, у партнера підприємця. Тоді можна очікувати відродження країни.
З огляду на викладене, існування податку на додану вартість прямо відповідає інтересам нинішньої політичної та економічної верхівки в Україні. Тому зовсім не дивно, що, проголосивши курс на подолання корупції в країні, ініціюючи за неповні три роки вже третю «реформу» податкового законодавства, жодного разу не піднімалося питання скасування податку на додану вартість – найбільшого джерела корупційних доходів на найвищих щаблях державної влади. У так званому експертному середовищі та серед політиків це стало своєрідним табу, обґрунтовуючи, що наявність ПДВ є обов’язковою умовою набуття членства в ЄС. Нехтуючи при цьому тим, що саме ПДВ є основним податковим гальмом розвитку української економіки, без чого членство в ЄС є практично неможливим.