Я, Балема Богдан Миколайович, син народного артиста України Балеми Миколи Панасовича, надсилаю Вам листа від свого батька, благаю допомогти і розібратись в ситуації, що склалась навколо нашої родини та навколо долі ансамблю "Козаки Поділля". З останньою надією звертаюсь до Вас як до гаранта Конституції та Верховного Головнокомандуючого нашої України.

Звернення Миколи Балеми

ЯК ВАЛЯТЬ ЄДИНИЙ В УКРАЇНІ АКАДЕМІЧНИЙ КОЗАЧИЙ АНСАМБЛЬ «КОЗАКИ ПОДІЛЛЯ» В ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ОБЛАСНІЙ ФІЛАРМОНІЇ

Шановне товариство! Так, я дійсно пішов з «Козаків Поділля». Я звертаюсь, найперше, до своїх побратимів керівників і артистів ансамблю. Дякую вам за спільну працю, спільну радість від концертів, якими ми звеличували рідну Україну, дякую людям, які шаленіли від наших концертів, де б ми не бували, в тому числі і два рази у рідному селі Олександра Драгана (директора Хмельницької обласної філармонії), що на Покутті, і хочу, щоб ви мене вірно зрозуміли…
Уявіть собі, що діти виживають батька з рідної хати, яку він будував, в якій вони 45 років спільно жили, працювали, досягнули певних успіхів, раділи життю і коли у цій хаті з’явився новий «дядя», який наобіцяв золоті гори — виявилось, що батько вже не потрібен… і найбільше болить, що цей «дядя» і вся його команда родом із західної України. Край, який я боготворив за патріотизм і вболівання за долю України.
Так, я збудував цей коллектив із своїми колегами (народний артист України В.Ярецький, заслужені артисти України — В.Глушенков, Ю.Авдієвський, Б.Кокуленко, О.Єфімчук, Д.Пасічник, Д.Голуб, О.Дорофєєв, лауреат міжнародного конкурсу, композитор Б.Балема).
І назва ансамблю «Козаки Поділля», і безліч програм створені за моєю ініціативою і на мою музику. Звичайно, сам я не зміг би створити такий колектив без підтримки керівників області і міста, директорів філармонії. За мого клопотання дуже результативно вирішувались питання квартир і гуртожитків для артистів. За час моєї роботи область придбала для ансамблю шість автобусів. Виділялись великі кошти на пошиття костюмів і реквізиту. На моє прохання та за підтримки директорів філармонії і тодішніх начальників управління культури «Козакам Поділля» майже кожний рік область робила доплату до зарплати на 10-15% і уже за прем’єра Ю.Тимошенко артисти ансамблю отримували майже 100% доплати.
«Козаки Поділля» — візитна картка Хмельниччини. Велика увага і підтримка ансамблю керівниками області дала свої результати. У 1987 році колектив поділив перше місце із хором ім. Григорія Верьовки і хоровою капелою «Думка» і з того часу по сьогодні «Козаки Поділля» — один із кращих колективів України, чому підтвердження постійні перші місця на конкурсі ім. П.Вірського.
Дев’ять років від дня приходу на посаду директора філармонії О.Драгана стали для мене «складними» роками. Я постійно відчував нещирість у стосунках з новим «шефом». Уже на перших зборах колективу новий начальник управління культури І.Трунова і новий директор філармонії О.Драган, які прийшли до влади разом із партією регіонів, буквально вказали мені: «—Написав музику, зробив з колективом, віддиригував на концерті і нічого далі командувати…». Так мало-помалу козаки почали віддалятися від мене… плюс до цього, директору захотілось силами філармонії ставити оперні вистави з можливою ліквідацією «Козаків Поділля» і створення на Поділлі замість народного колективу — оперного театру. Я так розумію, що ліквідацію «Козаків Поділля» і створення, за їх рахунок, опери з владою не було узгоджено, бо, мабудь, було би рішення обласної ради.
Враховуючи проблеми оперних театрів великих міст, де є консерваторії, і хто хоч трохи розуміється на цьому виді музичного мистецтва, розуміє які творчі сили, які матеріальні витрати потрібні, щоб реалізувати такий «амбітний» задум… та й чи є у цьому потреба в аграрній області,— мабудь потрібно було запитати у людей… І тут розпочалась трагікомедія. Народний колектив, у якого зовсім інші завдання, з народною манерою співу, балетом, підготовленим для виконання народних козацьких танців… українські сотники, полковники постали перед спантеличеним глядачем як «леді і сеньйори»… («Летюча миша» Й.Штрауса).
Згвалтований хор і балет ансамблю робив усе можливе, аби виглядати хоч якось пристойно… і це козакам до деякої міри вдалось, бо ж недарма ми поставили першу на Поділлі оперу «Вічний етап» про Устима Кармелюка, драматичне дійство за творами Т.Г.Шевченка «Пророк», перший Мюзикл «Сонячна соната», але і я, і Богдан Балема писали ці твори для «Козаків Поділля», узгоджуючи з можливістю одягнути артистів відповідно до задуму, що в так званих «проектах О.Драгана», через брак відповідних костюмів, виглядало як клоунада…
Кілька років поспіль О.Драган очолює обласну організацію партії «Самопоміч», у якої надзвичайно приваблива філософія — бери і роби, але до мене директор використовував іншу філософію — я начальник, ти дурак! Я думаю, що, будучи депутатом обласної ради, треба, в першу чергу, дбати про людей, служити народу, а не навпаки.
Мені, подолянину, який в минулому також два скликання був депутатом обласної ради, який разом з козаками підіймав народ, співаючи «Ще не вмерла Україна!», ще до проголошення незалежності, який закоханий у свій край, і який написав біля 700 творів у різних жанрах, прославляючи свою державу; який є почесним громадянином Хмельниччини; тому я не заслужив від будь-кого такого ставлення до себе.
Люди від співу не своїми голосами почали хворіти і звільнятися з ансамблю. Я неодноразово делікатно підказував молодому колезі бути обачнішим із своїми експериментами. Ніби погоджуючись, він все одно далі робить свою справу… разом із своїми однодумцями почав дискредитувати моє ближнє оточення, щоб змусити мене піти з колективу. Драган без мого відома виставляє на конкурс моїх керівників — заслужену артистку України Олену Єфімчук, лауреата міжнародного конкурсу, композитора Богдана Балему, спонукає до звільнення з посади диригента – хормейстера Дмитра Голуба… звичайно, так звана «конкурсна комісія» на чолі з начальником управління культури Труновою яскравий приклад неприхованої корупції в культурі виконала замовлення директора філармонії. В останні дні Драган і Трунова щось спохватились і, на додаток, виставили мені претензії, що в програмі багато моєї музики (хоч 9 років про це нічого не говорили). Скажімо, зауваження прямо із часів радянської влади, яка все таки цінувала мою подвижницьку працю по збору і опрацюванні подільського фольклору. Але шановне панство, я плюс до цього ще й композитор, і за мою багатолітню творчу працю маю безліч нагород і визнань гідніших митців ніж ви, а головне — людям моє мистецтво надзвичайно подобається! Більшого приниження і ігнорування моїх прав годі було і чекати, тому я мусів звільнитися з посади художнього керівника ансамблю пісні і танцю «Козаки Поділля», пропрацювавши в ньому 45 років, і цим хоч якось привернути увагу керівників області і громадськості до нездорової атмосфери у філармонії, де процвітають «стукачі», підлабузники, тваринний страх перед господарем, де стимулюється зневажливе ставлення до української народної пісні і українського козацтва. Хочеться запитати в усіх — Кому це вигідно?! Адже колектив, якому в цьому році виповниться 80 років, є оберегом духу, звичаїв і традицій української нації.
Ось неповний перелік програм написаних і показаних на філармонійній сцені для хмельничан:
— «Україно, матінко моя!», «Козацькому роду, нема переводу!», «Ми твої, Вкраїно, козаки!», «Красо України, Подолля!», «Йорданська заметіль», «Весна на Поділлі», «Подільські вечорниці», «З народної криниці», «Козаки жартують», «Покрово, матінко, вклоняємся Тобі», «Іменем любові» на вірші Р. Балеми, «Вінок калинових пісень» на вірші М. Дорожка, «Вставай Україно!», «Гартуймо наш вічний Майдан!», «На лезі шаблі наша воля!», народна опера «Вічний етап» про Устима Кармелюка, драматичне дійство «Пророк» за творами Т.Г.Шевченка, мюзикл «Сонячна Соната», «Божественна літургія» за Іоанном Золотоустим, новорічна вистава для дітей «Ну, постривай!»; малі форми і солісти:
— Пісні і романси на вірші Т. Г. Шевченка «Свою Україну любіть» — соліст Степан Дробіт, «Співає Фатіма Чергіндзія», програма «Сотники» — Андрій Юрченко, Костянтин Мікітюк, Дмитро Шемчук, програма для лауреатів всеукраїнського конкурсу дуету «Козачки» — Марина Клишната і Олена Мишляковська, програма для тріо «Битий шлях» — Олена Балан, Ульяна Бойко і Григорій Бойчук, програма «Обірвалась золота струна» для солістів ансамблю і т. д…
«Козаки Поділля» — єдиний колектив в Україні, який працював по одному, два концерти кожний місяць на одному концертному майданчику.
Якось на початку своєї кар’єри, директор, в щирій бесіді зі мною (яких було дуже мало), сказав, що в дитинстві співав мою пісню «Козацькому роду нема переводу!», і що йому приємно, що її автор Микола Балема працює у філармонії. Сьогодні він має честь звільняти цю людину з роботи. Але я все одно вірю у справедливість, добро і в світлу зорю над своєю Україною.

Микола Балема
Народний артист України, композитор
орден «Дружби народів»
ордени «За заслуги» другого і третього ступенів
обласна премія ім. Т.Г.Шевченка
Почесний громадянин Хмельниччини