Шановний Петро Олексійович,звертаюся до Вас з проханням розглянути мою проблему.
Так склалося ,що 20 років тому,в моє життя постукала біда. Моій дитині лікарі винесли вирок:моя дитина -інвалід з дитинства.Я ,з допомогою батьків закінчила навчання в медичному училищі,влаштувалась працювати в обласну лікарню. Та біда не приходить до хати одна,захворіла мама,чоловік не схотів нести тягар ,який ліг на плечі нашоі молодоі сім"і,пішов,залишивши мене з трирічною дитиною інвалідом на руках.З роботи я звільнилась так як дитина потребувала постійного стороннього догляду та періодичного стаціонарного лікування.
До повноліття дитини мені у відділі соціального захисту населення призначена була допомога по догляду за дитиною інвалідом і тому мені нараховувався так званий робочий стаж,який врахується при призначенні пенсіі ,при досягнені мною пенсійного віку.Та після того як доньці виповнилось 18 років,соціальні виплати призначили на доньку і до соціальноі виплати приєднали ту ж допомогу по догляду,але там не вказано хто саме здійснює догляд. Тому, звичайно,згідно того закону за яким нараховується соціальна допомога моій доньці,моє ім"я ніде не згадується і стаж мені не зараховується,хоч ,по суті ,я здійснюю догляд, але документально це ніде не значиться.То ж ,при досягненні мною пенсійного віку, у мене просто не буде робочого стажу і я не буду мати права на пенсію.А дитина в своі 20 років і досі потребує стороннього догляду,я мушу здійснювати за нею догляд й не можу вийти на роботу та отримати страховий і робочий стаж,який потрібний при нарахуванні та призначенні пенсіі за віком.
Пане Президент, я Вас дуже прошу посприяти тому щоб компетентні органи доопрацювали закон по якому призначають соціальну допомогу інвалідам першоі групи підгрупи А,щоб особи які за ними доглядають могли отримати право на стаж,бо ми входить,по документам,просто безробітні.