клопотання про зупинення Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах» № 197 від 14 березня 2018 року з одночасним зверненням Президента до Конституційного Суду України щодо її конституційності

Вимагаємо негайного зупинення Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах» № 197 від 14 березня 2018 року, якою затверджений Порядок, що передбачає надання замість пільг компенсації, розмір якої щорічно буде визначатися обласними, Київською міською державними адміністраціями на відповідний рік, з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо конституційності цієї Постанови.
Упровадження до практичного застосування Постанови призведе до звуження прав та погіршення обслуговування осіб з інвалідністю, насамперед важких форм нозологій, внаслідок яких вони потребують сторонньої допомоги, зменшення можливостей використання прав на освіту, працю, охорону здоров’я, наукову, творчу, культурну діяльність тощо, що пов’язані з їх переміщенням.
Статтею 3 Конституції Україна проголошено людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю в державі, а права і свободи людини та їх гарантії основоположними чинниками змісту і спрямованості її діяльності. Головним обов’язком держави визначено утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Встановлено, що держава за свою діяльність відповідає перед людиною.
Згідно статті 8 Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй. У статті 22 Конституції встановлено, що закріплені нею права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними, гарантуються і скасуванню не підлягають. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
На вимогу положення ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. З цим Конституційним принципом кореспондується обов’язок держави щодо його забезпечення. Реалізація зазначеного обов’язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень. Виходячи з конституційних засад, що закріплені статями 3, 9 та ч. 2 ст. 19 Основного Закону, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти виключно в інтересах громадян і лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені національним законодавством з урахуванням чинних для України міжнародних нормативно-правових актів, держава не вправі делегувати до місцевих рад загальнодержавні функції та власні конституційні обов’язки перед громадянами.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 зауважив, що невід’ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов’язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.
З іншого Рішення № 3-рп/2012 від 25.01.2012 р. випливає, що Конституційний суд визнає конституційними ті положення актів законодавства, які у межах соціально-економічних можливостей держави охоплюють комплекс заходів соціального захисту осіб, які мають право на забезпечення їх засобами, необхідними для задоволення життєво важливих потреб та здійснення активної життєдіяльності. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд наголошує, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист. Визначено, що рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги не можуть суперечити принципам пропорційності і справедливості.
Відповідно п. 15 статті 105 Конституції України Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо її конституційності.