Суть петиції полягає в узаконенню та ліцензуванню такого видо хоббі-відпочинку як металопошук на дозволених для цього місцях. Музеї України змогли б щомісяця поповнюватися новими історичними експонатами.
За пошук у зобронених зонах (пам'ятки археології, історичні заповідники) так і залишаються заборон та покарання згідно
чинного законодавства.
Щороку від мінеральних добрив на сільськогосподарських полях хімічно знищуються монети, речі старовини, ювелірні вироби. І ніхто з істориків не буде прочесувати усі поля України, котрі щороку оброблююється на пошук цінностей.
Як приклад цивілізованого ставлення до любителів прикладної археології, шукачі скарбів називають Англію.
Там діє спеціальна програма "роботи з малими історичними знахідками". Відповідно до неї, любитель зобов’язаний повідомляти археологам про свої знахідки в кінці сезону. Але не зобов’язаний здавати їх державі.
Неодноразово люди з металодетекторам знаходять авіабомби та снаряди, викликають МНС або міліцію, чим зберігають життя інших людей.
Я можу привести приклад законодавства в Англії, які дуже педантично ставляться до своїх археологічних цінностей, своєї культури і мають найбагатші колекції в світі, в своїх музеях .
В Англії копати з металодетектором може будь-яка людина в будь-якому місці (за винятком ряду пам'яток - які чітко вказані і мають спеціальні таблички і знаки).
Всі ці люди перебувають у спеціальних громадських пошукових організаціях і зобов'язані знахідки показувати спеціально закріпленими за цими громадськими організаціями археологам, які визначають цінність знахідки і якщо це знахідка представляє наукову та історичну цінність, то їх держава купує за ринковою ціною.
Ще одна позитивна сторона від узаконення - це щорічні надходження до бюджету коштів від процесу ліцензування, створення бази даних пошуківців та їх співпраця з державниими археологами (надання їм цікавих фактів та даних, місцезнаходжень).
Тільки в такому випадку можна уникнути вивезення за кордон історичних цінностей України.