Шановний пане Президенте! Гостра та нагальна потреба в направленні Вам цієї електронної петиції викликана вкрай негативною ситуацією, яка склалася на ринку повітряних перевезень України та ринку надання туристичних послуг, абсолютним та тотальним порушенням прав споживачів з боку авіаперевізників, завданням численних фінансових збитків туристичній галузі. Масштаб проблеми: 1) За офіційними даними Державіаслужби тілки за I квартал 2018 року в Україні було затримано з вини авіаперевізників 2964 рейси і відмінено 309 рейсів, що за різними оцінками охоплює близько 500 000 пасажирів. 2) Лише за даними компанії ТОВ «Ейр Адвізор», яка займається захистом прав авіапасажирів в Україні, до неї звертаються щодня десятки пасажирів українських авіаліній, рейси яких були затримані понад 3 години. По кожному зверненню готуються та направляються претензії до авіаліній з вимогою сплатити компенсацію пасажиру, як це передбачено законодавством. Лише незначна кількість претензій були задоволені. Такі українські авіаперевізники як АзурЕйр, ЯнЕйр та Анда взагалі жодного разу не відповіли на отримані претензії. Актуальність: Описана в цій електронній петиції проблема існує вже багато років. На даний час масштаб проблеми досяг критичного рівня, з яким миритися вже неможливо: 1) лише за останній місяць це призвело до кількох аварій українських літаків і тримання тисяч українських пасажирів в аеропортах різних країн протягом декількох днів; 2) це підтверджено численними репортажами ТВ каналів: ICTV, Україна, 1+1, Інтер та інших з цього приводу. Важливі фактори: 1) ризик для життя сотень людей, оскільки деякі авіалінії експлуатують застарілі літаки, що регулярно зазнають технічних несправностей; 2) країни ЄС вже давно захищають своїх громадян через ефективне законодавство та судову систему. Україна адаптувала відповідні європейські норми ще в 2011 році, проте лише частково виконує їх. Як наслідок це негативно впливає на імідж України в цілому та в очах іноземних відвідувачів; 3) поточний стан справ має дискримінаційних характер щодо європейських авіаперевізників, які зобов’язані дотримуватися прав українських авіапасажирів, та ставить їх в неконкурентні умови. Це питання вже піднімалося різними міжнародними бізнес асоціаціями, діючими в Україні; 4) проблема несе загрозу євроінтеграції України та може негативно вплинути на реформаторський імідж країни перед ЄС, МВФ та іншими іноземними партнерами. Реакція державних органів: 03 липня 2018 Міністр інфраструктури Омелян був змушений провести термінову нараду з приводу масових зривів авіарейсів, в тому числі з технічних причин. В результаті: 1) пан Міністр доручив Державіаслужбі провести перевірку всіх літаків українських авіаперевізників, що вже і так належить до функцій Державіаслужби; 2) створити рейтинг авіакомпаній та підготувати правову базу для заборони експлуатації літаків віком понад 20 років. Недостатність заходів. Вітаючи такі рішення пана Міністра, переконані, що цих кроків буде недостатньо для вирішення даної проблеми. Адже авіаційна галузь опинилася в такій складній ситуації у зв’язку з наступним: 1) недостатній рівень контролю з боку Державіаслужби, що вже призвів до масових та щоденних поломок літаків. Відповідно разова повторна інспекція авіапарку не вирішить проблему в перспективі, а може мати лише тимчасовий ефект. Необхідно змінити інструменти контролю, запровадивши реальні та дієві засоби. 2) відсутність реальної відповідальності з боку авіаперевізників і дієвих важелів впливу на них. Зокрема, масово і повсякденно українські авіаперевізники: а) відмовляються приймати скарги пасажирів електронними засобами, вимагаючи направлення скарг лише традиційною поштою, що суперечить ЗУ «Про звернення громадян»; б) порушують строк на відповідь на скаргу пасажира та часто взагалі не відповідають на скарги, що порушує Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012р.; в) відмовляються сплачувати грошові компенсації за тривалі затримки рейсів, що передбачено Повітряним кодексом України та іншими актами

Ще 14 років тому (в 2004 році) розділом І Закону України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 року №1629-IV (надалі по тексту – «Закон №1629-IV») Україна прийняла загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Програма), де чітко зазначено, що «адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.».
Згідно цього самого Закону №1629-IV, метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.
Згідно з розділом ІІ Закону №1629-IV «Визначення термінів» «Acquis communautaire (acquis) - правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ; адаптація законодавства - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire. Джерела acquis communautaire:…рішення Європейського суду;…».
Відповідно до абзацу 8 частини І «Вступ» Розділу 14 «Транспорт» Переліку актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації Закону №1629-IV «Для реалізації мети загальнодержавної політики України - вступу до Європейського Союзу - Україна має адаптувати своє національне законодавство та практику його застосування до всієї системи права ЄС таким чином, щоб відповідні норми європейського acquis були повністю інкорпоровані у національну систему права (третій копенгагенський критерій).
Транспортне acquis ЄС складається із всіх директив, регламентів та рішень, прийнятих на підставі відповідних статей установчих договорів. Воно також включає принципи права та судову практику Суду ЄС, міжнародні угоди в сфері транспорту, учасником яких є Співтовариство, а також відповідні декларації та резолюції Ради міністрів. Про таке розуміння транспортного acquis прямо вказав Генеральний директорат Комісії ЄС з транспорту у документі "Путівник щодо транспортного acquis", розробленому спеціально для країн-кандидатів.».
Тобто з часу, як України прийняла Закон №1629-IV, яким проголосила пріоритетом своєї зовнішньої політики адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС, в тому числі до рішень Європейського суду, пройшло вже більше 14 років! Хочемо звернути Вашу увагу, що вже 14 років Закон №1629-IV порушується та не виконується! Очевидно, це може призвести до ускладнення процесу інтеграції України до Європейського співтовариства, виникнення незадоволення та нерозуміння з боку наших Європейських партнерів.
На виконання Закон №1629-IV, Верховною Радою України 19.05.2011 року було прийнято нову редакцію Повітряного кодексу України, в який було імплементовано положення Регламенту (ЄС) № 261/2004 «Щодо встановлення загальних правил в галузі компенсації та сприяння пасажирам у разі відмови в посадці, відміні або тривалій затримці авіарейсу і про відміну Регламенту (ЄЕС) № 295/91» (надалі по тексту «Регламент № 261/2004»).
Регламент № 261/2004 також безпосередньо був імплементований в Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012р. (надалі по тексту «Правила повітряних перевезень»). Зокрема, в п. 1 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу (затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012р.) прямо зазначено: «Ці Правила розроблено з урахуванням вимог … Регламенту (ЄС) Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 року № 261/2004 про запровадження загальних правил компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови у перевезенні та скасування чи тривалої затримки рейсів, ….».
При цьому, Європейський суд Справедливості у справах Нельсон проти Люфтганза (Nelson v Lufthansa) та ТУІ та Інші проти Авіаційного Наглядового Органу (TUI and Others v CAA) (справи С581/10 та С629/10) підтримав рішення національних судів у справах Стурджіон проти Кондор (Sturgeon v Condor) (справа С402/07) та Бьок та Лепушчітц проти Ейр Франс (Bock, Lepuschitz v Air France) (справа С432/07) про те, що авіаперевізники зобов’язані Регламентом (ЄС) № 261/2004 виплатити грошову компенсацію за авіарейси затримані принаймні на 3 години та довше від початково запланованого часу прибуття.
Оскільки законодавство України адаптувало Регламент № 261/2004, в обох випадках передбачено ідентичне право на отримання грошової компенсації пасажиром в разі скасування рейсу (ст. 5 Регламенту № 261/2004, ст. 105 Повітряного кодексу України, глава 3 розділ XVI Правил повітряних перевезень). При цьому, також ідентично в обох випадках чітко не визначено аналогічне право на грошову компенсацію у разі затримка авіарейсу. Однак, Європейський суд Справедливості неодноразово звертав увагу, що при тлумаченні правових норм Європейського Союзу має братися до уваги не лише текст норми але й контекст, мета відповідної норми права та причина з якою дана норма приймалася.
Як зазначив Європейський суд Справедливості, Регламент № 261/2004 має за мету забезпечення високого рівня захисту авіа пасажирів незалежно від того чи їх рейс був скасований чи затриманий, оскільки ці обидва випадки призводять до аналогічних серйозних проблем та незручностей при користуванні авіа транспортом. Таким чином, Європейський суд Справедливості наголошує, що не може вважатися, що пасажири чиї рейси затримуються не мають права на грошову компенсацію.
Європейський суд Справедливості звертає увагу, що Регламент № 261/2004 прагне забезпечити компенсацію втрат у негайній та стандартизованій манері та у різних формах з метою відновлення, серед іншого, втрат, яких зазнали авіа пасажири у зв’язку з втратою часу. З огляду на те, що відновити втрачений час неможливо, його компенсація може бути здійснена лише в грошовій формі. Тому, втрат зазнають як і пасажири чиї рейси було скасовано, так і пасажири чиї рейси було затримано. Ці втрати в обох випадках – це є втрати часу. Тому обидві групи пасажирів опиняються в аналогічних ситуаціях, що дає їм однакові права на грошову компенсацію в розумінні Регламенту № 261/2004.
Окрім цього, ст. 5(1)(c)(iii) Регламенту № 261/2004, абз. 4 ч. 1 ст. 105 Повітряного кодексу України, абз. 2 п. 1 гл. 3 р. XVI Правил повітряних перевезень ідентично передбачають, що у випадку скасування авіа рейсу перевізник може запропонувати альтернативний маршрут і при цьому все одно пасажир такого скасованого рейсу матиме право на грошову компенсацію, якщо його поінформовано про скасування рейсу менше ніж за сім днів до запланованого часу відправлення та запропоновано зміну маршруту, що дасть змогу вирушити з пункту відправлення не пізніше ніж за годину до запланованого часу відправлення та прибути у кінцевий пункт призначення не пізніше ніж через дві години після запланованого часу прибуття.
Тобто, такі пасажири мають право на грошову компенсацію коли втрата їхнього часу дорівнює або перевищує 3 години по відношенню до часу запланованого авіа перевізником з початку.
Якщо ж на противагу цьому, пасажири затриманих авіа рейсів не будуть мати права на грошову компенсацію, вони будуть зазнавати дискримінації, оскільки вони страждають від такої самої втрати часу на три години та більше.
При цьому не можливо знайти жодних аргументів, щоб обґрунтувати такий різний підхід до пасажирів затриманих та скасованих рейсів.
Оскільки втрати, яких зазнають пасажири скасованих та затриманих на довгий час рейсів є аналогічними, надання лише одним з них права на грошову компенсацію призводить до порушення принципу рівності правосуддя, який чітко закріплений в статті 24 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також порушує мету Регламенту № 261/2004, розділу XIII Повітряного кодексу України, розділу XVI Правил повітряних перевезень.
Окрім цього, якщо з України вилітає рейс європейського та українського авіаперевізника і обидва рейси будуть затримані, то європейська авіалінія виплатить компенсації своїм пасажирам, а українська авіалінія – ні. Це призводить до порушення прав українських громадян та іноземців, порушує конкуренцію в Україні, створює дискримінацію європейських компаній, що в свою чергу може спричинити незадоволення Євросоюзу, ставлячи під загрозу відносини нашої держави з Європою в цілому, вже здобуті досягнення щодо безвізового режиму, надання Україні фінансової допомоги та асоціацію з Євросоюзом взагалі.
Вирішення проблеми потребує лідерства Президента України для підтримки законодавчих змін з метою приведення захисту пасажирів до реальних Європейських стандартів.
Саме доведення до стану, що склався, є доказом того, що дій Державіаслужби не достатньо, а діюче законодавство не відповідає реаліям.
Як і з питанням про «безвіз» для українців, ситуація потребує втручання Президента, як гаранта прав і свобод громадян, та представника нашої держави перед міжнародною спільнотою.

У зв’язку з викладеним вище ПРОСИМО:
1) прийняти дану електронну петицію до розгляду;
2) дати вказівку відповідним уповноваженим органам провести перевірку всіх українських авіаперевізників щодо описаних в даній електронній петиції порушень;
3) повідомити позицію Президента щодо проблем озвучених в даній електронній петиції;
4) підтримати законопроект № 8548 від 03.07.2018 щодо посилення захисту прав авіапасажирів;
5) внести зміни до чинного законодавства поклавши реальний контроль та відповідальність за дотримання прав авіапасажирів та технічного стану літаків, встановивши ліміти на кількість технічних несправностей та зривів льотного графіку за окрему одиницю часу.