Повернути нашій державі історичну назву РУСЬ-УКРАЇНА, що відтворює не тільки історичний тренд в назвах нашої Держави , але і відповідає всім історичним свідченням і нормам Міжнародного Права (і коректності).

В час надзвичайних випробувань для нашої країни, які припали на початок ІІІ тисячоліття, - переходу боротьби
за незалежність нашої Батьківщини в активну фазу, супроводжувану воєнною інтервенцією РФ, анексією територій, гібридними спробами ведення
колоніальних воєн,- неймовірно активізувались і суперечки за наше історичне насліддя, в тому числі, - за назву країни. Прийшов час остаточно
вирішити це питання, - тому що повернення Україною «запозиченої» на багато століть історичної назви «Русь» - ПОВНІСТЮ \ ДОКОРІННО ЗМІНИТЬ СТРАТИГЕМУ КОНФЛІКТУ;
НАШІ БІЙЦІ БУДУТЬ ЙТИ У БІЙ "ЗА СВЯТУ РУСЬ !"; етнічні українці і громадяни країни, всі українці діаспори і небайдужі - отримають нове натхнення у розбудові нашої країни,-

ОДНОЧАСНО З ОТРИМАННЯМ ТОМОСУ І НАДАННЯ АВТОКЕФАЛІЇ - ЗМІНА НАЗВИ КРАЇНИ - ЦЕ РЕЗОНАНТНА ПОДІЯ, ПОТУЖНИЙ СТИМУЛ, МОБІЛІЗАЦІЙНИЙ ФАКТОР !
ЦЕ - МОМЕНТ ІСТИНИ ДЛЯ НАШОЇ ВІТЧИЗНИ !!

Розділ 1. Історичний екскурс у конфлікт Цивілізацій. Ідентифікаційні (етнографічний,топогідронімічний, археологічний, антропологічний, мовний ) признаки народів , Етнопсихологія учасників конфлікту,
а також геополітичні фактори. Легенди про так звані «ТРІЄДІНИЙ НАРОД», «Удєльние «Русскіє» княжества» і «Вєлікую Русь».

Змушені вибачитися перед читачами, але надзвичайна важливість і актуальність теми обговорення призводить до того, що наш історичний екскурс виходить за рамки формату короткого тексту Петиції і неминуче переростає в науковий Трактат.
Безпрецендентні нашарування фальсифікацій , табуйованість основних тем, що перевершують усілякі норми ,- все це вимагає серйозного обгрунтованого аналізу.

Головна інтрига , на наш погляд, полягає в тому, що насправді український і російський етноси, - це зовсім не один народ. І мова йде не про складну історію взаємовідносин , не про соціологію, не про , наприклад, монголо-татар, а про цілком натуральне походження народів.

1.1. Історичні свідчення недвозначно вказують, що українці та москвини – народи різного етнічного походження,- і навіть більше – народи-антиподи.
Так, українці відносяться до індо-європейської групи народів, предки яких були землеробними слов’янськими племенами. Предки москвинів були угро-фінськими племенами збирально-мисливської культури, що належали до урало-алтайської групи племін. Рівень розвитку цих народностей був значно нижчий від навіть близьких до них печенігів, половців, хозар. Власне, де-факто , вони і були, і є “лісовими печенігами”. Ще на зламі 1 і 2-го тисячоліть н.е. вони були канібалами ( свідчення про це полишили : Батько Історіі Геродот, у 5 ст до н.е., називав їх андрофагами ( пожирачами людей), а Нестор-літописець, уже за часів Руської держави- самоїдами\ 1\. “ Наприкінці 19 ст. чеський учений-славіст Вільгельм Томашек вивів назву фіно-угорської групи народів – мордва, яка стала матеріалом для утворення расєйського народу, зі скіфської "mard-xwaar", тобто людожер. Римський історик Аміан Марцелін(4 ст.) писав, що поряд з тими людожерами інші народи не хочуть жити.” \ 2 \ Чи не тому Дж.Толкієн показав “Вєлікій Совєцькій Союз” як країну Мордор, у своїй легендарній сазі ( написаній у 30-х-50-х рр. 20 ст.).
** Мусимо зазначити, що в наведених нами свідченнях істориків не міститься т.зв. елементів “разжиганія мєжнаціональной розні”, - все це – неупереджені , безпристрасні свідчення хроністів, що не були ангажованими в політичних іграх , і які не викликають сумнівів. І якими би не були
негуманними, ще зовсім недавно ( з історичної перспективи), способи життєзабезпечення наших сусідів, - треба уважати на конкретні обставини: знаєте, коли наприкінці зими припаси кінчаються, то чимось же треба харчуватись, от хоч би й людЯми ... Впроте, стародавні хроністи не полишили свідчень саме про сезонний характер формування раціону наших сусідів, - тому можемо припустити, що меню предків Москвинів складалося не стільки в залежності від пори року , а в силу природних уподобань цих “андрофагів”.

1.2. Топогідронімічні, Археологічні , Антропологічні , Лінгвістичні дослідження .
98 % т.зв.”російських народностей” мають не слов’янське походження, а фінно-угорське і тюркське коріння.

1.2.1.В історії найбільш стійким маркером належності території до народу, який на ній проживав, - є гідротопоніміка ( назви річок, озер, морей, т.інш.), а також географічні назви поселень . Так от,- напр., слово “Москва” у перекладі з угро-фінського означає “гнила вода”,
А безліч назв москвинських міст і селищ мають угро-фінські корені, напр. Рязань, Суздаль, т.п... Другий критерій – Археологічні дослідження .З 1851 по 1854 рр на державному рівні були організовані масштабні розкопки у Ростово-Суздальскій землі ( О.С.Уваров),- і ні в одному з розкопаних 7 тис 723 курганів не було знайдено жодного слов’янського поховання.До цих розкопок прилучилися антропологи,- О.П.Богданов, Ф.К.Вовк, і були виявлені основні відмінності української і московитської народностей . Відмінність проявилася на рівні антропологічної структури побудови людини - як виявилося, українці як слов’яни, мають брахіцефальний тип черепу ( “круглоголові”), а московити – дохілоцефальний ( видовжений) \ 3,4\.

Таким чином, питання відмінності українського і російського народів мусимо розглядати на первинном рівні, - AB OVO , як кажуть латиняне, “від яйця“.

1.2.2. МОВНИЙ ФАКТОР.

Мовні, діалектні відміності і міфологія є тими ідентифікаційними факторами народів і популяцій, генезис яких проходив в умовах, коли зони історичних ареалів розселення народів постійно змінювались.

Так, пра-слов'янські групи племін, які об'єднували народності , що мали близькі говори, діляться на три групи: західні, прибалтійсьі слов’яни,
Центральна група племін і Південні праслов'яни, що розселялись в Північному Причорноморї. Пра-слов'яни , як відзначали римські історики І-4 ст.н.е. , це група племен, що була розселена на територіях між Одером і Київщиною,- ареал їх розселення проходив по територіям Північних Карпат,
до межі сучасних Балтійських республік і Білорусі на Півночі. Інше діалектне угруповання складали західні, балтійські слов'яни. Окремою групою виділялись слов'яни, що зформувались в результаті Великого переселення народів, - вони склали племінну групу антів, що асимілювали скіфо-сарматські народності , готів, і навіть кельтів.
Основу східного слов'янства складали поляни. Генезис Східних слов'ян в 6-9 ст. н.е. зформував ядро Руської держави , ці народності узагальнено отримали назву «поляни» ( племена землеробської культури,- «ті,що живуть на полях») . Ці народності мали діалектні морфологічні відмінності , що суттєво відрізнялися від говорів племін т.зв. «Залісся» \5\.
З самих ранніх історичних свідчень, що дійшли до нас , з давньоруських літописних зведень початку XII століття - Повість времєнних літ ( ПВЛ), ми побачимо , що нашими північно-східними сусідами з давніх часів був дійсно інший народ, точніше навіть, народи.
В ПВЛ літописі відзначені деякі з тисяч дрібних лісових племен, що склали в подальшому основу т.зв. «російського народу»: чудь і всякі інші народи: мєря, мурома, весь, мордва, заволочская чудь, мещера, марі, пермь, печера, ям, угра, зимигола, корсь, летголу, ліб, буром, і інші народи угорського і ще невідомо якого походження.
Як зазначують сучасні дослідники, сам термін чудь - це збірна назва ряду племен і народів, які жили в лісах \ 6 \. Автохтонними вважаються фінські народності, - з ними асимілювали угорські і болгарські народності ,- це були уральсько-алтайські племена, що перекочували з територій Алтаю і Північного Китаю і розселилися по Сибірії, Приурал’ї і Поволж’ї ( на Захід зайшли угро-фінські групи до Паннонії і Причорномор’я).

.Поступово, вже ближче до часів Московського князівства, чудь взяла собі російські імена, мову і стала іменуватися російськими, залишаючись, проте, в своєму менталітеті чудью . Харатерно, що цивілізаційний рівень їх розвитку був значно нижчий від рівня слов'янських племен. Переважна більшість цих лісових племен перебували навіть не на феодальному , а на первіснообщинному рівні соціальної організації : загальний цивілізаційний розрив с племенами слов'ян складав 5–6 тис. років.
Серед племен Залісся, в безкрайніх і непролазних лісах від Брянська до Уралу, від Рязані до Карели літописи виділяють «чудь білооку», «чудь Псковську», «чудь заволочскую», народи комі, удмуртів, вепсів, мордви \ 6 \.
Вихід цих загублених в лісах і болотах племін на світову історичну арену відбувся за сприяння монголо-татарського нашестя,- саме тоді Москва перетворилася в Західний Улус Золотої Орди. Насправді Москва і Московія є продуктом державної діяльності татаро-монгольської Імперії й особистим надбанням хана Золотої Орди Менгу-Тимура. Саме при ньому вони вперше і з'явилися - Москва, як поселення, зафіксована в 1272 році, тобто, при третьої татаро-монгольської подушного перепису, а перший Московський улус (князівство) з'явився в складі Золотої Орди в 1277 році, коли Хан Менгу-Тимур вручив ярлик "на князювання" молодшому синові Олександра Невського – Данилу \ 29 \

1.2.3.Перші спроби коректної етнографічної систематизації цих племен були проведені істориками 18 і 19 століть.

Український дослідник Франтішек Духінський про так званих «москалів» пише наступне:
«Знайте, що вони слов'янами є тільки по мові, але не за духом, не за характером цивілізації» ; що в цьому відношенні Москалі належать до народів туранської гілки ».
Згідно Духінському, давньоруська держава було створена династією Рюриковичів, які зібрали під свою руку абсолютно неймовірний племінний склад. Частини Русі, які відійшли в XIV столітті до Польщі і Литви, були заселені слов'янами, родинними поляками. Далі на схід території населяли племена «туранської гілки». Термін «турани» був введений в XIX в. професором Максом Міллером для позначення народів угорських і урало-алтайських. На основі даного положення Духінським була розроблена ціла теорія, викладена в його головній праці, що отримав назву «Основи історії Польщі та інших слов'янських країн, а також історії Москви» ( див. Редакц. Матеріал, Агенція Рос.Інформації \ 6 \ ).

1.2.4. Для коректної ідентифікації розповсюдження популяцій і їх культурного впливу самий масовий матеріал в археологічних розкопках дає кераміка .

Цей матеріал є носієм самих архаїчних рис всякої культури, і його розповсюдження окреслює ареал розселення і впливу різних народностей \7-8\.
Як виявилось при проведенні археологічних розкопок, ключовим моментом для визначення особливостей культури індо-європейців (арійців) – праслов’ян, - є спіральна форма ( структура ) . Спіральна форма виявилась організаіцйним стандартом як в основі дизайну , орнаментації предметів побуту, так і в архітектурних планах побудови поселень. Цей спіральний морфологічний стандарт виявляється на рівні підсвідомості, на інтуітивному рівні,- що дало Акад. Б.О.Рибакову підстави назвати слов’янську культуру – культурою “спіральних форм” \9\.
Власне, на українських землях сліди матеріальних культур налічують 20-30 тис. років , а на Московщині Акад.Рибаков глибше ніж на 1,5 тис. років не накопав . Характерно, що дизайн посуду залешанських племін візначається примітивностю і отримав назву – “сітчаста кераміка”- оздоблення формувалось простим відбитком грубої тканини на свіжевиліпленому посуду \10\. На відміну, практично всі археологічні знахідки в зонах розселення слов’янських племен відзначаються “спіральним дизайном”,- надзвичайно важливим базовим морфологічним стандартом слов’янського менталітету.
Петрогліфи, наскельні малюнки кам’яної доби із Кам’яної Могили – одні з найстаріших, знайдених у світі. Ще за доби муст’єрського періоду ( 30 тис.років до н.е.) зустрічаються зразки т.зв.меандрового орнаменту, задовго до його появи в середземноморському басейні. Розкопки стоянок пізнього палеоліту ( 15-20 тис.років до н.е.) на Чернігівщині, на Буковині, Київського подніпров’я, піщаних дюнах Полтави, Миргородього повіту показали, що житла слов’ян розташовувалися навколо кострищ круговими, спіральними в планах порядками. За авторитетним свідченням А.Ломмела, Велика Трипільська Цивілізація (6-10 тис.р. до н.е.), -“Трипільска культура прикметна поширенним вживання спіралі як орнаменту, і тому зрозуміло, що спіральний орнамент з України поширився у Західному напрямку, до Дунаю,а у східному – до Китаю, де він залишив сліди на кераміці Консу ( 2000-1000 р.до н.е.) і на кераміці Джомон в Японії ( бл. 1 тис років до н.е.). Дослідники-структурологи John Long та Daid Wike (London) вважають, що модифікації спіральної форми прийшли з Русі через Скандинавію до Північної Європи, потім - у Середземноморський світ , Трою, Єгипет і Малу Азію”
( див.\ 6-9\, В.Даниленко “Енеоліт України”; А.Куліш “Книга пам’яті Українців”, Полтава, 1999 ; П.Роєнко “Культура Руси-України”; В.Бондаренко “Про фундаментальність форми спіралі, слов’янський архетип і нові аспекти перспективи”, Кан.-Укр. журн.”Родина”, № 3\4, 1999 ).

1.3. Цілком зрозуміла жага у наших сусідів “запозичити” хоч щось з нашого, Руського ( з одною буквою “с”) надбання.. І оце “щось” стосується .. всьго,- і історії, і культури, і території, і , звісно, навіть і назви країни ..

Перші спроби вкрасти назву “Русь” споглядаються з 13 по 17 ст., але справжньо системно поставився до справи Петро І-й, Алєксєєвіч. Починаючи з 1701 р., з його Указу про вилучення усіх старо-руських літописів, - процес адміністративно оформився тоді, коли після поразки шведів під Полтавою, захопивши Гетьманську Русь-Україну, Московія наказом Петра І у 1713 р. привласнює нашу назву Русь – “Росія” ( Грецька назва Руси звучить як “Росія”). Після закінчення Північної війни зі шведами 22 жовтня 1721 р. Петро І оголосив Московію “Російською імперією” . А московитів , звісно, назвали “русскімі” \ 1 \ - і то, цей етнонім прижився тільки у 19 сторіччі, коли новоутворена “імперія” вела безперервні російсько-турецькі війни. Через 3 роки , виходить, будемо “святкувати“ 300-річній ювілей цієї недо-імперії, основу якої складають угро-фінські і тюрські народності, що підміною понять, тобто шахрайством, привласнила собі нашу історичну та духовну спадщину ..) .
Як ми пам”ятаємо,- 300-річчя СПб ( Санкт-Петербургу), святкували, помпезно, у 2003 році. 300-річчя Полтавської баталії – відзначали у 2009 році, хоч і не так пишно ( бо Україна опинилась ..за кордоном).. Побачимо, як воно відбудеться з цією ювілейною датою - 300-річчям Російської Імперії.. Існує деяка впевеність, що “”торжества” будуть не такими величними, як попередні .. Справа, бачиться нам, у тому, що 300-річний вік життя такого “молодого” угрупування, як “Разсєйськая Імпєрія”, аж ніяк не в’яжеться з потугами зобразити з себе “Тисячолітній Рейх”, протягнути “славетну “ історію у віки ( і на тисячоліття ).

1.4.Подальший процес, грабування нашої спадщини, розвивали усі російські царі, напр., Єкатерина ІІ, що зформувала в 1783 р. спеціальну “історичну” комісію, в яку ввійшли німецькі історики Шльоцер, Байєр , і Міллєр, ще Петровського призову, а ідеологічне підгрунтя було фундаментально закладене проф.Чєботарьовим,першим ректором Московського Університету, що ввів фіктивну назву “Київська Русь”, що далі почало вживатись його колегами Погодіним, Соболєвським, і др.\4\. В середині 19 ст., після отримання перших невтішніх звітів археологічних розкопок комісії Уварова ( див. п. 1.2 ), істориком Соловйовим була вибудована унікальна конструкція – далі оформлена в його “Історії Государства Россійського”. Перед здивованим людством постала “велична” будівля “Історії Росії “, що складається з секцій: “Восточные славяне, русы”, “Киевская Русь ( 9-12 века)” ,
“Удельная Русь ( 12-16 века)”, “Русское царство ( 1547- 1721”, і, нарешті, “Российская империя (1721-1917)” ( див. Рос.ВІКІ).
Після краху Російської імперії комуністичні імперські експерименти призвели до нової консолідації т.зв. “русскіх зємєль”, що продовжується на новому витку цього історичного перформансу, з неодмінними фазами нового розпаду і нових спроб збити Орду в попередні географічні формати.

Ідеологічне підгрунтя цього процесу, “творчий” розвиток нео-імперських доктрин , продовують сучасні наслідники попередніх фальсифікаторів, розвиваючи концепцію “ТРІЄДІНОГО НАРОДА”, як, напр., український т.зв.акад. Толочко, що презентує зараз чергову монографію з заявленої теми..


Розділ 2. Історія питання повернення нашій країні назви «Русь».

2.1. Власне , з полеміки стосовно викладеної для обговорення суспільством в 2016 р. Петиції № 22640 - “ Повернути нашій державі історичну назву КИЇВСЬКА РУСЬ, щоб не говорили що ми ніколи не були незалежні» і почався офіційний процес перейменування країни.
Нами у березні 2016 р. було запропоновано Адміністрації Президента України (АПУ) “ЗНЯТИ з СЕРВІСУ Петицію № 22640 , як не витримуючу ніякої критики ( тут не треба і до Інституту Нац.Пам"яті звертатися) , -
а внести , ... - на розглянення суспільства, в т.ч. і Укр.Діаспорою, АЛЬТЕРНАТИВНИЙ варіант електронної Петиції
з КОРЕКТНОЮ НАЗВОЮ :"
Суть звернення:
повернути нашій державі історичну назву РУСЬ-УКРАЇНА, що відтворює історичний тренд в назвах нашої Держави » .
Аргументи , що наводились нами, стосувались небезпеки, яку містить прийнята АПУ до голосування громадськості Петиції № 22640, роз’яснення,
що ця, начебто патріотична ініциатива, повернути Україні назву “Київська Русь” – є витонченою провокацією. - Назва “Київська Русь” - це бомба сповільненої дії .. це продовження злісного карнавалу псевдо-“історичного” абсурду і фальсифікацій.. цілком зрозуміло, що слідом за можливим прийняттям нашою державою цієї назви відбудеться поновлений парад історичних симулякрів : т.зв. “Новгородской Руси”, далі - “Владимиро-Суздальской”... і пр. “РусЄй”,- “КОТОРИХ НАВЄКІ СПЛОТІЛА ВЄЛІКАЯ РУСЬ (!)“\ як ми пам”ятаємо, зі столицею у Москві ( “гнила вода” \угр-фінн \ .. ) \ .
Нами було зроблене, в нашому зверненні, «корректное РАЗЬЯСНЕНИЕ - о НЕКОРРЕКТНОСТИ предложенного ( в Петиции № 22640) для страны названия :

ИБО : никогда такой страны в Природе НЕ СУЩЕСТВОВАЛО: как т.наз. "Киевск. Русь"
\ как не было ни Владимиро-Суздальск., ни типа "Переяславско-Залесской", ни тем более "Московской" т.наз. "РусЕй".
- это всё фантазии позднейших фальсификаторов \ как и "Слово оПолку Игореве", м.пр.\, начиная с 14-15 столетий, 2-го Тысячелетия Н.Э.;

- так же КАК НЕ БЫЛО. напр. : ни "Лондонской Британии", ни, скажем , "Парижской Франции"...

"РУСЬ-УКРАИНА"- единств. приемлемое название, отраж. кстати и историч. тренд

потому я и назвал основанную мной в 2008 г. Фундацию "Р.-У.-Ренессанс" - Ренессанс именно "РУСИ-УКРАИНЫ"

На жаль, на той момент , у 2016 р., наша пропозиція не була прийнята.

2.2. Справу поліпшила абсолютно ідентична пропозиція, зроблена публічно , і опублікована 24 червня 2018 р. в таблоїді “Обозрєватєль” ( “Оглядач”) - “нові Пропозиції, що, як на диво, повторюють мої Запити від 2016 року - від відомого Російського Філософа і рафінованого інтелектуала - Олексія Широпаєва ”Назовите Украину Русью” (24 червня 2018) :

«Я предлагаю украинцам внести изменения в Конституцию Украины в части названия украинского государства. Я предлагаю следующее название: РУСЬ-УКРАИНА. Кстати, на такое решение наводит и титулование украинского первосвятителя Филарета — он именуется Патриархом Киевским и всея РУСИ-УКРАИНЫ. Это титулование явно содержит в себе сознательно-полемический антимосковский заряд, причём очень сильный. Предлагаемое мною переименование украинского государства способно радикально изменить, выправить всю оптику восприятия российско-украинского конфликта.» ( кінець цитати, \ 11 \ ).

2.3.
Підтримані з цього боку, ми поновляємо наш запит, наголошуючи :

“Безумовно важливим є те, що .. наше перше звернення датоване від 2016 року,-
бо без цього ш.п. О.Широпаєв, яким би він не був позитивно налаштованим до теми і до самої України,- може зауважити,
з появою нового варіанту Петиції № 22640 ,- що: - “Це ж моя пропозиція! Спублікована у пресі !”( - у 2018 році, зауважимо) .
В цьому випадку нами керують не гіпертрофовані амбіції , а саме те, що , по-перше, наша Пропозиція була хронологічно таки
першою,- а також те, що віддавати нашим російським друзям прерогативу зміни назви країни зовсім не політично, відбираючи
це важливе питання від автохтонного представника Укр. нації ,- тим більше, що це і не відповідало би перебігу подій..
При тому - ПРИНЦИПОВО ВАЖЛИВО, ЩО САМЕ РОЗСІЙСЬКА ЛЮДИНА \ ш.п.Широпаєв мається на увазі \
ЗАПРОПОНУВАЛА ЗМІНУ НАЗВИ НАШОЇ КРАЇНИ, ПУБЛІЧНО, у ПРЕСІ,- А НЕ ЯКИЙСЬ “УПОРОТИЙ УКР”,
“ТЯЖКО ОЗАБОЧЕННИЙ ПИТАННЯМ” ( з майбутньої полеміки опонентів..),-
Звісна річ, попереду і шалений спротив наших “друзів”- “старших братів”, “старших”
за розміром, а не за віком,- і міжнародні суди попереду, і т. інш.

В процесі закінчення підготовки тексту Петиції, буквально декілька днів тому, у пресі з’явилась нова пропозиція – історика К.Галушко -
викладена на ресурсі ГАЗЕТА.УА ( 17.10.2018 ) : «Треба перейменувати державу на Україна-Русь. І від Росії лишиться пшик» \ 12\.
Нам все ж таки видається, що коректна назва нашої країни повиина бути - “ РУСЬ-УКРАЇНА “ ( саме в такій послідовності слідування історичних назв ) – це, по-перше, відтворює історичний тренд в назвах нашої держави, і , головне,- дає зовсім інші смисли в цей
історичний бренд. За яким, ми певні,- величне майбутнє (!)

2.3.
Викладені у матеріалах посилань ( див. Додаток № 1 ) аргументи “ЗА” \ 13-21 \, і, особливо зазначимо,- “ПРОТИ”, - від Російських т.зв. “ікспердів”, п. Президента РФ включно \ 22\, важливо, на наш погляд, винести на публіку,- бо з цими ж “ікспердами” доведеться зустрічатися і полемізувати в ПРАВОВОМУ ПОЛІ, ми певні у цьому ..
Звертає на себе увагу абсолютне нехтування об’єктивною реальністю, характерне для наших “розсійських”сусідів, що не обмежуються розмовами про "одін народ", а інтенсивно “освоюють” нашу історичну спадщину, шляхом спорудження вже другого пам'ятника київському князю в Москві , - Св. кн.Володимиру в 2016 році , навпроти Кремля, у додаток до пам’ятника кн.Юрію Долгорукому навпроти Моссовєту . Цікава також і скандальна спроба зарахувати в “росіяни “ Анну Ярославну, королеву Франції \ 22 \ . Сюди долучаються і демонстративне найменування іменами Київських князів грізних субмарин – ядерних ракетоносців, і численні “теоретичні відкриття” на цьому псевдо-“історичному” полі \ див.23, 28-32 \ .
Тому ми вважаємо, що для дійсно об’єктивного розгляду питання важливо викласти опінії і протилежної сторони,- щоби в подальшому процесі прийняття рішення опоненти не закидали Українській стороні однобічність розглянення питання.


РОЗДІЛ 3. ІСТОРИЧНІ ПАРАЛЕЛІ І СУЧАСНІ ПОДІЇ .

3.1. В історії просліджуються цікаві аналогії, і навіть парадокси, пов”язані з назвами країн. Так, наприклад, етнонім “Рим” ( “RОМА”, лат.) зберігся у назві держави Румунії (“ Романія”), - таким чином, Італія втратила свою величну історичну назву .. А парадокс полягає у тому, що саме з цієї провінції Римської Імперії, у 271 р.н.е., після багаторазових повстань Даків, були вперше виведені римські гарнізони, и Римська Імперія почала територіально зменшуватись ..

До історичних казусів відноситься і інший прецендент : так же, як Даки стали “римлянами” ( румунами), так і Галли стали Франками.
Також не може не дивувати нахабність наших Розсійських сусідів, що свою державність намагаються рахувати від т.зв. “Новгородської Русі”,- від Старої Лагоди, зокрема , - незважаючи на те, що свого часу, в 9-12 ст., Новгородські землі входили в анклав Русі, а сам Новгород був першим місцем княжіння Кн.Володимира Великого, Хрестителя Русі, і навіть містечко близ Новгорода було місцем його народження.. Цікаво, що саме вільний Новгород був двічі винищений вщент саме московитами – перший раз,- кн.О.”Невським”, другий раз ,- у 16 ст., царем Іваном 4-м, “Грозним” - 16 тис. жителів було звіряче вирізано, Волхов був червоний від крові, людей наприкінці масакри зв’язували по 5-6 у зв’язки і топили у ріці.. Саме тоді всі скарби Новгорода були розграбовані, а колоколам демонстративно вирвали язики .. і вивезли їх на Московщину....

3.2. Скрізь віки політика Москвабаду не змінювалася - це псевдо-імперське утворення жило і “розвивалося “ виключно шляхом територіальних захоплень і грабунку “заарканених” народів. Сучасні тенденції: “Анонсуючи свою зацікавленість у “Європейському виборі“, ..Президент Путін розпочав нову еру географічних відкрить, запропонувавши здивованим європейцям розсунути границі їх локального континенту і створити “Велику Єдину Європу від Атлантики і до Уралу, а фактично і до Тихого Океану ... ” ( “Уроки історії Професора Путіна”, Le Figaro, France, 31.05.2005)\ 25\ ,– і “будівництво “Нової Європи”, Від Португаліі до Владивостоку , почалось зі спроби АНШЛЮСу Русі – України.. . “Але чомусь цей амбіціозний Проект “Єдіного Нєдєлімого Європейського Дому” ( такий собі транс-сибірський PAX EUROPANA) якось ніяк не складеться у позначеному географічному форматі” ( \26\, В .Бондаренко -“Проект АНШЛЮС-2 , або Територія Р.-У. в обмін на населення”, Полтава-Торонто, 2007 ).
Але не пройшло і 10 років, як ми бачимо, що маски злетіли з Московського агресора. Російський експерт Лєпьохін визнав, “що російсько-євразійська і західноєвропейська цивілізації знаходяться в стані гібридної війни.. Причому Захід, впевнений аналітик, ніколи не зупиниться у своєму русі на схід, якщо це обіцяє йому прибуток. ..Росія, в свою чергу, розглядаючи значну частину України як сегмент російської цивілізації, також не здасть свої інтереси в Україні”\ 27 \.
Конфлікт цивілізацій набирає гостроти, і Світ балансує на межі ядерної війни.
Русь-Україна, як і на протязі віків, виступає щитом, фортецею Європи, - об яку розбиваються хвилі новітніх азійських завойовників \28, 33, 34 \.

3.2. Чого чекати від нашої ініціативи з перейменування України ? - ми можемо споглядати, як розвивалися події з формальним розглядом позову Греції – проти використання сусідньою країною назви її провінції – “Македонія” .. Референдум, при шаленій активності РФ, було зірвано, і питання вирішилося тільки парламентським шляхом ..

Так що нас чекає попереду- і Міжнародний арбітраж , і шалений спротив наших сусідів.

3.3. Не можемо не відзначити і певну історичну симетрію – як колись, 300 років тому, Пьотр Алєксєєвічь, І-й , офіційно викрав назву “РУСЬ” у нашої країни, то саме зараз, при першій каденції Петра Олєксійовича, ІІ-го, - маємо всі шанси повернути нашій країні історичну назву, і долучитися до призупинення аллюру створеної за наш рахунок Російської Імперії ..

Зауважимо, що ми є не тільки свідками, спостерігачами розладнення жахливої Мордорської т.зв. Імперії – бо т.зв. «Розсійська Імперія»- яскравий приклад АНТИ-ІМПЕРІЇ ( коли “Метрополія”, на відмін від класичних Імперій, - менше розвинене “Цивілізаційне” ядро, що залучила в свою орбіту більш розвинені ( у порівнянні з нею)“Провінції” . Ми маємо всі шанси прийняти участь в оздоровленні цього псевдо-імперського утворення, відстоявши наші цивілізаійні цінності, і, перш за все, історичну назву нашої країни.

Автор Петиції:
Д-р В.Г.Бодаренко Ph D ( Phys & Math),
Професора НІУ ( Professor of the Noble International University)
Foreign Member of the Russian Academy of the Natural Sciences
Member of the International Federation of Artists at UNESCO ( since 1998)
Member of the Federation of Canadian Artists
Полковник СКС і Консул Козацької Громади України в Канаді
Toronto, Canada

додатково пояснюю: Іноземний член
Російської Академії Природничих Наук
( Иностр. член Российской Академии Естественных Наук РАЕН )
\ це не зле : сам Тарас Григорович, Шевченко, -
був Російським Академіком, членом Російської
Імператорської Академії Мистецтв, СПб,
по класу гравюри\

також додам: уроженець міста-героя Полтава – яке історично є - “Мать Разсєйкой Імпєрії “ , як свого часу
Київ виступив як “Мать городов Рускіх” ( з одною літерою “с”).

ДОДАТОК № 1. Список використаних джерел.

** Не викликає сумніву, що підняте нами питання - надзвичайно серйозне, і вимагає солідної доказової бази. Тому зацікавленому читачеві слід звернутися до історичних джерел, що були частково використані нами, і перш за все – до нових досліджень, викладених у веб-мережі ( пошук може бути здійснений за назвами аналітичних статей і файлів ютюбу,- останні не мають додаткових специфікацій) , оскільки в тексті Петиції гіперпосилання на інтернет ресурси неможливі за правилами оформлення Петицій).

1. А.Куліш “Книга пам’яті Українців”, Полтава, 1999 .
2.По сусідству з людожером: звідки взялась Московія, uainfo, 23.09.2018.
3.РОССИЯ - НЕ РУСЬ, РУССКИЕ - НЕ СЛАВЯНЕ, РПЦ - НЕ ЦЕРКОВЬ.
4. Русь - не Росія.
5. Древние славяне и их соседи.
6. Великая Русская тайна . Редакц. Матеріал, Агенція Рос.Інформації ( арі.ру) .
7. В.Даниленко “Енеоліт України”, 1979, Київ.
8. П.Роєнко “Культура Руси-України”, 1982, Торонто;
9. В.Бондаренко “Про фундаментальність форми спіралі, слов”янський архетип і нові аспекти перспективи”, Кан.-Укр. журн.”Родина”, № 3\4, 1999 .
10. Тёмные века истории славян (рассказывает археолог Александр Сыроватко).
11. “Алексей Широпаев .”Назовите Украину Русью” (“Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 24.06. 2018)
12. К.Галушко. «Треба перейменувати державу на Україна-Русь. І від Росії лишиться пшик», ГАЗЕТА.УА ,17.10.2018 .
13Літописні цитати, що зводять нанівець російські намагання привласнити Русь,
uainfo, 30.06.2018.
14. Порошенко заявил о 1029-летии крещения «Руси-Украины», «Взгляд» , 28.07.2017.
15. Виктор Мироненко. Историк РАН объявил Россию «младшим братом Украины»: Почему Россия не может быть старшим братом Украины , «Взгляд», 08.12.2018 .
16. В Україні набирає обертів петиція про зміну в державній мові назви "Росія" на Московію,uainfo, 21.07.2018.
17.Росія – величезна тінь України , uainfo, 12.08.2018 .
18. О.Чеславский. Мифы "Третьего Рима": Кочующая Русь, “Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 15.09. 2017.
19. О.Чеславский. К Руси Москва никакого отношения не имеет ,“Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 17.07. 2018.
20.Русь - Украина. История без лжи.
21.Россия не Русь! Россия - наследница Золотой Орды
22. Как Москва украла Русь: скандальное заявление Путина — Гражданская оборона, 20.06.2017

23.Холмогоров объяснил Мироненко, почему Украина не может быть старшим братом России, «Взгляд», 08.12.2018.
24.«Русская правда» всегда будет русской, «Взгляд», 12.01.2017.
25. “Уроки історії Професора Путіна”, Le Figaro, France, 31.05.2005)\
26. В .Бондаренко -“Проект АНШЛЮС-2 , або Територія Р.-У. в обмін на населення”, Полтава-Торонто, 2007
27. Путин и Трамп поделят Украину,howto-news.info, 24.10.2018..
28.О.Чеславский.Идеология Руси Украины,“Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 07.09. 2016.
29.Русский язык, история возникновения

30.Рудаков В.Н.: "Народы Золотой Орды: были ли татары в Золотой Орде?" , uainfo, 11.09.2018.

31.О.Чеславский. О традиционном московском рабстве, “Обозрєватєль”, “Оглядач”) , 28.10. 2016.
32. А.Широпаев.Исторически-преступный геном: государство-оккупант не может измениться , “Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 07.07. 2018.
33.Украинцы и русские (россияне): что их объединяет и рознит , “Обозрєватєль” ( “Оглядач”) , 07.08. 2018. .
34. О.Леусенко. Відродження нації Руси-України. Частина 9 (огляд), uainfo, 06.23.2017.