№22/050157-еп

Врегулювати проблему легалізації зброї в Україні

Автор (ініціатор): Виговський Богдан Віталійович
Дата оприлюднення: 01 лютого 2019
Якi ж аргументи можна навести на користь надання українцям права вiльно купувати зброю для самозахисту?

Насамперед варто зазначити, що Конституцiя України надає кожнiй людинi право захищати своє життя. Заборона вільного доступу до зброї є порушення принципів демократії та Конституції України. Статтею 27 Основного Закону України, згідно з якою кожен громадянин має право на захист свого життя та здоров’я від протиправних зазіхань, та ст. 36 Кримінального кодексу України, відповідно до якої не має нести кримінальну відповідальність застосування зброї для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. Відповідно, реалізація цього конституційного положення передбачає можливість використання зброї.

Законодавство України на даному етапі не може врегулювати всіх аспектів при вільному доступі до права володіння зброєю. На сьогодні обіг зброї в Україні затверджений Інструкцією до наказу МВС від 28.08.1998 р. № 622. Отже, варто констатувати, що на сьогодні одну з найважливіших сфер суспільства, яка пов’язана з обігом зброї в Україні, регламентує лише один нормативно-правовий акт – зазначена Інструкція, яка є внутрішнім документом МВС. Незважаючи на численні спроби на законодавчому рівні врегулювати питання обігу зброї в державі та створити дієві механізми суворої відповідальності за незаконне її використання, в Україні, на жаль, відсутній єдиний закон, який регулює зазначені відносини у сфері придбання та обігу зброї [36].

Поширена думка, що українське суспiльство поки що не готове до легалiзацiї зброї з причини, що культура поводження зi зброєю в Україні ще надто низька [37]. Разом з тим за висновками деяких учених, рівень злочинності зменшується в рази, якщо населення має право легально купувати, зберігати, носити та застосовувати короткоствольну зброю з метою самооборони. Чим вищий рівень легального озброєння населення, тим вищий рівень демократії у країні, соціальної відповідальності суспільства в цілому, і навпаки. Повна відсутність зброї у пересічного населення властива лише тоталітарним режимам, що проводять жорсткий терор.

Вчені, розглядаючи зарубіжний досвід легалізації зброї, доходять висновку, що легалізація вогнепальної зброї економічно дуже вигідна, оскільки приносить значний дохід від продажу зброї та комплектуючих, її технічного обслуговування; ліцензій і курсів з користування; податку на зброю. Крім того, держава отримує колосальну економію від скорочення працівників силових структур. Рішення про легалізацію зброї не пов’язане з економічною, соціальною чи криміногенною ситуацією – воно лежить лише у політичній площині. Наявність зброї у цивільного населення створює психологічний дискомфорт у владної еліти, змушує її рахуватися з думкою громадян, нести соціальну відповідальність за прийняті рішення. У разі істотного обмеження прав виборців їх уже не вдасться розігнати гумовими кулями, водометами і сльозогінним газом, а розпочинати громадянську війну заради захисту інтересів олігархічного клану ніхто не наважиться. Не потрібно застосовувати зброю, лише сама її наявність у населення тримає у страху і змушує дотримуватися закону всіх без винятку [38].

На питання, чи доцільним є нині запровадження права на вільне володіння нарізною вогнепальною зброєю в Україні, враховуючи специфіку суспільно-політичної ситуації, а також тенденції до наростання катаклізмів і боротьби за ресурси у світі, відповіді авторитетних осіб кардинально різняться. Наведемо їх.

Так, «за» висловлюються такі авторитетні особи:

Г. Учайкін, голова наглядової ради ВГО «Українська асоціація власників зброї»: «Нарізну вогнепальну зброю дозволити можна, а травматичну – ні. Нарізна вогнепальна зброя, перш за все, це зброя, яка може бути ідентифікована працівниками правоохоронних органів. Вона перед продажем проходить процедуру відстрілу, а тому кожна куля і гільза знаходяться на контролі. Тобто можна легко віднайти хто, і з якого пістолета стріляв. А коли ми говоримо про травматичну зброю, то її неможливо ідентифікувати. Щодо вищезазначеної поправки до Конституції США відносно права громадян на носіння вогнестрельної зброї, Г. Учайкін пояснює, що це стало можливим тому, що американський народ сильніший за державу, а у нас все навпаки. Зброя – чинник, який серйозно впливає на свідомість народу, розвиток країни».

В. Бандура, адвокат: «Потрібно однозначно, але підхід при визначенні людей, які мають право володіти зброєю має бути дуже і дуже делікатним. Тому, що під цих власників можуть підписатися і психічно хворі, і колишні судимі, люди схильні до зловживання спиртним та інші категорії.
При любові до хабарів українських чиновників ми можемо отримати просто катастрофічну картину, коли дозволи видаватимуть людям, яким не можна мати зброю». Він за те, щоб дієздатна, розумово здібна, відповідальна людина мала нарізну короткоствольну зброю. Адвокат упевнений, що законом про зброю у державних органів буде відібрано левову частку їхніх прибутків і тому вони категорично проти нього.

Ю. Романюк, екс-депутат Івано-Франківської облради: «Я прихильник легалізації в Україні легкої нарізної зброї, для гарантованого забезпечення конституційних прав і свобод людини на право захисту і оборони, недоторканості вланого житла та іншої власності, у зв’язку із абсолютною, тотальною неспроможністю органів внутрішніх справ та інших органів правопорядку належно виконувати положення Конституції та інших законів України. Більше того, самі охоронні органи є чи не найбільшою загрозою та небезпекою конституційним правам та свободам людини. Вони виконують виключно політично заангажовані функції по захисту правлячого режиму. А для таких випадків як було із Брейвіком, то тут навіть немає необхідності легалізовувати зброю. Він її і так має нелегально. Ніякий дозвіл не зупинить того, хто хоче вчинити вбивство. Людей в Україні вбивають із нелегалізованої, а краденої або придбаної на чорному ринку зброї. Із зареєстрованої ніхто нікого вбивати не буде».

Д. Корчинський, лідер партії «Братство»: «У нас фактично запроваджено таке право. Будь-яка людина, яка несудима, може дуже легко придбати нарізну вогнепальну зброю, а в багатьох людей вона вже є. Безумовно, що це необхідно. У нас не було жодного серйозного міжнаціонального конфлікту за ці роки. Публіка схильна до покори і тому дуже спокійно можна давати їй зброю».

І. Ткач, інформаційний аналітик та спеціальний кореспондент газети «Вікна»: «Є сотні аргументів проти вільного володіння зброї, але вони всі – ніщо супроти того, що зброя – перш за все відповідальність, взаємоповага і безпека. Держава, як апарат насильства над своїми громадянами, може їм дозволити мати зброю тільки тоді, коли розуміє свою «порочність». Баланс і справедливість може тримати тільки вільна озброєна людина. Тому, зараз видається, що цього не буде. А шкода, бо бандити мають доступ до зброї, а чесні громадяни – ні. Зброя зобов’язує, додає додаткового тягаря відповідальності. Але боятися цього не слід. Українці завжди свою справедливість носили при поясі. Час ті традиції повернути».

Т. Зень, пластун, радіоведучий на «Вежа 107 FM»: «Думаю, що зброя для українців має бути більш доступнішою. Але тут є одне “але”. Таку доступність треба допускати тільки тоді, коли в людей буде відповідне виховання та культура поводження з нею».

Як бачимо крім можливих негативних є і вагомі позитивні наслідки від легалізації зброї для нашого суспільства,звісно якщо правельно врегулявати виробнитво,обіг та прийняти відповідний законопроект,який би врегульовував на законодавчому рівні цей вагомий для суспільства процес.Можливо це знизить рівень злочинності та дасть у разі зовнішньої агресії резервну армію із цивільних на прикладі інших розвинених країн.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Волов Веніамін Тихонович
16 лютого 2019
2.
Мріль Тетяна Олександрівна
15 лютого 2019
3.
Петушков Євген Володимирович
15 лютого 2019
4.
Дикса Юрій Євгенійович
14 лютого 2019
5.
Авраменко Аркадий Павлович
14 лютого 2019
6.
Клим Дарина Михайловна
14 лютого 2019
7.
Світа Андрій Євгенович
14 лютого 2019
8.
Куцевол Ігор Миколайович
14 лютого 2019
9.
Дзюбіна Марина Михайлівна
13 лютого 2019
10.
Меланченко Олександр Віталійович
13 лютого 2019
11.
Гладких Таїса Сергіївна
12 лютого 2019
12.
Бичкова Юлія Василівна
11 лютого 2019
13.
Пірус Артур Миколайович
11 лютого 2019
14.
Гончаров Олександр Миколайович
11 лютого 2019
15.
Єсауленко Вадим Володимирович
11 лютого 2019
16.
Колінько Ігор Анатолійович
11 лютого 2019
17.
Зубченко Олександр Михайлович
10 лютого 2019
18.
Олійник Олександр Васильович
09 лютого 2019
19.
Докукін Олександр Миколайович
09 лютого 2019
20.
Гофуров Рафік Руштанінович
09 лютого 2019
21.
Лепеха Євген Миколайович
09 лютого 2019
22.
Штепка Володимир Володимирович
09 лютого 2019
23.
Залуський Євген Іванович
08 лютого 2019
24.
Григорєв Михайло Валентинович
08 лютого 2019
25.
Трохименко Оксана Василівна
08 лютого 2019
26.
Балабай Денис Валерійович
08 лютого 2019
27.
Лисенко Юрiй Григорович
08 лютого 2019
28.
Задвірний Петро Степанович
07 лютого 2019
29.
Каліновська Світлана Валеріївна
06 лютого 2019
30.
Островский Дмитрий Романович
06 лютого 2019
120
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 74 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.