№22/050157-еп

Врегулювати проблему легалізації зброї в Україні

Автор (ініціатор): Виговський Богдан Віталійович
Дата оприлюднення: 01 лютого 2019
Якi ж аргументи можна навести на користь надання українцям права вiльно купувати зброю для самозахисту?

Насамперед варто зазначити, що Конституцiя України надає кожнiй людинi право захищати своє життя. Заборона вільного доступу до зброї є порушення принципів демократії та Конституції України. Статтею 27 Основного Закону України, згідно з якою кожен громадянин має право на захист свого життя та здоров’я від протиправних зазіхань, та ст. 36 Кримінального кодексу України, відповідно до якої не має нести кримінальну відповідальність застосування зброї для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. Відповідно, реалізація цього конституційного положення передбачає можливість використання зброї.

Законодавство України на даному етапі не може врегулювати всіх аспектів при вільному доступі до права володіння зброєю. На сьогодні обіг зброї в Україні затверджений Інструкцією до наказу МВС від 28.08.1998 р. № 622. Отже, варто констатувати, що на сьогодні одну з найважливіших сфер суспільства, яка пов’язана з обігом зброї в Україні, регламентує лише один нормативно-правовий акт – зазначена Інструкція, яка є внутрішнім документом МВС. Незважаючи на численні спроби на законодавчому рівні врегулювати питання обігу зброї в державі та створити дієві механізми суворої відповідальності за незаконне її використання, в Україні, на жаль, відсутній єдиний закон, який регулює зазначені відносини у сфері придбання та обігу зброї [36].

Поширена думка, що українське суспiльство поки що не готове до легалiзацiї зброї з причини, що культура поводження зi зброєю в Україні ще надто низька [37]. Разом з тим за висновками деяких учених, рівень злочинності зменшується в рази, якщо населення має право легально купувати, зберігати, носити та застосовувати короткоствольну зброю з метою самооборони. Чим вищий рівень легального озброєння населення, тим вищий рівень демократії у країні, соціальної відповідальності суспільства в цілому, і навпаки. Повна відсутність зброї у пересічного населення властива лише тоталітарним режимам, що проводять жорсткий терор.

Вчені, розглядаючи зарубіжний досвід легалізації зброї, доходять висновку, що легалізація вогнепальної зброї економічно дуже вигідна, оскільки приносить значний дохід від продажу зброї та комплектуючих, її технічного обслуговування; ліцензій і курсів з користування; податку на зброю. Крім того, держава отримує колосальну економію від скорочення працівників силових структур. Рішення про легалізацію зброї не пов’язане з економічною, соціальною чи криміногенною ситуацією – воно лежить лише у політичній площині. Наявність зброї у цивільного населення створює психологічний дискомфорт у владної еліти, змушує її рахуватися з думкою громадян, нести соціальну відповідальність за прийняті рішення. У разі істотного обмеження прав виборців їх уже не вдасться розігнати гумовими кулями, водометами і сльозогінним газом, а розпочинати громадянську війну заради захисту інтересів олігархічного клану ніхто не наважиться. Не потрібно застосовувати зброю, лише сама її наявність у населення тримає у страху і змушує дотримуватися закону всіх без винятку [38].

На питання, чи доцільним є нині запровадження права на вільне володіння нарізною вогнепальною зброєю в Україні, враховуючи специфіку суспільно-політичної ситуації, а також тенденції до наростання катаклізмів і боротьби за ресурси у світі, відповіді авторитетних осіб кардинально різняться. Наведемо їх.

Так, «за» висловлюються такі авторитетні особи:

Г. Учайкін, голова наглядової ради ВГО «Українська асоціація власників зброї»: «Нарізну вогнепальну зброю дозволити можна, а травматичну – ні. Нарізна вогнепальна зброя, перш за все, це зброя, яка може бути ідентифікована працівниками правоохоронних органів. Вона перед продажем проходить процедуру відстрілу, а тому кожна куля і гільза знаходяться на контролі. Тобто можна легко віднайти хто, і з якого пістолета стріляв. А коли ми говоримо про травматичну зброю, то її неможливо ідентифікувати. Щодо вищезазначеної поправки до Конституції США відносно права громадян на носіння вогнестрельної зброї, Г. Учайкін пояснює, що це стало можливим тому, що американський народ сильніший за державу, а у нас все навпаки. Зброя – чинник, який серйозно впливає на свідомість народу, розвиток країни».

В. Бандура, адвокат: «Потрібно однозначно, але підхід при визначенні людей, які мають право володіти зброєю має бути дуже і дуже делікатним. Тому, що під цих власників можуть підписатися і психічно хворі, і колишні судимі, люди схильні до зловживання спиртним та інші категорії.
При любові до хабарів українських чиновників ми можемо отримати просто катастрофічну картину, коли дозволи видаватимуть людям, яким не можна мати зброю». Він за те, щоб дієздатна, розумово здібна, відповідальна людина мала нарізну короткоствольну зброю. Адвокат упевнений, що законом про зброю у державних органів буде відібрано левову частку їхніх прибутків і тому вони категорично проти нього.

Ю. Романюк, екс-депутат Івано-Франківської облради: «Я прихильник легалізації в Україні легкої нарізної зброї, для гарантованого забезпечення конституційних прав і свобод людини на право захисту і оборони, недоторканості вланого житла та іншої власності, у зв’язку із абсолютною, тотальною неспроможністю органів внутрішніх справ та інших органів правопорядку належно виконувати положення Конституції та інших законів України. Більше того, самі охоронні органи є чи не найбільшою загрозою та небезпекою конституційним правам та свободам людини. Вони виконують виключно політично заангажовані функції по захисту правлячого режиму. А для таких випадків як було із Брейвіком, то тут навіть немає необхідності легалізовувати зброю. Він її і так має нелегально. Ніякий дозвіл не зупинить того, хто хоче вчинити вбивство. Людей в Україні вбивають із нелегалізованої, а краденої або придбаної на чорному ринку зброї. Із зареєстрованої ніхто нікого вбивати не буде».

Д. Корчинський, лідер партії «Братство»: «У нас фактично запроваджено таке право. Будь-яка людина, яка несудима, може дуже легко придбати нарізну вогнепальну зброю, а в багатьох людей вона вже є. Безумовно, що це необхідно. У нас не було жодного серйозного міжнаціонального конфлікту за ці роки. Публіка схильна до покори і тому дуже спокійно можна давати їй зброю».

І. Ткач, інформаційний аналітик та спеціальний кореспондент газети «Вікна»: «Є сотні аргументів проти вільного володіння зброї, але вони всі – ніщо супроти того, що зброя – перш за все відповідальність, взаємоповага і безпека. Держава, як апарат насильства над своїми громадянами, може їм дозволити мати зброю тільки тоді, коли розуміє свою «порочність». Баланс і справедливість може тримати тільки вільна озброєна людина. Тому, зараз видається, що цього не буде. А шкода, бо бандити мають доступ до зброї, а чесні громадяни – ні. Зброя зобов’язує, додає додаткового тягаря відповідальності. Але боятися цього не слід. Українці завжди свою справедливість носили при поясі. Час ті традиції повернути».

Т. Зень, пластун, радіоведучий на «Вежа 107 FM»: «Думаю, що зброя для українців має бути більш доступнішою. Але тут є одне “але”. Таку доступність треба допускати тільки тоді, коли в людей буде відповідне виховання та культура поводження з нею».

Як бачимо крім можливих негативних є і вагомі позитивні наслідки від легалізації зброї для нашого суспільства,звісно якщо правельно врегулявати виробнитво,обіг та прийняти відповідний законопроект,який би врегульовував на законодавчому рівні цей вагомий для суспільства процес.Можливо це знизить рівень злочинності та дасть у разі зовнішньої агресії резервну армію із цивільних на прикладі інших розвинених країн.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ножка Світлана Олександрівна
01 травня 2019
2.
Запорожець Світлана Григоріївна
01 травня 2019
3.
Мацеха Сергій Юрійович
01 травня 2019
4.
Матях Вікторія Валеріївна
01 травня 2019
5.
Горелов Олександр Володимирович
30 квітня 2019
6.
Бандура Олексій Олегович
29 квітня 2019
7.
Костюк Андрій Григорович
26 квітня 2019
8.
Бугайчук Іван Петрович
25 квітня 2019
9.
Константинов Володимир Олександрович
25 квітня 2019
10.
Мельник Олександр Миколайович
25 квітня 2019
11.
Мілевський Володимир Володимирович
23 квітня 2019
12.
Сорока Ігор Євгенович
22 квітня 2019
13.
Науменко Анжела Анатолiївна
16 квітня 2019
14.
Агарков Игорь Николаевич
15 квітня 2019
15.
Авраменко Ігор Іванович
06 квітня 2019
16.
Ніколаєнко Тетяна Олександрівна
06 квітня 2019
17.
Гладиш Андрій Михайлович
05 квітня 2019
18.
Данченко Юрій Олександрович
02 квітня 2019
19.
Ільїн Ігор Миколайович
29 березня 2019
20.
Бурин Віктор Георгійович
25 березня 2019
21.
Таран Олег Володимирович
25 березня 2019
22.
Лавренчук Назарій Володимирович
23 березня 2019
23.
Шпичак Сергій Михайлович
20 березня 2019
24.
Лашин Евген Олександрович
19 березня 2019
25.
Лактіонов Олександр Вікторович
12 березня 2019
26.
Новодворчук Олег Леонідович
11 березня 2019
27.
Лідовський Іван Костянтинович
11 березня 2019
28.
Витер Дмитрий Андреевич
04 березня 2019
29.
Грыгоров Костянтин Ігорович
03 березня 2019
30.
Сальков Владислав Олексійович
03 березня 2019
156
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено