11 років без вироку

Эльвира Нехорошая‎ГО "Комісія Захисту Незаконно Обвинувачених"
6 вересня о 16:57 ·
ЗВЕРНЕННЯ
Шановне Товариство!
Просимо Вашого втручання з приводу кричущих порушень закону та прав людини в Україні. Так у Львівському слідчому ізоляторі понад 10 (десять!) років знаходяться люди, безпідставно звинувачені у тяжких злочинах, один з яких дуже хворий. За цей тривалий час жоден суд так і не зміг винести бодай один вирок, оскільки обвинувачення очевидно сфабриковане. Деякі з цих осіб вже пересиділи максимальний строк, передбачений інкримінованими статтями.
За законом людина вважається невинуватою, доки її вина не буде доведена вироком суду, а ці люди вже відсиділи понад 10 років в важких умовах без нормального життєвого простору, повітря, сонячного світла, нормальної їжі та лікування! Навіть засуджені за важкі злочини перебувають в більш сприятливих умовах, адже в колоніях вони можуть дихати свіжим повітрям, працювати, мати тривалі побачення з рідними, бачити дітей, заробляти кошти, врешті-решт мають шанс на умовно дострокове звільнення, амністію тощо. Ці ж люди позбавлені всього наведеного, умови їх тримання набагато суворіші, порівняно із особами, вина яких доведена вироком суду.
Для довідки: досудове слідство тривало з 2002 року та було закінчено 22.12.2005 року. Зі справою обвинувачені були ознайомлені лише 14.02.2007 р. Після цього справа спрямована до суду. З лютого 2007 року по цей час (вересень 2015 року!) справа досі розглядається в суді першої інстанції. Жодний вирок не постановлений. Наразі кримінальна справа № 464/12905/13-к за обвинуваченням Брославського П.Б., Тимчія Ю.І., Балуша К.В., Строцького М.В., Костирка А.Л. та Задерецького В.Б. розглядається в Галицькому районному суді м. Львова колегією суду під головуванням судді О.Р. Юрківа.
Серед підсудних є Брославський Павло Броніславович, ситуація з яким потребує негайного втручання!!! Внаслідок недозволених методів ведення слідства та тривалого тримання під вартою без належної медичної допомоги він зазнав важкої хвороби хребта, яка прогресує. Наразі він вже не може самостійно пересуватися, потерпає від стійкого больового синдрому та тримається лише на знеболювальних. За висновками лікарів він потребує лікування в умовах нейрохірургічного відділення, а в разі зволікання назавжди втратить можливість ходити, проте адміністрація ЛСІ вже понад чотири роки не може забезпечити такого лікування, про що неодноразово повідомляла суд та сторону захисту.
Європейським судом з прав людини таке поводження тлумачиться як безумовне порушення прав людини та катування (справи «Тодоров проти України», "Кудла проти Польщі", "Харченко проти України","Островар проти Молдови", "Яблонський проти Польщі", "Іловецький проти Польщі" та інш.).
Проте Галицький райсуд, де наразі розглядається справа, посилаючись на тяжкість звинувачень відмовляється замінити запобіжний захід на менш жорсткий, хоча ризики, якими обґрунтовується утримання під вартою, відпали (людина не може пересуватися самостійно, не несе загрози суспільства, не може впливати на свідків, а тривалий термін утримання під вартою та стан здоров’я зводить нанівець ризик втечі). Разом з тим, у практиці ЄСПЛ неодноразово зазначено, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі "Єчус проти Литви", "Ніколова проти Болгарії").
Частиною 1 статті 28 Конституції України закріплено положення про те, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському поводженню чи покаранню. Ця конституційна норма узгоджується із відповідними положеннями ст. 5 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року та низки інших міжнародних норм.
Недотримання цих норм та прийняття судових рішень, які суперечать практиці ЄСПЛ, тягне за собою негативні наслідки для державно