№22/051302-еп

Шановний пане Президент України! У зв’язку з тим, що Ви маєте право законодавчої ініціативи, звертаємося до Вас із пропозицією ініціювати розгляд і прийняття Закону України "Про амністію в Україні у 2019 році", на честь надання Томосу про автокефалію Православної церкви України і відновлення довгоочікуваної, більше трьох століть, історичної справедливості. Стає очевидним пригнічуване раніше прагнення українського народу бути християнами, жити по Божим заповідям і брати приклад із Господа нашого Сина Божого – Ісуса Христа, який у свою чергу вчив людей необхідності прощати винуватцям нашим для того, щоб і нас самих простив і благословив Бог. Як відомо, зазвичай, амністія оголошується керуючись принципом гуманізму у зв'язку з видатними подіями і датами, на нашу думку на користь проголошення більш ширшого акту амністії говорять також і такі відомості: на сьогоднішній день за оцінкою правозахисних організацій в тому числі міжнародних майже половина осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі в Україні за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів є незаконно засудженими, що підтверджується і рішеннями Європейського Суду з прав людини, визнання незаконності попередніх вироків підтверджується і на державному рівні проведенням широкомасштабної судової реформи в Україні; Україна опинилася на першому місці серед 50 європейських країн за кількістю довічно ув’язнених людей, які не мають перспективи звільнення. Ми перевищуємо за цим показником навіть Російську Федерацію, де населення втричі більше ніж в Україні, і набагато вища криміногенність. Вважається, що з липня 2010 року в Україні жоден незаконно засуджений до довічного позбавлення волі не має ефективного захисту; Європейський суд із прав людини ухвалив рішення у справі "Петухов проти України", визнавши, що неможливість перегляду довічних вироків в Україні суперечить Європейській конвенції про права людини; незастосування амністії до громадян, які засуджені за статтями Кримінального кодексу України, до яких амністію не застосовують, є очевидною дискримінацією і порушує норми Конституції України і Європейської конвенції про права людини; ефективність виправлення засуджених під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі дуже низька і приводить у більшості випадків до рецидиву; явна неспроможність держави утримувати велику кількість засуджених без порушення їхніх прав людини та без порушення прав людини їхніх рідних і близьких, висока собівартість такого утримання для бюджету України, а значить і для кожного громадянина України.

Автор (ініціатор): Шовкова Діана Валеріївна
Дата оприлюднення: 15 березня 2019
Шановний пане Президент України, у зв’язку з вищесказаним пропонуємо Вам подати до Верховної Ради України проект Закону України "Про амністію в Україні у 2019 році", на честь надання Томосу про автокефалію Православної церкви України і відновлення довгоочікуваної, більше трьох століть, історичної справедливості у такій редакції:
Закон України
Про амністію у 2019 році
Керуючись принципом гуманізму, відповідно до статей 8, 9,21, 22, 24, 28, 55, 58, 64, 68, 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні" Верховна Рада України постановляє:
Стаття 1. Звільнити від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний термін та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, які є м’якшими відносно до покарання у вигляді позбавлення волі на термін чотири роки, засуджених, невідбута частина покарання у яких на день набрання чинності цим Законом становить менше 1460 днів.
Стаття 2. Скоротити на 1460 днів невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у вигляді позбавлення волі на певний термін та інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі, які є м’якшими відносно до покарання у вигляді позбавлення волі на термін чотири роки.
Стаття 3. Переглянути справи засуджених до довічного позбавлення волі та замінити їм покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний термін з урахуванням скорочення на 1460 днів невідбутої частини покарання, передбаченого цим законом.
Стаття 4. Звільнити з місць позбавлення та обмеження волі засуджених, невідбута частина покарання яких на день набрання чинності цим Законом становить менше чотирьох років позбавлення волі або у співвідношенні, згідно статті 72 Кримінального кодексу України, до менш суворого виду покарання – обмеження волі.
Стаття 5. Виконання цього Закону покладається на суди.
Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Застосування цього Закону здійснюється щодо:
а) осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та осіб, яких засуджено до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарання у вигляді штрафу, - за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
б) осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарання не виконано, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
в) засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, - за поданням начальника установи, погодженим з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника, а щодо військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарному батальйоні, - за поданням командування дисциплінарного батальйону, військової частини, начальника гарнізону, органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або за клопотанням самого військовослужбовця, його захисника чи законного представника. До подання додаються довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії;
г) осіб, щодо яких судом ухвалені вироки, які не набрали законної сили, - за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.
У разі, якщо до особи може бути застосовано кілька підстав, передбачених цим Законом, застосовується підстава, яка найбільшим чином поліпшує становище особи.
Питання про застосування амністії щодо осіб, яких засуджено судами іноземних держав і які відбувають покарання на території України, вирішують відповідні суди України з дотриманням вимог міжнародних договорів України.
Під час розгляду судами справ про застосування амністії участь прокурора в судовому засіданні не є обов’язковою.
Якщо розглядається справа про застосування амністії щодо неповнолітньої особи, в судовому засіданні у передбачених законом випадках бере участь її законний представник.
У судовому засіданні має брати участь захисник.
Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.
Стаття 6. Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
Така особа викликається в судове засідання і може давати пояснення. Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.
У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.
Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.
Стаття 7. Особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цим Законом.
Про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання засуджені повинні бути офіційно поінформовані протягом місяця після опублікування цього Закону.
Стаття 8. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або тривалі злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
Особи, засуджені за вчинення злочину, які відповідно до цього Закону підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування цього Закону. У разі затримки звільнення відповідальні особи можуть бути притягнені до юридичної відповідальності.
Стаття 9. До осіб, яким строк покарання було скорочено в порядку амністії або які були частково звільнені від відбування основного покарання в порядку помилування, амністія застосовується виходячи із терміну покарання, встановленого згідно з відповідними актами.
Стаття 10. Особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у вигляді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією, не повертається.
Стаття 11. З метою забезпечення своєчасного надання необхідної медичної допомоги особам, звільненим з місць позбавлення волі, які хворіють на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання або СНІД, кримінально-виконавчі установи негайно повідомляють відповідним органам місцевого самоврядування та органам охорони здоров’я про звільнення зазначених осіб.
Стаття 12. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, виконавчим органам сільських, селищних, міських, районних у містах рад забезпечити:
а) організацію своєчасного обліку звільнених відповідно до цього Закону осіб, здійснення стосовно них заходів соціального патронажу відповідно до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", контроль за поведінкою цих осіб;
б) передачу звільнених згідно з цим Законом неповнолітніх під нагляд батьків, влаштування у разі необхідності неповнолітніх, які позбавлені батьківського піклування, до інтернатних закладів, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу або встановлення над ними піклування;
в) направлення звільнених відповідно до цього Закону інвалідів та непрацездатних осіб похилого віку, які не мають родичів, що могли б узяти їх на своє утримання, до спеціальних будинків-інтернатів.
Стаття 13. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і підлягає негайному виконанню. Негайно також мають бути внесені зміни у інші законодавчі акти у відповідності з цим законом у тому числі і до Кримінального кодексу України та Закону України "Про застосування амністії в Україні"
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пальчик Богдан Вікторович
17 травня 2019
2.
Шатний Вячеслав Юрійович
10 травня 2019
3.
Юнак Антоніна Олександрівна
08 травня 2019
4.
Бондаренко Катерина Сергіївна
08 травня 2019
5.
Горб Віктор Володимирович
03 травня 2019
6.
Леонов Ігор Олександрович
03 травня 2019
7.
Д'якова Вiта Андрiiвна
02 травня 2019
8.
Леонова Ольга Анатоліївна
01 травня 2019
9.
Леонов Олександр Дмитрович
01 травня 2019
10.
Гавліцький Флоріан Йосипович
01 травня 2019
11.
Горб Валентина Андріївна
29 квітня 2019
12.
Діордієнко Михайло Север'янович
26 квітня 2019
13.
Прокопенко Роман Миколайович
22 квітня 2019
14.
Синяговський Олександр Миколайович
18 квітня 2019
15.
Толмачова Інна Валеріївна
16 квітня 2019
16.
Якименко Оксана Павлівна
16 квітня 2019
17.
Кублій Світлана Валентинівна
14 квітня 2019
18.
Савченко Наталія Анатоліївна
11 квітня 2019
19.
Алієв Роман Володимирович
10 квітня 2019
20.
Синяговський Ігорь Олександрович
09 квітня 2019
21.
Бутенко Володимир Михайлович
06 квітня 2019
22.
Дремо Павло Іванович
05 квітня 2019
23.
Гладиш Андрій Михайлович
05 квітня 2019
24.
Нефьодов Олексій Андрійович
05 квітня 2019
25.
Кінкович Анжеліка Віталіївна
04 квітня 2019
26.
Заєць Андрій Миколайович
04 квітня 2019
27.
Дуб'яга Ігор Володимирович
01 квітня 2019
28.
Чопівський Павло Іванович
28 березня 2019
29.
Стандрійчук Лілія Миколаївна
27 березня 2019
30.
Корінний Юрій Олександрович
26 березня 2019
70
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 26 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.