Про бронювання від призову громадських активістів

Президенту України
Громадянина України
Бондаря Андрія Володимировича
що проживає
вул. Садовніченко б. 3, кв. 40
м. Павлоград
Дніпропетровської обл.
тел.: +380 66 582 37 22

ПРОПОЗИЦІЯ

Шановний Петро Олексійович!

Звертаюсь до Вас з пропозицією на законодавчому рівні врегулювати систему призову військовозобов’язаних до лав Збройних Сил України.
Я хочу акцентувати на громадянах України (військовозобов’язаних) котрі не словом, а ділом роблять: кращим своє подвір’я, вулицю, будинок, селище, містечко; дбають про здорову (як в фізичному, так і моральному сенсі) молодь; турбуються про літніх людей. Це зокрема лідери громадських об’єднань, голови об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, громадські активісти. Без таких людей важко уявити справжню європейську Україну. Ці люди є стержнем здорової нації, вони мислять по новому. Ці люди – законослухняні, і коли їм приходить повістка, вони не намагаються якось «відкосити», а країна таким чином наражає на небезпеку тих, хто вже зараз не чекає і вводить реформи в себе на місцях вибудовуючи квітучу Україну. Натомість залишаються ті, які ввечері сидять на лавочці, п’ють спиртні напої, смітять, горланять до ранку і розповідають як вони «відкосили» від призову.
Мені здається, якби ці люди знали, що вони «заброньовані», вони б не відволікалися і з більшим ентузіазмом працювали. Це б стало стимулом і для іншого люду активніше працювати, роблячи життя кращим в різних аспектах соціальної діяльності. Бо знаю людей котрим задаєш питання: «А чому ти не втілюєш в життя свої соціальні проекти, вони ж повинні існувати в новій вільній Україні?» На що утримуєш у відповідь: «А нащо? Зараз почну працювати, а завтра повістка. Загнеться мій проект, бо нема на кого його залишити. Тому почекаю поки все закінчиться на Донбасі».
Після такого діалогу Ваші слова про те, що «війна» не привід гальмувати реформи звучать іронічно. Як же втілювати реформи децентралізації без активістів на місцях, які б могли достойно замінити чиновників, які не вміють і не хочуть працювати по новому, по європейському.