Дозволити особам, які провадять незалежну професійну діяльність (в т.ч. адвокати) сплачувати єдиний податок.

У 2017 році Качановський Роман Євгенович розміщав петицію (яка нажаль на той час не зачепила за живе адвокатську спільноту), але яка є доволі актуальною на 2019 рік, тому я вирішив що треба відродити вказану петицію і дати можливість адвокатській спільноті проявити свою волю.

Держава фактично змусила юристів набути статус адвоката для можливості бути представниками в суді.
Такий фактичний примус призвів до того, що юрист, ставши адвокатом автоматично став щомвсячним боржником держави на суму ЄСВ (на 2019 рік це 1000 гривень щомісяця), навіть якщо він працює як і раніше на будь-яке підприємство, а не є практикуючим адвокатом.
Отже питання оподаткування адвокатів є досить актуальним і держава має не тільки гроші збирати і встановлювати обов'язки, але і співпрацювати із тими, кого чогось зобов'язує.

Згідно норм чинного Податкового кодексу України до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, належать, зокрема, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, оцінювачі, аудитори, лікарі, бухгалтери, інженери, архітектори, арбітражні керуючі та інші.
Зазначені категорії громадян розвивають в Україні сферу професійних послуг, створюють додану вартість та породжують істотний експортний потенціал.
При цьому, отримання права на зайняття незалежною професійною діяльністю вимагає від особи здобуття вищої освіти, наявності достатнього стажу практичної роботи, складання кваліфікаційного іспиту, проходження корпоративного стажування та виконання ряду інших вимог, що вимагає значних зусиль та обмежень, затрат часу та коштів. 
Шлях до початку незалежної професійної діяльності досить важкий, часто занадто бюрократичний та вимагає подолання постійних перешкод.
Разом з тим, особа, яка розпочала незалежну професійну діяльність, повинна понести значний обсяг витрат для започаткування своє справи (офіційні платежі та внески, оренда чи купівля приміщення, обладнання, доступ до інформаційних баз, навчання та підвищення кваліфікації, набір персоналу тощо). Окрім того, напрацювання клієнтської бази для незалежного професіонала копітка та тривала праця, що не дозволяє одразу забезпечити окупність своєї діяльності.
Водночас, оподаткування незалежної професійної діяльності в Україні є досить обтяжливим, не сприяє розвитку професійної діяльності, є дискримінаційним по відношенню до рівня фіскального навантаження фізичної особи-підприємця.
Так, фіскальне навантаження доходів від незалежної професійної діяльності становить близько 42 % (ПДФО 18%, військовий збір 1.5%, ЄСВ 22%), в той час коли ФОП має змогу сплачувати єдиний податок (5%) та ЄСВ у мінімальному розмірі.
Більше того, якщо процедура державної реєстрація ФОПа обмежується 1 робочим днем, то для отримання права на зайняття незалежної професійної діяльності нерідко потрібно до 10 років.
Зрозуміло, що для підтримки розумних та креативних людей, які прагнуть розвивати професійну складову української економіки та підвищувати загальних рівень професійних відносин, необхідно створити сприятливе середовище, яка, зокрема, включає й помірне та обґрунтоване оподаткування.

Саме тому, пропонуємо дозволити особам, які провадять незалежну професійну діяльність, перебувати на спрощеній системі оподаткування та передбачити для них окрему групу платників єдиного податку.
Для цього необхідно доповнити п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України новою групою платників єдиного податку, а саме: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зазначену у абз. 2 пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, передбачити для них фіксовану ставку єдиного податку (не більше 7% доходу) та дозволити сплату ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску.