Закон України „Про застосування державної мови в Україні”

Дам я вам мову та мудрість, що не можуть противитись та суперечити їй всі противники ваші”.

Ісус Христос (Євангеліє від Луки, 21:14)


Автор: Миколай Шостак

Закон України
„Про застосування державної мови в Україні”

Керуючись ст. 10 Конституції України та рішенням Конституційного суду України від 14.12.1999 року № 10 рп/99, та Законом УРСР від 28.10.1989 року № 83/12-XII „Про мови в Українській РСР” відповідно до яких єдиною державною мовою в Україні є українська мова, що підлягає до вжитку в усіх сферах суспільного життя і діяльності держави, та враховуючи, що за формою державного устрою Україна як правонаступниця Давньоруської держави Київської Русі є унітарною державою без федерального поділу; що на її території компактно проживають етнічні українці, які мають в обігу історично сформовану офіційну літературно-ділову мову як засіб суспільного спілкування фізичних та юридичних осіб; зважаючи на те, що в Україні встановлено єдине громадянство, на здобуття якого претендентам слід оволодіти українською мовою; спираючись на те, що українська мова за своїм існуючим статусом вже є засобом узаконеного публічного мовлення в Україні з 1988 року; сповідуючи українську мову як національне культурно-духовне надбання українського народу, що відповідно до ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традиції і культури, з метою втілення Національної Ідеї України, –
Верховна Рада України ухвалила цей Закон в наступній редакції:
1. Все публічне (офіційне) мовлення в Україні від імені держави здійснюється посадовими особами, державними службовцями та працівниками державного ділового апарату органів влади, управління та самоврядування на державній – українській мові.
2. Все діловодство в державних установах, організаціях, закладах та інституціях ведеться виключно українською мовою з правом завіреного перекладу та видачі копії офіційного документа на вимогу громадянина України на тій мові, якою він краще володіє (у варіанті двомови).
3. Всі державні засоби масової інформації здійснюють мовлення (друк, радіо-телетрансляції) виключно українською мовою або шляхом синхронного перекладу українською мовою з авторської.
Захист вчених ступенів (осіб науково-викладацького складу вищих навчальних, академічних та науково-дослідних закладів) здійснюється будь-якою мовою з перекладом тексту наукової роботи, дисертації українською мовою.
4. Всі державні службовці, посадові особи та працівники апарату державних та самоврядних органів, установ, організацій, закладів та інституцій зобов’язані знати державну – українську мову і відправляти публічне мовлення від імені держави або місцевої території виключно українською мовою з правом та обов’язком перекладу на мову звернення особи, якщо вона не розуміє української.
Всі державні службовці та посадовці, що вперше заступають на посаду, зобов’язані скласти іспит з державної – української мови (усно та письмово) перед постійно чинною комісією при місцевих управліннях юстиції.
Нездача іспиту є прямою підставою для відмови в прийомі на державну службу або в державний апарат за ознакою неналежної фахової підготовки для виконання даної роботи.
На окремі посади претендент повинен скласти іспит на знання і практичне володіння, окрім державної української мови, ще однією або декількома іноземними мовами у залежності від роду і характеру його служби.
5. У всіх початкових та середніх навчальних закладах України запроваджується обов’язкове безперервне вивчення української мови та літератури з першого по випускний класи незалежно від форми і мови викладання інших предметів у даному конкретному закладі.
При вступі до спеціалізованих та вищих навчальних закладів в Україні, незалежно від форми власності та мови викладання в даному закладі, обов’язковим є письмовий (а де цього вимагає фах – і усний) іспит з державної – української мови.
6. Створити і забезпечити функціонування на державному рівні інститут дослідження і розвитку у