Україна успадкувала від Радянського Союзу систему «особливих» установ – дитячих будинків-інтернатів, які сьогодні функціонують у системі Міністерства соціальної політики України. У цих дитбудинках виховуються діти віком від 4 до 18 років, а також молодь у віці до 35 років. Позитивні зміни у цих «особливих» сиротинцях відбуваються надто повільно. З часу проголошення незалежності України майже не змінилася державна політика щодо вихованців дитбудинків: достатнім для них, на думку можновладців, є лише догляд (який часто є незадовільним!), а про необхідність надання їм, громадянам України, освітніх послуг чомусь «забувають». Часто діти та молоді люди, котрі зростають у цих закладах, не вміють найпростішого – читати і писати! Непоодиноким є «випадкове» потрапляння у дитячі будинки-інтернати для дітей з помірною та глибокою розумовою відсталістю дітей, котрі насправді є педагогічно занедбаними через те, що їм не приділяли належної уваги у віці від народження до 4-х років. Штати дитячих будинків-інтернатів в частині педагогічних та психологічних працівників з роками не розширюється, а нерідко зазнають скорочення. Відсутність доступу до освіти часто безповоротно калічить долі дітей та молодих людей, котрі мають шанси до адаптації у суспільстві. Вихованці дитбудинків, не маючи освіти та досягнувши 35-и річного віку, у абсолютній більшості випадків поповнюють ряди дорослих психоневрологічних інтернатів та геріатричних пансіонатів, в яких перебувають до самої смерті.
Ми маємо розуміти, що можливість навчатися, розвиватися інтелектуально, духовно, є значно більшим дарунком для сиріт з обмеженими можливостями, аніж подарунки матеріальні. Сьогодні система освіти, опікуючись лише своїми спеціальними школами-інтернатами, наче «забуває» про дітей, котрі виховуються у дитбудинках системи соціальної політики.
Лише вагомі зміни у ставленні з боку держави та суспільства до людей з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, котрі проживають у «закритих» установах, будуть свідчити про реальні кроки на шляху України до членства у Європейському співтоваристві!
Шановний пане Президенте, запровадьте, будь ласка, дієві заходи, спрямовані на отримання вихованцями дитячих будинків-інтернатів Міністерства соціальної політики України доступу до необхідним їх освітніх послуг, зокрема у напрямку корекційної педагогіки.