Петиція про скасування ст. 1312 Конституції, якою встановлено виключне право адвокатів на представництво інтересів в суді. Значна частина юристів не мають великих грошей, щоб купувати свідоцтво тільки для того, аби мати право працювати далі, як завжди працювали. Прості люди в умовах кризи не мають грошей, щоб наймати дорогих адвокатів, які вже купили свідоцтва, і тепер мають їх окупити за всяку ціну. Дороговизна судової тяганини робить доступ більшості людей до правосуддя неможливим. Дана реформа, запозичена невідомо з якого закордону, не підходить Україні.

Попередньою владою у 2016 році була проведена суспільно шкідлива реформа правосуддя в частині судового представництва (Конституцію доповнено статтею 1312). Ці зміни повинні бути відмінені або повинно бути прийнято пакет нормативних актів, який пояснить, як виконувати ці зміни.
Конституція України, стаття 1312:
• Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
• Незалежність адвокатури гарантується.
• Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
• Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
• Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
{Конституцію доповнено статтею 1312 згідно із Законом № 1401-VIII від 02.06.2016}.

Благі чи корисливі мотиви рухали тими людьми, які лобіювали цей закон, - не важливо. З початку 2019 року штатні юристи юридичних осіб усіх форм власності (приватних, комунальних, державних) втратили право представляти своїх роботодавців у судах. Для того, щоб надалі отримувати свою, як правило, не велику заробітну платню, вони повинні сплатити 3 мінімальні зарплати до місцевої ради адвокатів, а також за стажування (в кожній раді окрема ставка, а у Дніпропетровській області ‒ індивідуальна для кожного екзаменованого стажиста), скласти екзамени та отримати адвокатське свідоцтво, а потім щороку сплачувати одну мінімальну зарплату на адвокатське самоврядування, а ще від п’яти до десяти тисяч гривень за тренінги по підвищенню кваліфікації. Якщо цього не робити, то свідоцтво заберуть. Крім того, ради адвокатів надають послугу "здача екзамену з гарантією", яка коштує кілька тисяч доларів. Досконалими знаннями в даному випадку можна не володіти.

Як може собі дозволити отримати це свідоцтво людина із трохи більше, ніж мінімальною зарплатнею і родиною, яку треба годувати? Сільські ради і деякі невеликі підприємства не можуть собі дозволити адвоката. Не всі судові справи є якимись складними або глобальними, директор або працівник підприємства, обізнаний зі справою, може спокійно представляти його інтереси, без жодної для них шкоди, навпаки ‒ з більшою користю.
Крім того, державні заклади і установи зобов'язані укладати угоди шляхом проведення тендеру, що збільшує видатки та явно шкодить фінансовому стану цих організацій, а отже, бюджету країни, з якого вони фінансуються.
Я цілком припускаю, що автори реформи запозичили цей досвід з інших країн. Але прошу, в США юристом можна стати за кілька місяців, а адвокатом ‒ за кілька років. В Україні ж треба шість років навчатися, щоб потім працювати помічником на посилках, якщо немає змоги зібрати великі гроші на свідоцтво. На відміну від закордону, в нашій країні існує інша традиція, яка дозволяє представництво в суді на підставі довіреності (інститут довіреності, до речі, не прибрали та не внесли до нього виключення стосовно судів, тому створилися правові протиріччя між новою статтею Конституції та Цивільним кодексом). Тобто юристи, які десять і двадцять років практикують, тепер змушені витрачати сімейний бюджет на те, щоб мати право далі абсолютно так само працювати.
Приватні особи, прості люди, які раніше за своєї відсутності мали право доручити представництво в суді своїм друзям або родичам, тобто людям, яким справді до них не байдуже, тепер позбавлені такої можливості. Вони мають платити значні кошти адвокатові. В умовах фінансової кризи багатьом людям легше знести кривду зі сторони державних органів або інших осіб, бо позиватися до суду вони не можуть собі дозволити. Це все створює перешкоди у доступі до правосуддя простого народу та робить професію юриста привілеєм багатих. Це ставить сотні тисяч людей у гірше становище, ніж було до внесення статті 1312 до Конституції України, що також суперечить Конституції, адже нові закони не можуть зменшувати чи обмежувати права особи.
Очевидно, що цю шкідливу реформу лобіювала адвокатська мафія, яка отримує від цього дуже й дуже великий зиск. Значні кошти від населення йдуть не в бюджет України, а в кишені одного привілейованого класу, і це закріплено нині на законодавчому рівні. Держава при цьому не має жодних контрольних функцій ні щодо якості надання послуг адвокатами, ні щодо використання сплачених юристами коштів.
Чому ці зміни торкнулися штатних юристів підприємств, в яких при прийомі на роботу кандидати проходять багаторівневі випробування? Вміння оцінює сам роботодавець і отримує натомість висококласного спеціаліста. Жодне адвокатське свідоцтво, особливо придбане за гроші «з гарантією», не зможе гарантувати роботодавцеві такого рівня професіоналізму у конкретній сфері господарських відносин. Зрештою, трудовим законодавством передбачений випробувальний термін. Юридичні особи повністю захищені законом від неякісного юридичного обслуговування. Який сенс ускладнювати й руйнувати те, що добре працювало? Відповідь проситься сама: qui bono. Шукайте, кому вигідно.
Статтею 1312 передбачені винятки, проте спеціальний закон не прийнято досі, а отже ця норма є поки що "мертвою". Винятків з правила на сьогодні немає (знову ж, кому вигідно?).
Усе вказує на те, що дана реформа проведена не в той час і не в тому місці, тому вона має бути відмінена або змінена таким чином, щоб замість шкоди вона нарешті почала приносити користь. Зараз вона, наче дорогі закордонні краплі від нежиттю, які закрапали не туди, куди треба, і як наслідок ‒ і нежить не вилікували, і геморой долучився.