Щодо недопущення безпідставного розформування суддівського резерву і судейський корпусу
Протягом останніх декількох років медіапростір із завидною постійністю рясніє публічними звинуваченнями на адресу судів та суддів, а прийняті ними рішення коментуються виключно в негативному світлі. Йде дискредитація всієї судової системи тільки на окремих, нехай і кричущих фактах. Це при тому, що тільки за 2014 рік національні суди розглянули понад 1995116 справ, відновлюючи людей на своїх робочих місцях, стягуючи пенсійні виплати, аліменти на утримання дітей, відновлюючи порушені житлові права, вирішуючи спірні питання спадкового права, податкові спори та ін. Однак жодного рішення суду, які в тому числі знаходяться вільно і в публічному доступі в базі даних Єдиного державного реєстру судових рішень , жодного судового процесу пов'язаного з такою позитивною правозастосовною практикою, публічно освітлено не було.
При цьому, весь негатив в переважній більшості випадках відбувається виключно знеособлено, загальними фразами, і без вказівки на конкретні факти і докази, без офіційного підтвердження, без з'ясування об'єктивної істини, без спроби розібратися в тій чи іншій ситуації. Публічні виступи окремих політиків і активістів рясніють закликами до прояву фізичної розправи відносної представників судових органів влади.
Також на тлі таких висловлювань тривають висловлювання про необхідність тотального звільнення всіх суддів, в тому числі пропонуються законодавчі ініціативи щодо припинень статусу членів чинного суддівського резерву, не продовження повноважень суддів, призначених на п'ять років, автоматичного звільнення суддів обраних безстроково. Тим більше дивно, що такі ініціативи в своїй більшості висловлюють люди, які не мають найчастіше юридичної освіти, досвіду роботи в орган державної влади, будь-яких досягнень у науці, а про сучасне судочинство судять тільки по вищеописаному змістом медійного простору. Наприклад реформуванням медицини, і відкриттям революційних способів лікування, чому то люди, без медичної освіти не займаються.
У той час, як опитування проведені серед правознавців (наприклад на одному з найпопулярніших українських правових порталах pravo.ua) демонструють, що понад 70% опитаних респондентів виступають проти тотального звільнення всіх суддів, закликаючи очистити систему тільки від тих судді, які дискредитували себе, одіозних особистостей тощо. Соціологічні опитування, проведені серед респондентів, які беруть безпосередню участь у судових засіданнях, також демонструють високий відсоток довіри до судової системи, на відміну від думки тих осіб, які ніколи не були в судах.
Станом на сьогоднішній день переважна більшість суддів України позитивно пройшли відповідні люстраційні перевірки, в тому числі майнового та антикорупційного характеру, і готові довести на атестації перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, свою відповідність займаній посаді у тому числі по діловими, моральними, інтелектуальним якостям. Знову ж, більшість з таких суддів, за всі свої довгі роки на ниві судочинства, не мають жодного дисциплінарного стягнення, серед них багато кандидатів і докторів юридичних наук, заслужених юристів України.
Автоматичне припинення повноважень суддів, призначених на свої посади на п’ять років, тотальне звільнення суддів обраних безстроково, суперечить нормам Європейського законодавства, і є повним нівелюванням принципу незалежності судової влади, застосуванням принципу презумпції вини, порушенням права на працю. Досить згадати досвід Сербії, коли всі автоматично звільнені судді були відновлені рішеннями Європейського суду з прав людини. Таким чином Україні слід дотримуватися висновків ЄСПЛ як орієнтира для України, наша держава отримає сотні рішень цього суду, подібних рішенням у справі "Олександр Волков проти України"» (9 січня 2013 ЄСПЛ постановив поновити Волкова на посаді судді ВСУ). У разі припинення повноважень членів чинного суддівського резерву, звільнення одночасно ве