№22/064528-еп

Проголошення Всенародного Референдуму щодо кризового стану в Україні.

Автор (ініціатор): Кубик Ігор Володимирович
Дата оприлюднення: 02 липня 2019
ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ!

Громадська організація «Український комітет по боротьбі з корупцією» звертається до Вас з пропозицією віднайти правові інструменти для вирішення проблеми, яка постала перед державою Україна буквально від часу проголошення її незалежності й до сьогодні. Йдеться про систематичний і вмотивований підрив обороноздатності держави, зраду інтересів держави та розкрадання державного майна.
Вам, як Верховному головнокомандувачу, вочевидь відомо, що Верховна Рада останнього скликання, яку Ви розпустили своїм указом, «отримала в спадок» від рад попередніх скликань (починаючи від ІІ скликання) тимчасові слідчі комісії, завданням яких є «…проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки», постанова ВР№ 2455-VIII.
Пункт 7 цієї постанови передбачає: «Матеріально-технічне, кадрове, інформаційне та організаційне забезпечення роботи Тимчасової слідчої комісії покласти на Апарат Верховної Ради України».
Попередній звіт вказаної ТСК (із додатками та кошторисами) нараховує сотні сторінок. В усіх цих документах (з посиланнями на розслідування попередніх комісій) наведені беззаперечні докази злочинних дій посадовців різних державних та виконавчих органів, міністерств та підрозділів, які призвели до катастрофічного стану обороноздатності України та завдали державі збитків, обчислених у мільярдах доларів США.
В короткому викладі це становить розкрадання, незаконне відчуження і привласнення з подальшим продажем чи з механізмами так званого «відшкодування» через треті сторони матеріальних цінностей (коштів, техніки та нерухомості), які по праву належать державі Україна – народові України. Без сумніву, оборудки таких масштабів могли проводилися виключно за попередніми санкціями (вказівками, дозволами) посадовців найвищих владних щаблів.
У допоки попередньому (без подальшого заключного!) звіті ТСК означені злочинні дії:
1. Інформація про обставини втрати Україною управління над Чорноморським флотом колишнього СРСР, обставини його поділу між Україною та РФ та факти, що свідчать про наявність ознак розкрадання військового майна флоту, на 28 арк.
2. Інформація про розподіл військових кораблів та суден Чорноморського флоту, військової техніки та озброєння між Україною та РФ, а також інформація про рух корабельного складу Військово-морських Сил України, на 41 арк.
3. Інформація щодо фактів, які можуть свідчити про прийняття рішень щодо передачі на умовах, які не відповідали національним інтересам України, до РФ тактичних та стратегічних ядерних зарядів, міжконтинентальних балістичних ракет, а також інформація про орієнтовну вартість знищеної інфраструктури колишньої 43-ї ракетної армії, на 18 арк.
4. Інформація щодо фактів, які можуть свідчити про прийняття рішень, у т.ч. укладення міжнародних договорів, умови яких суперечили національним інтересам України під час передачі до РФ стратегічних бомбардувальників та крилатих ракет повітряного базування великої дальності, на 4 арк.
5. Інформація про найменування та кількість військового майна Збройних Сил України, яке включалося до переліків надлишкового майна, що пропонувалося до реалізації протягом 2006-2018 рр., на 61 арк.
6. Інформація про фінансування потреб ЗC України протягом 2004-2017 рр., на 1 арк.
7. Інформація, яка може свідчити про прийняття рішень, вчинення діянь, щодо матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що суперечили національним інтересам України і завдало збитків державі в особливо великих розмірах, а також шкоди обороноздатності держави, на 11 арк.
8. Інформація щодо можливих фактів незаконного привласнення військової техніки і майна Міністерства оборони СРСР, переданих безоплатно навчальним організаціям Товариства сприяння обороні України, на 3 арк.
Однак, разом із цим, жодного прізвища конкретного посадовця з приводу конкретних злочинних дій не вказано. Члени останньої ТСК, незважаючи на покладені обов’язки, передбачені Законом України «Про тимчасові слідчі комісії», не порушуючи «традицій» своїх попередників з ТСК, про хід розслідувань рапортують в такому форматі:
«…встановлені факти надання інформації не в повному обсязі та з порушенням установлених строків її надання, зокрема, не в повному обсязі надавалася інформація Кабінетом Міністрів України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом ЗСУ»;
«…ненадання на запити Тимчасової слідчої комісії інформації та копій документів або надання із порушенням встановлених строків»;
«…інформація з питань розслідування, які є засекреченими. На пропозицію Тимчасової слідчої комісії органам державної влади в установленому законодавством порядку розглянути питання про розсекречування документів, які містять інформацію з питань розслідування, адже її зміст не завдасть шкоди інтересам національної безпеки України, жоден з державних органів таку пропозицію не розглядав та рішень з цього питання не приймав»;
«…вимоги пункту 3 постанови Верховної Ради України № 2647-VIII від 06.12.2018 жодним органом виконанні не були»;
«…Комісія вважає, що ненадання інформації з цього питання є ніщо іншим як приховування незаконних дій, оцінку яким мають надати правоохоронні органи»;
«…органи державної влади зобов’язанні припинити практику знищення матеріалів з питань руху військового майна, а також продовжити збір та підготовку інформації за викладеними фактами і обставинами, а також виконати комплекс контрольних заходів відповідно до викладених Комісією рекомендацій…»;
Втім, «При цьому, Комісія сподівається, що робота уповноважених органів щодо збору та збереження інформації відповідно до предмета розслідування має бути продовжена з метою… узагальнення обставин суттєвого та навіть катастрофічного зниження обороноздатності держави на початок 2014 року та звершать розслідування у повному обсязі».
Водночас, злочинні дії, виявлені в ході розслідування ТСК ВР, підпадають також під дію КК України як злочини проти основ національної безпеки України і тягнуть за собою суворе покарання.
Крім того, група українських та міжнародних експертів з національного кримінального права, міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права розробила законопроект 9438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права», який був внесений у Верховну Раду України як урядовий за ініціативи і підтримки Міністерства юстиції. Законопроект включає прийняті на міжнародному рівні підходи щодо визначення міжнародних злочинів та відповідає найкращим міжнародним стандартам.
За останніми аналітичними дослідженнями провідних світових аналітиків-політологів у Світі, зокрема на територіях держав пострадянського простору, склалася й домінує відверто кризова ситуація на всіх рівнях. Всі згадані фахівці, не змовляючись, дійшли висновку, що така ситуація є реальною загрозою початку Третьої Світової Війни. Недарма потужні держави світу, занепокоєні такими прогнозами, готові допомагати (аж до надання видів летальної зброї!) таким державам, зокрема – Україні, і Вам, пане президенте, як очільнику держави, мотивація такої допомоги цілком зрозуміла.
Згідно із Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України", кризовою ситуацією вважається крайнє загострення протиріч, гостра дестабілізація становища в будь-якій сфері діяльності, регіоні, країні.
Одним з міжнародних документів, визнаних Україною, який закріплює зазначене поняття є Протокол про затвердження Положення про організацію взаємодії прикордонних та інших відомств держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у наданні допомоги при виникненні і врегулюванні (ліквідації) кризових ситуацій на зовнішніх кордонах від 05.10.2007. Відповідно цього Протоколу кризовою ситуацією вважається сукупність воєнно-політичних і соціальних конфліктів, що дестабілізують становище на ділянках зовнішніх кордонів і вимагають прийняття колективних заходів для її стабілізації. Єдиним нормативно-правовим актом, що закріплював поняття "кризова ситуація (воєнно-політична криза)" був Стратегічний оборонний бюлетень, схвалений указом Президента України від 29.12.2012 № 771/2012, який на сьогоднішній день, втратив чинність на підставі указу Президента України від 06.06.2016№ 240/2016, та визначав кризову ситуацію (воєнно-політичну кризу) як стан, що характеризується граничним загостренням регіональної або міжнародної воєнно-політичної обстановки, за якої вичерпуються можливості врегулювання спірних питань мирними засобами і наростає реальна загроза застосування воєнної сили.
Поняття "кризова ситуація" широко використовується у нормативно-правових актах України. Зокрема у Воєнній доктрині, затвердженій Указом Президента України від 24.09.2015 № 555/2015, основними завданнями воєнної політики України у найближчий час і в середньостроковій перспективі визначено локалізацію та нейтралізацію у найкоротший строк воєнно-політичної кризи у східних регіонах України, запобігання її переростанню у масштабну збройну агресію.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.03.2016 "Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України", затверджене Указом Президента України 14.03.2016 № 92/2016, для ефективного розвитку сектору безпеки і оборони в сучасних умовах передбачає централізацію управління сектором безпеки і оборони у мирний час, у кризових ситуаціях, що загрожують національній безпеці, та в особливий період, підвищення рівня міжвідомчої координації і взаємодії.
Згідно Конвенції Ради безпеки ООН «Про кризове рішення», таке рішення приймається Парламентом держави за участі громадських об'єднань за результатами всенаціональних обговорень (референдумів) і є беззаперечним і обов’язковим документом прямої дії на території держави.
Саме тому Вам, як особі, яку народ України вповноважив керувати державою (зокрема – обороноздатністю та зовнішньою стратегією), в силу Ваших посадових інструкцій вкрай необхідно:
1. Залучивши до розслідувань вищенаведених фактів фахівців (у тому числі з громадських організацій України та Світової Спільноти), дати оцінку ситуації в Україні.
2. Ініціювати проголошення Всенародного Референдуму щодо кризового стану в Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Авраамова Емманнуелла-Еліана Віталіївна
25 вересня 2019
2.
Гончарова Людмила Миколаївна
20 вересня 2019
3.
Гладиш Андрій Михайлович
04 серпня 2019
4.
Лейко Анатолій Михайлович
10 липня 2019
5.
Коцур Дмитро Володимирович
08 липня 2019
6.
Некрасова Анастасія Олександрівна
07 липня 2019
7.
Лобаевская Ольга Георгиевна
06 липня 2019
8.
Бредіхін Григорій Миколайович
04 липня 2019
9.
Дурбан Ірина Вікторівна
04 липня 2019
10.
Щербина Віктор Леонідович
04 липня 2019
11.
Коршунов Володимир Вiкторович
04 липня 2019
12.
Єфремов Олександр Миколайович
04 липня 2019
13.
Петрюк Сергій Юрійович
04 липня 2019
14.
Кінах Володимир Степанович
04 липня 2019
15.
Вакар Максим Валерійович
03 липня 2019
16.
Ушаков Володимир Володимирович
03 липня 2019
17.
Санжаревская Оксана Валерьевна
03 липня 2019
18.
Камський Андрій Павлович
03 липня 2019
19.
Олійник Олександр Міколайович
03 липня 2019
20.
Килимник Олександр Володимирович
03 липня 2019
21.
Фришко Татьяна Олеговна
03 липня 2019
22.
Сапун Андрій Володимирович
03 липня 2019
23.
Крук Анатолій Валерійович
03 липня 2019
24.
Пасічник Олександр Володимирович
03 липня 2019
25.
Шелогуров Сергій Володимирович
03 липня 2019
26.
Чумак Генадій Миколайович
03 липня 2019
27.
Мінібаєв Олег Русланович
03 липня 2019
28.
Гончаренко Ярослав Геннадійович
03 липня 2019
29.
Кубик Ігор Володимирович
30 червня 2019
29
голосів з 25000
необхідних
Не підтримано
Збір підписів завершено