Зупинити військовий садизм: заборонити примус до служби в армії

20-річний Єгор Потаманов був викрадений співробітниками поліції та військового комісаріату в Харкові, які відловлювали юнаків на вулицях міста. Очевидно, силовики не знайшли кращого способу виконання розпорядження Кабміну про призов на строкову військову службу 18 752 громадян у 2019 році. Єгор потрапив у лапи викрадачів, коли віз із братом хворого батька у лікарню. На знак протесту проти викрадення він голодував протягом тижня і відмовився приймати присягу.

Скандальна практика полювання військових на призовників останні роки стала звичним явищем в Україні. Облави проводяться на людних вулицях і площах, на зупинках транспорту, у місцях торгівлі та розваг, навіть у студентських гуртожитках і нічних клубах. Кожен молодий українець чоловічої статі віком від 20 до 27 років, а таких більше мільйона, щоденно ризикує бути схопленим на роботі, на концерті або дорогою додому, силою засунутий до автівки та відвезений до військкомату, а потім до розподільчого пункту, де жертву армійського молоха насильно записують у солдати, а нерідко голять та змушують кілька діб чекати в нелюдських умовах відправлення до військової частини. Жінок силовики поки не викрадають, оскільки законодавство про примусову військову службу є дискримінаційним щодо чоловіків.

Громадяни Україні не мають нормальних цивілізованих можливостей відмовитися від несення військової служби ані до призову, ані під час служби у війську. Відмова від служби в армії ігнорується, не визнається або жорстоко карається у разі наполегливості відмовника. Покаранням може бути штраф, арешт, обмеження волі, позбавлення волі, тримання на гауптвахті або в дисциплінарному батальйоні. Різні форми ув'язнення за відмову від військової служби варіюються строком від кількох місяців до кількох років. Відмовники від несення військової служби караються за статтями 172-11 (самовільне залишення військової частини або місця служби) та 211-1 (неявка на виклик у військовий комісаріат) Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також за статтями 335 (ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу), 336 (ухилення від призову за мобілізацією), 337 (ухилення від військового обліку або спеціальних зборів), 407 (самовільне залишення військової частини або місця служби), 408 (дезертирство), 409 (ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом) Кримінального кодексу України.

За офіційними даними судової статистики, протягом 2014-2018 років за перелічені форми відмови від військової служби було покарано 16 806 осіб, в тому числі, 2 744 з них були ув'язнені. Особливим цинізмом є кримінальне покарання людей, які у сподіванні уникнути нестерпної військової служби покалічили самі себе. Вони й так страждають через завдані собі поранення, через власний страх, через моральний тиск військової машини. Але безжальний закон вимагає завдати їм ще більших страждань, караючи їх неволею у дисциплінарному батальйоні до двох років чи навіть тюремним строком від двох до п'яти років. За статтею Кримінального кодексу України, в якій йдеться про ухиляння від військової служби шляхом самокалічення, у зазначені роки було засуджено 149 українців, з них 26 ув'язнені.

Системна практика військового садизму не має і не може мати виправдань. Категорично неприйнятно виправдовувати жорстокість силового апарату держави, посилаючись на жорстокість стратегічних суперників. Що стосується конституційного обов'язку громадян захищати свою країну, то він не може вимагати примусової військової служби, оскільки чимало людей надають перевагу ненасильницьким способам захисту від агресії. Конституція держави має доповнювати, а не ламати конституцію людини — самостійно обраний людиною устрій власного життя, що може бути заснований на принциповій відмові від участі в конфліктах.

Можна скільки завгодно брехати, що пацифісти зрадники та вороги народу, або що насильство можна побороти тільки насильством. Але історія свідчить, що до появи масових армій у світі не було масштабних воєн. І навіть після появи масових армій переважна більшість людей більшу частину життя проживають мирно, тому що люди не хочуть війни.

Жорстоке примушування людей служити в масових арміях останні кілька століть призвело до створення всесвітньої машини війни, що постійно знищує людські життя. І війни відбуваються не тому, що якийсь агресор напав першим, а тому, що в кожній країні безжально спонукають людей воювати й брешуть, брешуть, брешуть про те, ніби насильство потрібне, ніби насильство творить дива. Причини воєн не політичні, а економічні: нарощування військ та озброєнь, примусове виховання в школі агресивного патріотизму, збільшення воєнних бюджетів неминуче веде до стрілянини, смертей, глобальних трагедій людства.

Треба зупинити машину війни. Для цього, перш за все, треба заборонити примушування людей до військової служби.

Два десятки років національні лідери України обіцяли ліквідувати призов і створити повністю добровільну професійну армію. Кілька років тому Україна повідомила Організації Об'єднаних Націй, що військова служба стане добровільною та недискримінаційною. Пора виконувати обіцянки.

Пане Президенте, Володимире Олександровичу Зеленський! Вас обирали як миротворця. Ви маєте і можете зупинити військовий садизм.

Просимо Вас, користуючись своїми повноваженнями як суб’єкта законодавчої ініціативи, внести до Верховної Ради України невідкладний законопроект про заборону примушування людей до військової служби та декриміналізацію відмови від служби в армії. Сподіваємося, що Ви не тільки внесете законопроект, якого давно чекають миролюбні українці, але й попросите підтримати цей законопроект народних депутатів, більшість з яких, скоріш за все, прислухається до Вашої думки.

Вірте в себе!