Захист української раси бджіл від знищення через відповідні законодавчі зміни !!

Шановний пане Президент!
Роками назріла проблема захисту нашого національного надбання української раси бджіл – української галузі бджільництва. Україна стоїть у витоків раціонального бджільництва в світі. Українець Петро́ Іва́нович Прокопо́вич в 1814 році винайшов втулковий вулик яким і досі користується весь світ. Ми поклали початок гуманного бджільництва. Прокоповичем засновано першу в Європі школу де він давав знання і навчав пасічників. На сьогодні Україна посідає п’яте в світі місце за виробництвом меду. Було докладено багато зусиль щодо збільшення експорту меду в Європу, що позитивно впливає на галузь. Попри це слід звернути увагу на тиху «диверсію» яка іде роками в Україні. Видатні пасічники через ту незначну періодику яка є б’ють на сполох але цього мало і без держави, без влади цього не зупинити. В Україні до розведення дозволено три породи аборигенних бджіл: - українська степова порода; - карпатська порода; - поліська порода. Зазначені породи визначені Наказом N 184/82 від 20.09.2000 року Міністерсвом аграної політики України, Українська Академія наук через затвердження Плану породного районування бджіл. Цим же Наказом визначено Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва. Проте цього не достатньо тому, що немає належної відповідальності. На сьогодні ми маємо неконтрольоване ввезення на територію України чужоземних порід таких як карніка, бакфаст, італійська порода бджіл. Про це свідчать сотні оголошень в Інтернеті та періодиці з продажу маток цих порід. Розведення, поширення, селекція ведеться дилетантами і людьми без належної освіти. Короткочасна мета цих дій це нажива і прибуток яка здебільшого полягає в тому, що українцям завжди до душі чуже та іноземне. Такі дії мають згубний вплив на українські породи і в результаті це приведе до їх зникнення в чистопородному виді. Історія в цьому плані циклічна і Україна вже проходила таке коли за СССР проводилась політика, пропаганда кавказької породи бджіл. В Україну масово везли цей матеріал. Є досить багато науково обґрунтованих статей які свідчать про те, що через такі дії Україна мало не втратила свою галузь. Нищили мову, нищили культуру і цинічно нищили бджолу. Ми докладаємо зусиль аби зберегти і посилити нашу культу, нашу мову, наші звичаї і в стратегічному плані ми маємо докладати зусиль аби зберегти нашу бджолу.

Відповідно до ст. 93 Конституції України Президентові України належить право законодавчої ініціативи. Враховуючи це просимо внести зміни в Закон України «Про бджільництво» визначивши, що завезення в Україну порід бджіл які не притаманні ареалу поширення в Україні можливе тільки в наукових цілях відповідними державними Інститутами в обмеженій кількості. Визначити адміністративну і кримінальну відповідальність у відповідних кодексах за порушення такої заборони фізичними та юридичними особами. Зобов’язати Кабінет Міністрів України розробити Програму відновлення, селекції та репродукції українських порід бджіл з кінцевою метою виходу України на експорт племінного матеріалу, бджолопакетів українських порід бджіл.