Відповідно до запатентованого винаходу (подається в тексті петиції) для зменшення кількості нападів хвороб у дні переходу на "зимовий" та "літній" часи, з метою запобігання порушення природних біологічних ритмів людини, зменшення кількості ДТП у названі дні, та для зручності громадянського життя ввести на території України два годинні пояси: другий, де прийняти час Т0 + 2h як константу, та третій, де прийняти час Т0 + 3h як константу, тобто, без переходу на так звані "літній" та "зимовий" часи. Демаркаційна лінія двох годинних поясів має проходити по адміністртивним границям областей та природних утворень, а саме: 1) По адміністративній границі Чернігівської та Сумської областей; 2) По адміністративній границі Чернігівської та Полтавської областей; 3) По адміністративній границі Київської та Полтавської областей; 4) По адміністративній границі Черкаської та Полтавської областей (в тім числі по тій її частині, що перетинає Кременчуцьке водосховище); 5) По адміністративній границі Кіровоградської та Полтавської областей (в тім числі по тій її частині, що перетинає Кременчуцьке водосховище); 6) По адміністративній границі Кіровоградської та Дніпропетровської областей; 7) По адміністративній границі Миколаївської та Дніпропетровської областей; 8) По адміністративній границі Миколаївської та Херсонської областей (в тім числі по тій її ділянці, яка перетинає Дніпровський лиман); 9) По адміністративній границі Миколаївської та Херсонської областей до північної частини берегової лінії Ягорлицької затоки; 10) По крайній південно-західній морській границі Миколаївської та Херсонської областей, (при цьому Ягорлицька та Тендрівська затоки, острів Тендрівська коса мають бути частиною третього годинного пояса) до меридіана Е32°00′00″,(0); 11) По меридіану Е32°00′00″,(0) до державного кордону (границі територіальних вод) України, по тому ж меридіану в нейтральних водах Чорного моря до державного кордону сусідньої держави (границі її територіальних вод).

Назва винаходу:
Система годинних поясів Землі та принцип обчислення поясного часу
Abstract
This material concerns imperfection of the time zones system accepted presently throughout the globe and necessity of its change. Absurdity of clock pointers moving in any direction within the limits of one time zone is also shown. On the example of our country revealed severe economic losses from using on all its territory during a fall-winter period of so called “zone time” (The Universal Time plus 2 hours). A necessity, not politically, and only geographically to divide territory of Ukraine by two time zones are second and third is proved. The changes to the Ukrainian spelling are also offered.
Вступ
Система годинних поясів, запропонована канадським інженером залізничного транспорту Сендфордом Флемінгом та прийнята в багатьох країнах в кінці XIX століття, фактично ніколи не використовувалась в оригіналі. Границі поясів проводились і до цих пір проводяться з великими відступами від меридіанів. Іноді доходить до смішного: до цих пір існують границі типу “змійка”, пересікаючи які, скажімо, у східному напрямку, слід перевести годинник на 1 годину назад, як показано на рис. 1 и рис. 2 (стрілки 1, 2, 3); щоби обійти якесь природне утворення чи адміністративну одиницю (або пройти по контуру) границі годинних поясів проводяться майже по паралелях (рис. 2, стрілка 4), а в деяких випадках точно по них (наприклад, адміністративний поділ США). Виявляється, годинники слід переводити не лише під час руху з заходу на схід (чи зі сходу на захід), як це сказано у кожному підручнику астрономії, але й рухаючись вздовж одного й того ж меридіану! Зовсім незрозумілим (а іноді й відразливим) виглядає відповідність границь годинних поясів географічному, політичному, територіальному та адміністративному розподілу поверхні нашої планети. Збройні конфлікти, революції, перевороти і війни досить швидко міняють політичні та адміністративні карти світу. Це відбувається на порядки швидше, ніж змінюються астрономічні координати всіх точок (а з ними і математичні межі годинних поясів) внаслідок зміщення полюсів Землі та руху тектонічних плит.
Створюючи систему годинних поясів, слід піклуватися як про біологічні ритми людини, так і про найменшу можливу кількість поясів на планеті. Абсолютно очевидна незручність громадянського життя при перетині межею двох годинних поясів, наприклад, населеного пункту або найменшої адміністративно-територіальної одиниці (для нашої і багатьох країн колишнього СРСР – це район). Але справа в тому, що на відміну від меж населених пунктів, лінії природних утворень, границь державного та адміністративно-територіального поділу можуть бути досить протяжними вздовж паралелі та часто мають дуже складні форми. Тому, проведення дійсних границь годинних поясів по вказаним лініям, у разі крайньої необхідності можливо, але вкрай небажано.
Суть проблеми
Сер Сендворд Флемінг, пропонуючи систему годинних поясів, в якій границі кожного пояса однаково віддалені від центральних меридіанів (на 7°30′), не знав, а можливо і не здогадувався про існування такого поняття, як рівняння часу (позначається η). Нагадаю, що рівнянням часу η вважають різницю між середнім та істинним сонячним часом. При нинішньому значенні довготи перигелію земної орбіти, рівняння часу η досягає свого мінімального значення (–16m26s) на початку листопада, тим самим створюючи великі незручності, особливо у східній “половині” будь-якого годинного пояса системи Флемінга. Наприклад, якщо всю територію України віднесено до другого пояса, то в листопаді, за поясним часом, навіть на центральному меридіані (30° східної довготи) істинне Сонце кульмінуватиме на 16 хвилин 26 секунд раніше середнього, а значить, сходитиме і заходитиме раніше приблизно на цю ж величину. Велике від’ємне значення η призводить до того, що приміром, у Луганську в кінці осені – на початку зими за так званим “поясним часом” Сонце заходить близько 15 годин 20 хвилин. Зважаючи на короткі осінньо-зимові присмерки, вже о пів на четверту дня Луганськ та інші населенні пункти сходу України поринають в майже цілковиту темряву. Сходить же там Сонце в цю пору справно близько 7 годин ранку (в листопаді навіть в 6 годин 30 хвилин). Переважна більшість мешканців згаданих регіонів починають робочий день у 8 годин, тобто йдуть на роботу, коли Сонце вже давно зійшло, а закінчують – в 17 годин, тобто повертаються з роботи в повній темряві. Світла частина доби використовується надзвичайно нераціонально. Державна Комісія Єдиного Часу та Еталонних Частот України, куди, як сказано в “Астрономічному Календарі” на 1996 рік (видання Головної Астрономічної Обсерваторії НАН України), входять спеціалісти з питань обчислення часу та провідні вчені, вважає, що для того, щоб раніше закінчувати роботу, треба раніше її починати. Але, чому ж це не виконується, хоча б для того ж сходу України? Тому що, по перше, ніхто не хоче переробляти усталені десятиліттями терміни робочого дня. Крім того, коли ми дивимось на годинник, у нас виробляються певні асоціації (адже завжди і майже скрізь роботу починали у 8 годин) а також біологічні ритми, які практично неможливо ні перехитрити, ні виправити. Біда лише в тім, що мешканці східних регіонів нашої держави в названу пору року споглядають невірний годинник. Навіть за системою Флемінга, наприклад Луганськ, маючи довготу 2h37m,5 на схід від Гринвіча, має входити до третього годинного пояса. Проте це, та інші міста сходу України, які за географічним положенням суть належність третього годинного пояса, на даний момент віднесені до пояса № 2. Цілком згідний з тим, що в невеликих країнах, подібних нашій, в плані керування транспортом існує перевага використання єдиного часу. Але, єдиний час потрібно запроваджувати там, де це можливо насамперед з географічної, а не необхідно з політичної точки зору. Україна і є тим винятком. Та й не тільки Україна. З подібною проблемою стикалися багато держав світу. Деякі її “вирішили” в оригінальний спосіб: досі на Землі є місця (наприклад, країни Близького Сходу, частина Австралії), де існує 30-хвилинна різниця в показах хвилин місцевого часу та хвилин UТС. Годинний пояс ділять не лише навпіл, а й на менші частки – в деяких місцях Південної Америки різниця в показах хвилинних стрілок місцевого часу та UTС всього лише ... 15 хвилин, в той час, як навіть недосконала система годинних поясів Флемінга передбачала, що покази хвилинних стрілок у всіх годинних поясах геоїда будуть однаковими.
В кількох словах про існуючу Міжнародну лінію зміни дат. Мало того, що вона ділить 12-й часовий й пояс на дві рівні частини, так ще й відхиляється від меридіана з довготою 180º00′00″,(0) на значні відстані, а в деяких місцях йде безпосередньо по паралелях. Багато хто, навіть вчені зі світовими іменами стверджують, що у так званому “12-му годинному поясі” прийнято однаковий час. Як відомо, поняття однакового часу передбачає співпадання не лише часу, але й дат, приписаних цьому часові. Таким чином, математичний меридіан 180º00′00″,(0) утворює два окремі часові пояси – плюс 12-й та мінус 12-й і по суті є “пустим”, невизначеним, оскільки йому одночасно можна приписати дві сусідні дати. Отже, ні про який однаковий час на територіях абсолютно різних годинних поясів не може бути й мови.
Найбільше вражає те, що зараз у світі існує 42 різних годинних пояси. Поясами їх назвати важко, це радше годинні зони, що мають найрізноманітніші форми, їх границі проходять по адміністративних та природних утвореннях, а іноді навіть по паралелях. Крім стандартних, таких як UTC+3h, UTC+6h, є неординарні “годинні пояси”, наприклад UTC–4h30m, UTC+5h45m та інші (таблиця 1). Цікаво, що між територіями, де прийняті стандартні часи UTC–12h і UTC+14h, різниця в часі становить 26 годин, тоді як у добі всього 24 години.
Економічна сторона проблеми та пропоноване її вирішення
Поговоримо про так звані “літній” та “зимовий” часи. З другої половини XX століття багатьом державним діячам, вченим-економістам здається, що введенням останніх відповідно на літній та зимовий періоди в їх країнах досягається велика економія електроенергії. Україна не є винятком. Щоб не ділити державу на два часові пояси (не дай Боже, хто “заїкнеться” про такий поділ, у наш час подібне висловлення можуть назвати політичним) і щоб "не відстати" від країн Європейського Союзу, українці також змушені “крутити” стрілки годинників то взад, то вперед. Справді, мудрі люди кажуть, що ми є стадом. Багато хто з нас, в день переходу на “літній” чи “зимовий” час навіть не знає, в який бік – вперед чи назад треба переводити годинники. І, звісно ж, якщо сильні цього світу, не маючи елементарних знань з астрономії, одного дня скажуть нам, що потрібно перевести годинники, скажімо, на 5 годин назад чи на 10 годин вперед, і при цьому наголосять, що це є економічно вигідно – ми спокійно виконаємо це рішення. Ми йдемо туди, куди йдуть всі, робимо те, що роблять всі, бо “так треба”. Головна проблема в тому, що пересічний громадянин практично некомпетентний в питаннях обчислення часу.
Цій некомпетентності існує просте пояснення. Наприклад, в загальноосвітніх школах окремого предмету астрономії вже не існує. Деякі поняття з астрономії тепер діти поспіхом вивчають на кількох уроках фізики. Цих понять явно недостатньо, крім того, в підручнику з фізики (в дуже бідному матеріалі з астрономії) про обчислення часу не сказано ні слова. Більшості педагогів дана тема або недоступна, або не потрібна. Якщо людині з малих літ не прививаються ці знання, то в юності та зрілому віці такій людині абсолютно все одно, який час показує годинник – встигнути б на вечірку, на лекцію, на роботу чи службу. Через це, навіть закінчивши вищий навчальний заклад зі спеціальності фізика чи астрономія, переважна більшість з нас не виявляє жодного інтересу до питань обчислення часу. Бо вже хтось, колись і якось за нас це питання вирішив. Вірне це рішення чи ні – нікого не хвилює. Коли мені говорять, що вчені, навіть зі світовим іменем, в питаннях обчислення часу керуються в основному політичними, а не астрономічними мотивами, в мене це вже не викликає подиву.
На прикладі України поясню “економічну вигоду” від віднесення всієї її території до другого годинного поясу та запровадження на зимовий період так званого поясного, або “зимового” часу. Як правило, при незмінній тривалості робочого дня силова енергія (електроенергія, що витрачається на роботу верстатів, машин, механізмів, засобів керування процесами і т. п.) є однаковою і не залежить від умов природного освітлення та прийнятого в дану пору року часу. Майже те саме можна сказати про електроенергію, яка йде на освітлення виробничих приміщень – останні в переважній більшості випадків освітлюються весь робочий день, незалежно від часу доби. Щодо службових приміщень: на багатьох підприємствах і в установах робочий день закінчується в 17 годин. Сонце ж, навіть в Києві в найкоротші дні заходить в 15 годин 54 хвилини, тобто в тих приміщеннях, де вдень освітлення не потрібне, його вмикають під кінець робочого дня не менше, як на 1 годину. Стосовно освітлення житлових приміщень. В ранкові години людина поспішає на роботу чи службу, тому вмикає електроосвітлення на досить нетривалий і однаковий час, незалежно від умов природного освітлення та прийнятого часу. Справді, середній киянин, щоб встигнути на роботу, прокидається в 6 год. 30 хв., причому, не має значення, який час прийнято в Києві – другого чи третього поясу. Штучне освітлення він вмикає максимум на півгодини. Близько 7 годин ранку він залишає свою оселю (ще в темряві – як за часом другого, так і за часом третього поясу), і освітлення вимикається. В центральних областях України Сонце, за часом третього годинного поясу, сходить близько 8 годин 45 хвилин. Більшість офісів відчиняються в 9 годин ранку, тобто у разі прийняття тут часу третього годинного пояса потреба в штучному освітленні відсутня, а у східних регіонах питання ранкового штучного освітлення взагалі не стоїть. У всякому разі, час ранкового освітлення в десятки, якщо не в сотні разів менший від часу, на який люди вмикають освітлювальні та побутові прилади ввечері, коли не поспішаючи готують їжу, миються, перуть і прасують, дивляться телепередачі, коли школярі готують домашні завдання, грають в комп’ютерні ігри, студенти готують сесії, службовці готують доповіді і т. п. Прийнято, що середній українець лягає спати близько 22 годин 30 хвилин, причому йому, як я вже говорив, неважливо, який буде час – “літній” чи “зимовий” в даний період, лише годинник показував би пів на одинадцяту вечора. У листопаді – грудні в східних областях України, особливо прийнявши до уваги, що ці два місяці за статистичними даними тут є найпохмурішим періодом року, в середньому люди змушені вмикати електроосвітлення в оселях близько 15 годин 30 хвилин. Таким чином, основне вечірнє освітлення у випадку переходу в кінці жовтня на “зимовий” час задіяне у згаданих регіонах в середньому протягом 7 годин.
Підсумовуючи, можна сказати головне: на ранковому освітленні держава нічого не втрачає і нічого не виграє за будь-якого прийнятого часу. Проте кожного дня у вищезгадані місяці, у випадку переходу на “зимовий” час – в центральних, південних та східних регіонах України ми втрачаємо на вечірньому основному освітленні (квартири, будинки, вулиці) та вечірньому додатковому (службові приміщення, де додатково вмикають освітлення з 15 год. 30 хв. до кінця робочого дня) приблизно 1 годину, помножену на сумарну потужність задіяних освітлювальних установок. Очевидно, вигравали б ми лише тоді, коли б у вказаних регіонах назавжди прийняли час третього годинного пояса, тобто без переходу на “літній” чи “зимовий” час. Крім того, більшість виробничих та житлових приміщень нині освітлюються так званими енергозберігаючими лампами, тому говорити про те, що ми переходимо на “літній” та “зимовий” час з метою “економії електроенергії”, просто смішно.
Перелічені проблеми мають багато країн світу, але вихід з цього становища є. Проте, спочатку розглянемо загальний принцип побудови годинних поясів, кількість яких була б мінімально можливою.
Принцип побудови найменшої кількості годинних поясів
на планеті правильної форми, близької до кулі
Позначимо прийняту кількість годин в добі, а звідси кількість годинних поясів, через N. Якщо N парне і більше 2, то схема будується за принципом проведення межі двох годинних поясів по визначальних меридіанах, які розташовані на крайньому сході кожного годинного поясу (система визначальних меридіанів). Час на визначальному меридіані є середній сонячний час для даного меридіана, і розповсюджується на весь пояс, розташований на захід від визначального меридіана. Слід зазначити, що при N = 2 застосовувати систему визначальних меридіанів не можна, оскільки матимемо абсолютну величину різниці поясного і середнього часу, рівну 0,5 доби, а при N ≤ 6 (залежить від розміру планети) – недоцільно, зважаючи на ще досить велику різницю поясного часу і середнього.
Якщо N непарне і більше 1, схема годинних поясів буде подібна до нині існуючої системи Флемінга (система центральних меридіанів), поясний час в конкретному годинному поясі якої визначений середнім сонячним часом на центральному меридіані кожного поясу. Саме у разі непарного N досягається найменше абсолютне значення різниці поясного і середнього сонячного часу в кожному годинному поясі. Прикладом такої схеми (при N = 5) може бути таблиця 2. Ясно, що непарне N може дорівнювати не тільки 5, але і 3, і 11, і навіть 25, суть при цьому залишається незмінною. Також можна бачити головний наслідок обох схем – відсутність самого поняття Міжнародної лінії зміни дат, оскільки у будь-якому випадку, при перетині меридіана, протилежного нульовому, різниця в часі складе не N годин, а N мінус одиниця, тобто, немає зміни дати, як такої. Але саме різними принципами побудови схем годинних поясів (залежно від парності або непарності N) досягається основна умова, зазначена раніше, – найменша можлива кількість годинних поясів на планеті.
У даному випадку геоїд можна вважати формою, близькою до кулі. Прикладом побудови схеми годинних поясів на планеті Земля при парному значенні N (маємо N = 24) є таблиця 3 (система визначальних меридіанів).
Положення про систему поясного часу на планеті Земля
Пропонується прийняти наступне положення про систему поясного часу.
І. З метою більш раціонального використання світлої частини доби та економії електроенергії на вечірньому навантаженні, а також з метою усунення причин запровадження “літнього” часу – на суші, в морях і океанах (крім полюсів) замість годинних поясів Флемінга застосувати схему, показану в таблиці 3 (систему визначальних меридіанів). Бачимо, що границі годинних поясів проведені по меридіанах, довготи яких кратні 15º. Східні довготи позначені літерою Е, західні – літерою W. Математичні границі годинних поясів нової схеми подані в таблиці 4. Пропонована схема робить всі без винятку меридіани визначеними, що дозволяє використовувати її для потреб астрономії та громадянського життя.
ІІ. Відповідно до нової системи ввести поняття визначального меридіана. Математична модель пропонованої системи передбачає, що визначальний меридіан кожного годинного пояса розташований на крайньому сході пояса; сам пояс простягається на 14º59′59″,(9) на захід від визначального меридіана, та ні в якому разі не містить визначальний меридіан сусіднього (західного) пояса.
ІІІ. В межах одного годинного пояса поясний час прийняти як константу. Категорично заборонити пересування стрілок годинника в будь-якому напрямку в межах будь-якого годинного пояса (за винятком моментів введення коректуючої секунди в шкалу UTC).
IV. Оскільки у пропонованій схемі Міжнародна лінія зміни дат співпадає з границею 12-го та мінус 11-го годинних поясів, при переході через математичний меридіан 180º00′00″,(0) не відбувається зміна дати, як такої (за викладеним раніше принципом побудови мінімально можливої кількості годинних поясів на планеті правильної форми, близької до кулі). Доцільніше замість поняття Міжнародної лінії зміни дат ввести поняття Міжнародної демаркаційної лінії часу, перетинаючи яку в східному напрямку, годинники необхідно перевести на 23 години назад, а в західному напрямку – на 23 години вперед. Міжнародну демаркаційну лінію часу провести строго по границі 12-го та мінус 11-го годинних поясів на незаселених територіях, та з відхиленнями, передбаченими пунктом VI даної статті – на заселених територіях.
V. У зв’язку зі збільшенням довжини земного екватора приблизно на 41 см/рік (і кожної паралелі на величину 41 см/рік), що відбувається внаслідок руху тектонічних плит та збільшення об’єму геоїда (як наслідок розтягуючої дії ентропійного простору-часу на всі матеріальні об’єкти без винятку), зростанням довжини одиниці довготи, безперервними коливаннями миттєвого полюса відносно середнього та повільного переміщення середнього полюса світу, граничні меридіани (рівно як і всі інші), прийняти такими, що віднесені до середнього положення координатної сітки даної епохи, і ні в якому разі не такими, що віднесені до певної геодезичної системи координат (наприклад, системи 1942 року). З вищесказаного випливає, що всі математичні границі годинних поясів підлягають перегляду через певний проміжок часу.
VІ. На незаселених територіях геоїда скасувати поняття адміністративної, територіальної та природної границі годинного поясу. На заселених територіях адміністративно-територіальною одиницею можна вважати лише найменшу територіальну одиницю, що має власні границі: природне утворення, невелику державу чи автономну республіку, область, район, регіон, територіальний округ, край, населений пункт, асоціацію населених пунктів, розміри якої не перевищують третини годинного поясу. Якщо на заселених територіях має місце перетин найменшої, обмеженої границями, адміністративно-територіальної одиниці межею двох годинних поясів – всю таку адміністративно-територіальну одиницю слід відносити до поясу, на одиницю меншого (до західного, а у разі проходження через неї Міжнародної демаркаційної лінії часу – до плюс 12-го). Роблячи подібні винятки, слід намагатися уникати дійсних границь поясів типу “змійка” (рис. 1, рис. 2), та проведення дійсних границь строго по паралелях (рис. 2). Наприклад, для Великобританії буде доцільно провести дійсну границю нульового та першого годинних поясів по східній частині берегової лінії британського острова, оскільки точка, що розташована на крайньому сході цього острова, відстоїть від нульового меридіана не більше, ніж на 2°.
VII. Стосовно України: я ні в якому разі не закликаю проводити державну чи територіальну границю по меридіану з довготою Е30º, проте за пропонованою схемою держава має бути поділена на два годинні пояси – другий (на захід від 30º східної довготи), у якому назавжди прийняти час Т0 + 2h та третій (на схід від 30º східної довготи), де назавжди прийняти час Т0 + 3h. Оскільки територія України відноситься до заселених, дійсна границя другого та третього годинних поясів має пройти у строгій відповідності з пунктом VI даного положення, тобто, по східним кордонам адміністративно-територіальних одиниць, через які проходить меридіан Е30°00′00″,(0).
Для проведення дійсних границь годинних поясів по території України, подивимося на адміністративну карту України (Додаток 1). Зрозуміло, що відразу кілька областей у даному випадку можна вважати найменшими адміністративно-територіальними одиницями, які відповідають пункту VI Положення про систему поясного часу на планеті Земля. Тому, пропонується провести дійсні границі годинних поясів територією України (з півночі на південь):
1) По адміністративній границі Чернігівської та Сумської областей;
2) По адміністративній границі Чернігівської та Полтавської областей;
3) По адміністративній границі Київської та Полтавської областей;
4) По адміністративній границі Черкаської та Полтавської областей (в тім числі по тій її частині, що перетинає Кременчуцьке водосховище);
5) По адміністративній границі Кіровоградської та Полтавської областей (в тім числі по тій її частині, що перетинає Кременчуцьке водосховище);
6) По адміністративній границі Кіровоградської та Дніпропетровської областей;
7) По адміністративній границі Миколаївської та Дніпропетровської областей;
8) По адміністративній границі Миколаївської та Херсонської областей (в тім числі по тій її ділянці, яка перетинає Дніпровський лиман);
9) По адміністративній границі Миколаївської та Херсонської областей до північної частини берегової лінії Ягорлицької затоки;
10) По крайній південно-західній морській границі Миколаївської та Херсонської областей, (при цьому Ягорлицька та Тендрівська затоки, острів Тендрівська коса мають бути частиною третього годинного пояса) до меридіана Е32°00′00″,(0);
11) По меридіану Е32°00′00″,(0) до державного кордону (границі територіальних вод) України, по тому ж меридіану в нейтральних водах Чорного моря до державного кордону сусідньої держави (границі її територіальних вод).
Як бачимо, жодна з проведених границь не доходить до меридіану Е35°00′00″,(0), тобто розмір частин другого годинного поясу, що відступають на схід від визначального меридіана Е30°00′00″,(0), не перевищують третьої частини поясу, що повністю відповідає пункту VI Положення про систему поясного часу на планеті Земля та майже ідеально вписується в принцип проведення границь годинних поясів по меридіанах або лініях, близьких до них. Розділювач чорного кольору, проведений в Додатку 1, суть відображення дійсної границі другого та третього годинних поясів на території України.
VIII. Узгодити отриману карту дійсних годинних поясів України з картами дійсних годинних поясів сусідніх держав. Будь-які зміни в політичному і адміністративному поділі України та інших країн відображаються на відповідних картах, проте, на даний момент не існує найменшої адміністративно-територіальної одиниці, розмір якої перевищує третину годинного поясу, тому переводити будь-яку адміністративно-територіальну одиницю на планеті Земля з одного поясу в інший можна тільки у випадках значного зміщення полюсів (а з ним і астрономічної координатної сітки) або руху тектонічних плит. І те, і друге, як відомо, відбувається вкрай повільно.
Пропонована схема ні в якому разі не є ідеальною, адже різниця поясного та середнього сонячного часу в межах одного годинного пояса не є найменшою. В нинішню епоху її значення досягатиме 1h14m12s на крайньому заході кожного пояса (в математичних границях) за максимального значення рівняння часу η, та мінус 16m26s на його визначальному меридіані при мінімальному значенні η, але, на глибоке переконання автора, ці “недоліки”, якщо їх можна навіть так назвати, з залишком компенсуються скасуванням зайвого 25-го пояса та відсутністю головної причини запровадження “літнього часу” – східної половини кожного пояса (крім 12-го та мінус 12-го “поясів”, котрі самі є “половинами” невідомо чого, оскільки “визначальний” меридіан з довготою 180°00′00″,(0) в системі Флемінга суть подвійний).
У відповідності до численних даних, взятих по всіх континентах і країнах, середньостатистичний мешканець нашої планети вранці прокидається близько 6 годин, а лягає спати – близько 22 годин місцевого середнього сонячного часу, отже, пік активності людини в основному припадає на 14 годин. Пропонована система визначальних меридіанів (за величини середнього радіуса Землі на нинішню епоху та кількості поясів) дає значення поясного часу верхньої кульмінації Сонця, рівні 13h14m12s (при максимальному сучасному значенні рівняння часу η, на крайньому заході кожного поясу) та 11h43m34s (при мінімальному сучасному значенні рівняння часу η, на крайньому сході кожного поясу, тобто, на його визначальному меридіані). Варто відзначити, що нинішні значення ексцентриситету орбіти Землі (відповідального за чисто екліптичну складову рівняння часу – рівняння центра) і кута нахилу екватора до екліптики (відповідального за другу складову рівняння часу – приведення Сонця на небесний екватор), дають максимально можливий поясний час верхньої кульмінації Сонця, рівний 13h17m30s, та мінімально можливий – 11h42m30s. Таким чином, питання про доцільність введення нової схеми годинних поясів замість існуючої, суть риторичне.
Висновки
Вчені-астрономи, економісти, біологи й медики у всьому світі висловлюються категорично проти запровадження “літнього” та “зимового” часу, оскільки, як було показано, такий перехід може давати не лише вигоду, а й втрати, крім того, порушуються біологічні ритми більшості людей, і як наслідок – після днів переходу погіршується самопочуття, порушується сон. Особливо погіршується самопочуття дітей і підлітків, котрі (автор сам спостерігав) ще кілька тижнів після так званого “переходу” не можуть прийти до тями. Незалежне опитування, яке проводилось не лише на сході України, показує, що багато людей, далеких від астрономії, вважають переведення годинників у будь-якому напрямку в межах одного годинного пояса цілковитим абсурдом.
Є, щоправда, астрономи (імен не називаю, вони самі знають), які, навпаки, підтримують існуючу нині систему обчислення часу в Україні, тобто, щорічний осінній перехід на "зимовий" час та весняний перехід на "літній" час, як також, вважають за норму поняття адміністративно-територіальної одиниці на незаселених територіях та існування адміністративно-територіальних одиниць, розмір яких перевищує третину годинного поясу на заселених територіях, проте астрономами їх назвати важко. В основному, вони керуються економічними та політичними чинниками, зав’язані у великій грі за участю чималого капіталу, втрачати який вони не хочуть.
Всі запропоновані вище зміни можуть бути прийняті лише за досягнення міжнародних та внутрішньодержавних угод і мають на меті зробити системи відліку часу більш досконалими, а український правопис – вірним. Терміни їх запровадження залежать від нас самих, від нашого усвідомлення суті проблеми, нарешті, від нашої ментальності.