Зупинити знищення Міністерства екології та природних ресурсів.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 50 Конституції України говорить, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Мінприроди було головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечувало формування і реалізацію державної політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.

29 серпня 2019 року під час першого пленарного засідання Верховної Ради України 9-го скликання відбулось голосування Про формування складу Кабінету Міністрів України з поіменним голосуванням про призначення членів Кабінету Міністрів України.

Наслідком голосувань стало створення Міністерства енергетики та екології, та фактичне знищення Міністерства екології та природних ресурсів, яке було створено ще в часи відновлення незалежності України 1991 року під назвою Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Натомість стан довкілля, якість атмосферного повітря, питної води в Україні становлять підвищені ризики для здоров'я громадян. Від техногенного навантаженя страждає дика природа, яка потребує захисту.

Останні 10 років проводилось системне руйнування системи охорони доквілля в Україні попри те, що право на безпечне для життя та здоров’я довкілля є конституційним правом громадян. Уряд Януковича/Азарова у 2011 році вирішив провести адмінреформу, ліквідувавши обласні управління екології, залишивши куці та слабкі департаменти екології при ОДА. Саме ж Міністерство цікавило крадіїів-злодіїв аби ділити надра та дерибанити цінні природні території!

Фактично з 2016 року Україна поступово почала відроджувати інституційну спроможність Мінприроди, а саме:
- Подолання наслідків війни на Сході. Ми знаємо, що бойові дії на Сході України вже спричинили величезну шкоду для довкілля. А окуповані та прифронтові території знаходяться на межі екологічного лиха через затоплені шахти та велику кількість небезпечних об’єктів промисловості, які неналежно утримуються. Мінприроди разом з ОБСЄ та іншими міжнародними організаціями системно працює з цими проблемами.
- Пожвавився напрямок природно-заповідного фонду. Ми створили Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, а також нові національні природні парки, розширили існуючі заповідники. Заповідна справа почала рухатись в правильному напрямку, вдалось домогтись прозорих конкурсів на посаду директорів ПЗФ, важко, але впевнено збільшувалось фінансування на утримання унікальних заповідних територій.
- Подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління Зоною відчудження;
Кліматичні зміни - профільний департамент розробив відповідні проекти законів, які б дозволяли якісно моніторити викиди парникових газів, а Україна одна з перших ратифікувала Паризьку кліматичну угоду. На сьогодні проблема зміни клімату та адаптація до цих змін - виклик №1 для світу!
- Управління відходами - чи не №1 проблема для України та вимагає системної роботи на всіх рівнях - від Уряду до місцевого самоврядування;
- Проблема інтенсивного сільського господарства, ерозії земель та зловживання пестицидами та агрохімікатами.
- Проблема збереження та відтворення лісового фонду - потребує комплексних та системних рішень та втілення вже прийнятих законів, зокрема про охорону пралісів.
- Якісне виконання механізмів стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля неможливе без інституційно спроможного міністерства!
- Управління водними ресурсами лише почало відроджуватись завдяки прийнятим на законодавчому рівні європейським стандартам.
- Ну і нарешті - стан та якість атмосферного повітря, яке в нас критично забруднене в мегаполісах через автомобілі та роботу промислових гігантів приміром в Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі та Кам’янському.
- Робота на міжнародному напрямку від виконаня Угоди про асоціацію, до участі України в структурах ООН, міжнародних конвенціях і т.д.

Це лише невелика частина функцій та викликів, над якими повинне працювати потужне МІНІСТЕРСТВО.

Але об’єднання Мінприроди з енергетикою означатиме, що:
- Довкілля буде на задніх ролях. Це прослідковувалось ще в Уряді Гройсмана, коли той прийняв стратегію розвитку гідроенергетики не провівши попередньо оцінку наслідків для довкілля та не узгодив її з Мінприроди. Енергетика та охорона довкілля - речі несумісні та конкуруючі, оскільки енергетика чинить негативний вплив на довкілля.
- Дика природа сама себе не може захистити. Держава повинна її охороняти від знищення людиною.
- Енергетика та надра - це десятки мільярдів доларів, це величезні ресурси, які будуть управляти всім процесом в новому мега-Міністерстві. В таких умовах питання довкілля завжди будуть на задньому плані.
- В Парламенті немає достатної кількості екологічно свідомих депутатів, які б просували екологічний порядок денний. Адже якби такі були, вони б просто не дали позбавити себе інструменту розробки та реалізації екологічної політики!
- Екологічні права громадян страждатимуть за рахунок розвитку енергетики та інфраструктури. Ми будемо будувати атомні та вугільні елетростанції, олігархи-забруднювачі матимуть ключий вплив. Ми пожертвуємо життям та здоров’ям тепершніх та майбутніх поколінь заради стрімкого економічного зростання.


Проблеми довкілля складні. Затоплені шахти в Калуші, гексахлорбензол там же, отруєння бджіл та селян фермерами, смог над Маріуполем - з усім цим треба системно та важко працювати. Але не можна на це закрити очі через "важкість" цих проблем. А виглядає так, що пішли за швидкими рішеннями жертвуючи важливим.