Я, Гаврись Олена Анатоліївна, працюю в Карлівському міжрайонному відокремленому підрозділі лабораторних досліджень Державної установи «Полтавський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» помічником лікаря-епідеміолога. Наша організація отримала лист про скорочення штатних посад, а також і працівників.
Шановний пане Президенту, скажіть будь-ласка навіщо ми за Вас голосували, щоб залишитися без роботи та можливості до нормального життя. В мене двоє дітей також я інвалід ІІІ групи, як я маю жити далі залишившись без роботи. Влаштуватись на роботу по спеціальності немає можливості, а на іншу якусь роботу немає здоров’я (проблеми із хребтом).
Нас звинуватили в тому, що ми хабарники, а Ви подивіться в яких достатках живемо ми проти працівників інших бюджетних організацій (працівників лікарень та вчителів), ми проти них жебраки.
Чому Ви не скорочуєте депутатські посади (невже нам потрібна така їх кількість на нашу країну), працівників адміністрацій і т.д.
Невже Ви думаєте, що ліквідувавши Держсанепідслужбу можна багато заощадити коштів (з нашими мізерними зарплатами), а як же здоров’я людей.
Прем’єр Міністр А.Яценюк сказав, що нас треба гнати вшию, якщо ми прийдемо з перевіркою до якогось підприємства, а що робити людям яких ці підприємства отруюють. Яка може бути совість в виробника якщо він піклується тільки про своє збагачення.
Ви подивіться скільки харчових продуктів не якісних та протермінованих знаходиться в магазинах (скільки людей трується) і на чиїй совісті їх здоров’я. Я особисто придбала матеріали ДСП (виробника ТОВ «СВИСПАН ЛІМІТЕД» м. Костопіль, вул. Степанська, 9, Рівненської обл.) в магазині «Меблі» (м. Полтава, вул. Калініна, 11) для шафи-купе, а в них вміст формальдегіду перевищує в 9 разів. При зверненні в магазин для заміни матеріалу на якісний мені відповіли, що це мої проблеми і вони нічого нам не повинні замінювати, ось Вам і совість виробника, а те що в нас погіршилось здоров’я від запаху формальдегіду нікого не обходить.
Будь-ласка не ліквідовуйте нашу службу, не викидайте сотні людей на вулицю без можливості на існування. Як нам жити при цих цінах та тарифах, адже нікого не хвилюватиме, що в нас не буде можливості їх оплачувати.