Про ліквідацію ручного управління законом.

Про ліквідацію ручного управління законом.
Дорогі керівники держави назвіть хоча б одне джерело де можливо прочитати про реформи правоохоронної системи, надати бачення і пропозиції простих людей, яким постійно приходиться стикатися з наслідками реформ нав’язаних владою.
Експерименти над реформами правоохоронної системою є найбільш небезпечними, хоча б з причин поглиблення умов зростання влади із злочинністю.
Усі добре пам’ятають як нові поліцейські після реформи неспроможні були скласти елементарні адміністративні протоколи про ДТП, щоб не упустити і зафіксувати деталі події, із за яких потім невинна особа мусила переносити митарства, і скільки часі пішло на їх навчання.
Мені вдосталь прийшлось виїздити з працівниками прокуратури на різні завдання, більшість із працівників прокуратури є професійними фахівцями виключно свого напрямку, і всього що лежить на поверхі видимого і доступного. Це як ніби робота фахівця державної фінансової інспекції, яка бачить документ і документально описує подію, чи порушення в господарській і фінансовій сферах діяльності, нічого не побачивши що під цифрами і наданими документами.
Нам нав’язують реформу правоохоронної діяльності з детективів і інших нових спеціальностей за відсутності таких фахівців в державі, які ніби враз здатні поєднати такі складові як функції слідства і оперативно-розшукової діяльності. Не заклавши вчасно в законі про поліцію оперативно – розшукову діяльність ми злочинно втратили оперативний апарат, можливості внутрішньо камерних розробок і всі можливості оперативної роботи, поступившись злочинному світу в зростанні з службовими особами влади фактично всіх рівнів та збору кримінальних авторитетів в Україні.
Якщо на освоєння елементарних питань діяльності патрульної поліції було витрачено скільки років, чи здатен хтось в державі перевчити, чи навчити детективів своєї роботи хоча б за 5 років.
Це і є, поламати що мали, і нічого натомість не збудувати, окрім структур і форм в особі органів НАБУ, ДБР, Служби фінансових розслідувань і любих других органів, поклавши на їх функції, які ніколи не будуть реалізовані. У більшості складів найнебезпечніших злочинів детективу необхідно буде мати не тільки досконале знання і практику застосування кримінально-процесуального і кримінального законодавства, а й хоча б якесь розуміння цивільного, господарського, фінансового, земельного й іншого законодавства, не говорячи про ази оперативно-розшукової діяльності.
При цьому руйнування правоохоронної системи, і як наслідок допущення зростання нігілізму права серед населення, є автоматичне сприяння поширенню злочинності, і її зростання з представниками влади.
Коли на елементарне звернення про захист від руйнування своєї власності, від детектива отримуєш відповідь, а що я маю робити, задумуєшся навіщо я плачу податки, і як і багато інших, принципово не бажаєш їх платити.
Ми вивчаємо правоохоронні системи європейських країн, які формувалися і відточувалися століттями, а намагаємося їх запровадити одним розмахом пера прийнявши той, чи інший закон.
Моє звернення не є намаганням самовираження це крик душі від того де і за яких умов живеш у своїй країні, і який захист отримуєш своїх законних прав.
За наявності великого потенціалу слідчих фактично в кожному правоохоронному органі, можливо менш затратним було б їх об’єднати в одне державне відомство, а на окремі злочини залишити в правоохоронних органах структури за аналогію дізнання. З часом запровадити навчання в вузах детективів, і провести відповідні реформи всієї правоохоронної системи.
А нині надати можливість всім правоохоронним органам за наявності відповідних функцій, виконати їх основні функції з володіння достовірною інформацією про криміналізацію суспільних відносин, і їх локалізацію, за закріпленням ознак злочинів більш досвідченими процесуальними фахівцями зі слідства в єдиному органі і під єдиним керівництвом. Щоб хоч якийсь злочин реально був розкритий, і винні понесли покарання в суді, а не обіцяні аваковські, трубовські і ситниківські перспективи зі звинуваченням суддів у закритті кримінальних справ.
Потрібно також прибрати всілякі звання з правоохоронних органів залишивши відповідні посади, які будуть відповідати суті їх діяльності та платити достойні зарплати, а не доплати за звання.
Правоохоронна система має працювати, а не тільки забезпечувати вибори, коли працівники всіх служб з порушенням законодавства, без гарантованої оплати без вихідних чергували на виборчих дільницях. Це дуже велика похвала Авакову, але як прибрати ненависть поліцейських, яким не заплатили за поза нормовані часи роботи, які повинні були в цей час розкривати і упереджувати вбивства за своїми обов’язками, а не виконувати функції національної гвардії і патрульних. На чиїх плечах Аваков отримав свою похвалу, коли на сьогодні навіть від Київради поставлено звернення заборонити працівникам кримінальної поліції охороняти масові заходи, хіба Аваков цього не розумів.
Правоохоронна система має бути побудована таким чином, щоб кожному на своїй посаді вимушено приходилось приймати рішення за законом в любій ситуації на кожному ланцюгу діяльності, а не бігати за порадами до свого керівника, чи в найвищому рівні до Президента.
З усією повагою до всіх фахівців, не розумію чому до цього часу не визначено доктрину правоохоронної системи держави, не запропоновано закон, яким би було ліквідовано хоча б ручне управління законом, унеможливлено протистояння правоохоронних органів, і їх намагання перетягнути одіяло важелів влади до себе, забувши про основне завдання служити своєму народові.