Шановний Владимир Александрович!З моменту окупації Донецької та Луганської областей минуло 5 років. На протязі 5 років залишається головна проблема для переселенців - ЇМ НЕМАЄ ДЕ ЖИТИ. Я вибачаюсь, жити є де...знімати квартиру...набридати родичам своєю довгою присутністю...жити в гуртожитках для студентів. Багато людей не можуть заплатити за житло та комунальні послуги, тому знаходять один єдиний вихід - вони вертаються додому та живуть під обстрілами...тому що, хоч там вони не платять за житло 3-5 тис грн у місяць (це без комунальних платежів). Не від кращого життя вони туди їдуть!Я працюю на двох роботах, на однієї із яких я займаю керуючу посаду. На другій роботі я працюю підряд 2 доби. Мені не вистачає часу, щоб бачити як росте моя дитина. Дружина теж не у захваті, що дитина росте без батька. Але жага до кращого життя не вчухає...хоча я розумію, що цього не буде, коли я за квартиру віддаю майже всю зарплату.Вже не один раз я зривався зі словами "я їду до дому", але кожен раз себе зупиняю, тому що не хочу, щоб моя дитина зростала у тій загниваючій среді. Будь ласка, дайте нам який небудь шанс на ліпше життя. Я не прошу великих зарплат, зірок з неба...Вирішить питання щодо житла для переселенців. Запровадьте новий механізм щодо зйому житла. Арендодавців поглинає жадність...постійно піднімають плати за проживання, при цьому не платять ніяких налогів державі.