Виплата заборгованості по нарахованим сумам пенсії на підставі рішень суду

22.08.2018 за № 649 Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду”.
З того часу нраховані суми пенсії за рішеннями суду до моменту набрання ним законної сили не виплачуються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Мністрів України від 22.08.2018 № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду” установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов’язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У зв’язку з цим, керуючись Конституцією України слід зазначити, що Кабінет Міністрів України приймаючи постанову Кабінету Мністрів України від 22.08.2018 № 649 “Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду” та затверджуючи Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду перебрав на себе повноваження Верховної Ради України.
Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Проте, Пенсійний Фонд України та його територіальні органи не виконують в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат чим позбаляють пенсійонерів отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконнаня рішень судів, що позбавляє їх гарантованого Коституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.  Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (№ 60750/00).