Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/074484-еп «Петиція щодо захисту християнських цінностей – основи стабільності, розвитку і процвітання України», розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 28.09.2019 громадянином О.В.Довбишем
Згідно зі статтею 40 Конституції України та статтею 23-1 Закону України «Про звернення громадян» мною розглянуто електронну петицію № 22/074484-еп «Петиція щодо захисту християнських цінностей – основи стабільності, розвитку і процвітання України», розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 28.09.2019, яку підтримали понад 25 000 громадян.
Дякую усім, хто долучився до петиції, за активну громадянську позицію у питаннях захисту і підтримки морально-духовних цінностей, культурної спадщини нашого народу, інституту сім’ї. Побудова демократичного суспільства в Україні, в якому забезпечені права та свободи кожної людини, є нашим спільним важливим завданням.
Стосовно забезпечення виконання Конституції України в частині захисту сім’ї та сімейних цінностей зазначаю, що відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Також вважаю за необхідне зазначити, що кожен зобов’язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України). Незважаючи на те, що кожному гарантовані права на свободу світогляду і віросповідання, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод встановлені обмеження цих прав, зокрема, з метою захисту прав інших людей.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Конституція України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Водночас держава не втручається у діяльність релігійних організацій і поважає їхні традиції.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» забороняються будь-які форми дискримінації, в тому числі й підбурювання до дискримінації (вказівки, інструкції або заклики, спрямовані на обмеження прав і свобод у зв’язку з притаманною особі будь-якою персональною ознакою, зокрема ознакою сексуальної орієнтації).
Відтак будь-які законодавчі ініціативи, спрямовані на обмеження конституційних прав, є неконституційними.
Що стосується сімейних цінностей та інституту сім’ї в Україні, то частиною першою статті 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із Сімейним кодексом України (частина друга статті 1) метою сімейних відносин є зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, згідно з моральними засадами суспільства (частина дев’ята статті 7 Кодексу).
Концепцією державної сімейної політики, затвердженою постановою Верховної Ради України від 17.09.1999 № 1063, визначено, що основними напрямами державної сімейної політики є, зокрема, сприяння відродженню традиційно міцної, працьовитої, економічно спроможної сім'ї на основі нових соціально-економічних відносин, національних традицій та впровадження кращого світового досвіду; вжиття заходів для захисту інтересів сім'ї і дітей, їх соціальної підтримки в період соціально-економічної трансформації суспільства; формування у населення культури планування сім'ї, налагодження ефективної системи підготовки молоді до сімейного життя, пропагування авторитету шлюбу.
Стосовно Стамбульської конвенції слід зазначити таке.
Долаючи важкі випробування, Українська держава свідомо обрала за взірець європейські стандарти, основу яких становлять три засадничі цінності – демократія, верховенство права та права людини. Європейське право базується на тому, що повага та захист основоположних прав людини (передусім права на життя, свободу, особисту безпеку, заборона тортур, право на повагу до приватного та сімейного життя, заборона дискримінації) є основним обов’язком держави.
Європейські стандарти відповідального ставлення держави до забезпечення та захисту прав людини знайшли своє втілення у низці конвенцій Ради Європи, які містять не лише декларації, наміри, але й перелік конкретних зобов’язань держави щодо вдосконалення законодавства, політики та правозастосовної практики, а також забезпечення належних фінансових та людських ресурсів.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами – це комплексний міжнародний акт, спрямований на захист жінок, чоловіків і дітей від домашнього насильства та його наслідків, запобігання і ліквідацію насильства і дискримінації, заохочення рівності між жінками та чоловіками, а також розробку державної стратегії в сфері протидії насильству стосовно жінок та домашньому насильству.
Водночас слід зауважити, що ефективне впровадження європейських стандартів прав людини вимагає належного розуміння їх принципів та доктринальних підходів, як органами публічної влади, так і самим суспільством.
Щодо скасування Стратегії упровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір-2021» хочу зазначити, що дана Стратегія не була схвалена Кабінетом Міністрів України у встановленому законодавством порядку, отже, не є нормативно-правовим актом та відповідно не може бути скасованою.
Відповідно до статей 4, 75 Закону України «Про освіту», статті 37 Закону України «Про загальну середню освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 41 «Про затвердження Порядку забезпечення підручниками та посібниками здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників» Міністерством освіти і науки України було розроблено та затверджено Порядок конкурсного відбору підручників (крім електронних) для здобувачів повної загальної середньої освіти і педагогічних працівників (наказ № 1002 від 17.07.2019).
Згідно із вказаним Порядком антидискримінаційна експертиза – аналіз підручників щодо наявності у текстових та позатекстових (ілюстрації, методичний апарат, апарат орієнтування) матеріалах виявів дискримінації за захищеними ознаками (раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, мова тощо) у формі стереотипів, ксенофобії, ейджизму, андро- та етноцентризму, сексизму тощо та надання рекомендацій щодо їх усунення.
Прийняття рішення з порушених у петиції питань потребує їх всебічного розгляду Кабінетом Міністрів України, який згідно з Конституцією України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення політики у сферах соціального захисту, освіти, науки і культури; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України (пункти 2–4 статті 116 Конституції України).
Крім того, при Кабінеті Міністрів України утворено Міжвідомчу раду з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству та протидії торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.2007 № 1087), основними завданнями якої є, зокрема, сприяння реалізації ефективної державної політики з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання та протидії домашньому насильству та протидії торгівлі людьми, формуванню позитивного ставлення до сім'ї, відповідального батьківства, відродженню та збереженню національних сімейних цінностей, утвердженню рівних прав і можливостей жінок та чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства, запобігання соціальному сирітству.
Мною, зокрема, утворено Комісію з питань правової реформи (Указ Президента України від 21 червня 2019 року № 421), основним завданням якої визначено сприяння подальшому розвитку правової системи України на основі конституційних принципів верховенства права, пріоритетності прав і свобод людини і громадянина, з урахуванням міжнародних зобов’язань України.
Я звернувся до Прем'єр-міністра України з проханням доручити відповідним центральним органам виконавчої влади спільно з представниками громадськості та науковцями провести всебічний аналіз реалізації державної сімейної політики в Україні та внести в установленому законодавством порядку відповідні пропозиції.
Також висловлені в електронній петиції пропозиції будуть передані до Комісії з питань правової реформи задля врахування позиції громадськості під час підготовки проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо прав людини)».
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
Зеленському Володимиру Олександровичу
ПЕТИЦІЯ
ЩОДО ЗАХИСТУ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ – ОСНОВИ СТАБІЛЬНОСТІ, РОЗВИТКУ І ПРОЦВІТАННЯ УКРАЇНИ
У 988 році князь Володимир Великий, усвідомлюючи визначальне значення світогляду та релігії в житті особистості та держави, зробив доленосне рішення для країни – прийняття та упровадження християнства. З того часу християнство стало невід’ємною частиною особистісного, культурного та суспільно-політичного життя усіх поколінь українців. Християнські цінності були взяті за основу для функціонування та розвитку освіти, науки, культури, права та економіки.
У часи панування радянського тоталітарного режиму після перевороту 1917 року християнство було фактично вилучено з активного суспільного життя, а на зміну християнській моралі прийшла комуністична ідеологія. У цей час були фізично і морально знищені тисячі священників, зруйновані і перепрофільовані храми, грубо потоптані релігійні вірування українців та культурна спадщина нашого народу. Відтоді стала очевидною небезпека впровадження на державному рівні комуністичної антихристиянської (атеїстичної) ідеології, яка має жахливі наслідки: антидуховність, аморальність, насилля, геноцид, низький рівень культури, корумпованість, цинізм тощо. Комуністична атеїстична ідеологія спустошила не лише душі громадян Радянського Союзу, але й зробила багато шкоди для інших народів та країн в Європі, Азії, Америці та Африці, так званого соціалістичного табору.
Після здобуття незалежності у нашій країні відбувалося духовне відродження, переосмислення цінностей релігійної культурної спадщини та значення свободи. Зокрема, віра в Бога знайшла відображення у преамбулі до Конституції України, а Президенти України під час інавгурації дають клятву на Пересопницькому Євангелії. Такі християнські свята, як Різдво Христове, Пасха, Трійця, Покрова, стали відзначати на державному рівні в Україні.
Християни продемонстрували свою активну соціальну позицію через благодійні, просвітницькі, реабілітаційні, гуманітарні програми серед різних верств населення нашої країни. Зокрема, це стосується створення благодійних фондів, лікарень, сирітських притулків, реабілітаційних центрів для допомоги нарко- та алкозалежним, центрів допомоги людям з особливими потребами, безліч просвітницьких та творчих програм для дітей та дорослих громадян нашої країни. Не можна переоцінити значення новостворених інституту капеланства в ЗСУ, поліції, лікарнях, тюрмах тощо, що давно та ефективно практикується в багатьох країнах Європейського Союзу та США.
На початку 1990-х років у багатьох державних школах почали викладатися навчальні предмети духовно-морального спрямування, переважно як факультативні заняття за заявою батьків. З цією метою було підготовлено тисячі вчителів християнської етики, укладено освітні програми, написано підручники, які мають гриф МОН, започатковано Всеукраїнські культурно-просвітницькі заходи для дітей і молоді. Викладання предметів духовно-морального спрямування, за свідченням учнів, батьків, вчителів та експертів з освіти, є понині актуальним, оскільки їхній зміст сприяє формуванню у здобувачів освіти духовно-моральних цінностей, без яких неможливо уявити гармонійне життя людини, народу та країни. Зміст предметів духовно-морального спрямування дітей та молоді не має на меті клірикалізацію суспільства; він покликаний реалізувати можливість громадянам вільного вибору природовідповідного світогляду, як це і задекларовано в статті 35 Конституції України про право на свободу світогляду і віросповідання.
За об’єктивними статистичними даними, в Україні понад 90 відсотків громадян вважають себе християнами. Але на практиці за гроші платників податків, громадян нашої країни фінансується лише одна світоглядна парадигма в освіті – атеїзм. Світогляд атеїзму ніколи не мав рушійної сили для позитивної творчої реалізації різноманітних програм та проектів, оскільки несе в собі лише філософію нігілізму та спустошення. Тому атеїзм, як псевдонаукова парадигма, у різні часи здатен був лише паразитувати на інших світоглядних системах, зумовлюючи маргіналізацію суспільного життя. Християнська освіта, культура – це стрижневі цінності людства, освячені всесвітньою історією.
Християнство – це не релігія неосвічених і відсталих людей. Біблійні та християнські цінності сповідували і сповідують високорозвинені країни Європи та світу, найвидатніші особистості різних часів і народів. Зарубіжні вчені, лауреати Нобелівської премії та основоположники наук – такі, як Макс Планк, Макс Борн, Артур Шавлов, Дж. Томпсон, Уільям Генрі Брегг, Ісаак Ньютон, Карл Лінней, Грегор Мендель, Луї Пастер, Йоган Келлер, Галілео Галілей, Блез Паскаль, Вільгельм Лейбніц, Михайло Ломоносов, Дмитро Менделеєв, Християн Гюйгенс, Роберт Бойль та багато інших. Флагмани світової освіти та науки, провідні університети, – як Гарвардський, Кембриджський, Оксфордський та багато інших – засновані християнськими лідерами з метою поширення християнської освіти та культури. Не можна переоцінити внесок видатних християнських громадських діячів та науковців українського походження, як-от Петро Могила, Іван Мазепа, Костянтин Ушинський, Андрій Шептицький, Іван Котляревський, Микола Вінграновський, Василь Барка, Іван Пулюй та багато інших.
Величезний внесок у просвітництво нашого народу зробили свого часу Києво-Могилянська та Острозька академії, які також були засновані християнськими подвижниками. Як не згадати також християнську філософію серця Григорія Сковороди, поетику Тараса Шевченка та інших. Наша цивілізація вибудована переважно за християнськими цінностями. Завдяки поширенню християнства понад 80% писемностей народів світу створені християнськими просвітниками. Християнство дало світу нотну грамоту, трудову етику, правову культуру, заклало в Конституції різних країн демократичні принципи державотворення, суспільного життя та економічного процвітання. Саме завдяки християнству людину, як вище творіння, її життя та свободу визнано в розвинених країнах за найвищу цінність. Світовий історичний досвід багатьох країн світу переконливо свідчить про таке: чим ближче до морально-духовних стандартів збудований в країні суспільний устрій, тим більш процвітаючою, за усіма соціальними чинниками, є така країна.
Вилучення християнських цінностей з життя народу або певної країни негативно відбивається в усіх сферах життя суспільства. Церква канонічно відокремлена від держави, але держава не може бути відокремлена від морально-етичних та духовних цінностей. Про це яскраво свідчить практика: негативний досвід СРСР, Північної Кореї та інших тоталітарних країн. Якщо держава не підтримує фундаментальних християнських цінностей, їй доводиться витрачати більше коштів на протидію корупції, утримання в’язниць, виправних колоній, боротьбу зі злочинністю та соціальними хворобами, як-от алкоголізм, наркоманія, проституція.
Тож, усі вимоги щодо вилучення християнських цінностей та моральних принципів із різних сфер суспільного життя (освіти, науки, права, культури, економіки) є деструктивними, недемократичними, неконституційними, антигуманними, неприродними та безглуздими. Нехтування християнськими цінностями у власному та суспільному житті зумовить духовно-моральний занепад громадян нашої країни та утворення вакууму, який неодмінно буде заповнено цинізмом, аморальністю, містикою, злочинністю, сексуальним розбещенням молоді, що містять у собі пряму загрозу для національної безпеки України.
Сьогодні багато країн будують свою політику, керуючись біблійними принципами. Згадаймо корейське економічне диво, наслідком якого стало прийняття на державному рівні моральних засад християнства. Президент США Дональд Трамп активно сприяє відновленню християнських цінностей в різних сферах суспільного життя, оскільки наслідками бездуховності є жорстокі злочини, численні правопорушення та культурний занепад країн.
У цей складний час відродження України просимо Вас, Володимире Олександровичу, а також прем’єр-міністра, голову Верховної Ради, голову конституційної комісії, народних депутатів та голів парламентських фракцій і депутатських груп виконати свій обов’язок перед своїм народом щодо захисту та підтримки духовно-моральних цінностей та культурної спадщини нашого народу, інституту сім'ї в Україні. А саме:
1. Забезпечити виконання Конституції в частині захисту сім'ї та сімейних цінностей.
2. Зберегти непорушними норми чинної Конституції України (ст. 51) та Сімейного кодексу України (СКУ, ст. 21), які визначають шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка й обумовлюють, що «усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі» (СКУ, ст. 211 ч. 3).
3. Не використовувати поняття «ґендер», «сексуальна орієнтація», «ґендерна ідентичність» у Конституції України та жодних інших законодавчих формулюваннях. Не ратифікувати в Україні Стамбульську конвенцію.
4. Скасувати запроваджену Стратегію упровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти «Освіта: гендерний вимір-2021», що нехтує правом батьків на виховання власних дітей згідно з їхніми світоглядними переконаннями та впливати на освітній процес. Ці фундаментальні права закріплені в низці міжнародних договорів, ратифікованих Україною, зокрема п. 4 ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., п. 3 ст. 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., п. 2 ст. 3, 5, п. 2 ст. 14 та п. 1(с) ст. 29 Конвенції ООН про права дитини 1989 р. Таким чином, ми, передусім, і як громадяни України, і як батьки, вимагаємо забезпечення нашого права виховувати власних дітей згідно з нашими уявленнями про шлюб, сім’ю, родину та не нав’язувати антинаукових і аморальних постулатів гендерної ідеології в освітньому процесі.
5. Припинення проведення антидискримінаційної експертизи навчальної літератури, результати якої на практиці засвідчили зневагу до основоположних цінностей українського народу, таких, як батьки, сім’я, мова, патріотизм тощо.
Під гаслом «боротьба з дискримінацією за релігійною ознакою» антидискрімінаційними експертами вимагається вилучити назви таких християнських свят, як Різдво Христове та Великдень, що відзначають в Україні на державному рівні з офіційними вихідними. Маємо на практиці не просто ігнорування історичною та культурною спадщиною нашого народу, а цілеспрямоване переписування історії з метою ліквідації етнічних культурних особливостей нашого народу. Зазначене суперечить Конституції України та іншим законам нашої країни.
Цією заявою ми намагаємося привернути увагу наукової, духовної, творчої інтелігенції та всього народу України до проблеми, що має доленосний вплив для існування та розвитку нашого суспільства.
Старовинний гімн-молитва України (музика Миколи Лисенка, слова Георгія Кониського) закликає усіх нас об’єднатися у щирому проханні: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!».
Кушерець Василь Іванович.
Член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, голова правління Товариства «Знання» України, президент Університету сучасних знань.
Бакуменко Олександр Данилович.
Голова Правління «Українського фонду культури імені Бориса Олійника»,
письменник-академік, лауреат Державної премії ім. Богдана Хмельницького та лауреат багатьох вітчизняних і міжнародних літературних премій.
Удовиченко Володимир Петрович.
Президент ВГО «Клуб мерів», Почесний член Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, доктор економічних наук, професор, Академік Української екологічної та Муніципальної Академій.
1.
Пилаєва Наталія Альбертівна
28 грудня 2019
2.
Чернікова Ганна Анатоліївна
28 грудня 2019
3.
Сохань Ярослав Володимирович
28 грудня 2019
4.
Стеценко Ірина Анатоліївна
28 грудня 2019
5.
Благій Олександр Леонідович
28 грудня 2019
6.
Чепіженко Олег Васильович
28 грудня 2019
7.
Глуховецька Наталія Ігорівна
28 грудня 2019
8.
Шугін Святослав Леонідович
28 грудня 2019
9.
Волчко Роман Миколайович
28 грудня 2019
10.
Жюдіт Фелікс Миколайович
28 грудня 2019
11.
Коваленко Олексій Володимирович
28 грудня 2019
12.
Івасів Ольга Григорівна
28 грудня 2019
13.
Мединська Ярослава Миколаївна
28 грудня 2019
14.
Кухарська Марія Любомирівна
28 грудня 2019
15.
Дволятик Христина Ярославівна
28 грудня 2019
16.
Одарчук Максим Анатолійович
28 грудня 2019
17.
Гурак Марина Петрівна
28 грудня 2019
18.
Ющишин Любов Романівна
28 грудня 2019
19.
Басараб Соломія Романівна
28 грудня 2019
20.
Козарчук Аліна Володимирівна
28 грудня 2019
21.
Фіголь Юліанна Романівна
28 грудня 2019
22.
Ошур Іван Михайлович
28 грудня 2019
23.
Картавенко Вікторія Олегівна
28 грудня 2019
24.
Картавенко Ольга Михайлівна
28 грудня 2019
25.
Картавенко Олег Кузьмич
28 грудня 2019
26.
Левченко Любов Анатоліївна
28 грудня 2019
27.
Левченко Артем Петрович
28 грудня 2019
28.
Гібаленко Анна Іванівна
28 грудня 2019
29.
Дубинович Олександр Сильвестрович
28 грудня 2019
30.
Савчук Мирослава Мирославівна
28 грудня 2019