Забезпечення доступу до правосуддя

Доступність правосуддя.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ).
В багатьох випадках людина змушена відмовлятись від права на справедливий суд, оскільки витрати на правову допомогу значно перевищують розмір шкоди. Відмова від судового захисту права через “економічну недоцільність”, в певних галузях, робить зневажливе ставлення до прав людини патологічним, перетворює зухвалість на звичай. Яскравим прикладом є ситуація з захистом прав споживача, зокрема, у сфері фінансово-кредитних відносин.
Принципова зміна підходу до визначення розміру витрат на правову допомогу, відмова від “совкових” підходів в цій сфері, могли би докорінно змінити ситуацію з доступністю правосуддя на краще.
На даний час, внаслідок встановлення граничних розмірів витрат на правову допомогу, нечітке визначення, які саме витрати підлягають відшкодуванню, можливості у суду не тільки довільно зменшувати розмір витрат, які підлягають стягненню, а навіть просто, без жодних мотивувань, проігнорувати відповідну вимогу, робить неможливим відшкодування витрат на правову допомогу, навіть в тих урізаних обсягах, в яких вони подекуди ще заявляються.
Про відшкодування витрат в розмірах, які би реально забезпечили можливість використати всі передбачені законом можливості для захисту прав годі й мріяти.
На мою думку закон має чітко визначити кілька основних моментів у питаннях відшкодування витрат на правову допомогу.
Перше. Розмір витрат на правову допомогу дорівнює сумі гонорару адвоката за надання правової допомоги та додаткових витрат, понесених адвокатом для надання такої допомоги, якщо вони угодою з клієнтом не включені до суми гонорару.
Друге. Гонорар адвоката визначається угодою між адвокатом і клієнтом, не може змінюватись рішенням суду, державних органів чи службових осіб. Розмір гонорару адвоката підтверджується відповідною угодою або витягом з неї. Факт надання правової допомоги, не пов'язаної з участю в судових засіданнях, і розмір гонорару, в залежності від домовленості між адвокатом і клієнтом, може підтверджуватись актом, підписаним клієнтом і адвокатом, або звітом адвоката за підписом останнього. Розмір гонорару адвоката визначається загальними витратами часу на надання правової допомоги, включаючи час на прибуття до місця надання допомоги, очікування тощо, та вартістю години витраченого адвокатом часу, яка визначається угодою з клієнтом.
Третє. Витрати на правову допомогу стягуються незалежно від реальної сплати гонорару клієнтом. Угодою між клієнтом і адвокатом може бути передбачено право адвоката отримати гонорар після присудження витрат на правову допомогу безпосередньо в ході виконання рішення суду з іншої сторони. При цьому, витрати часу на отримання гонорару з іншої сторони в ході виконання рішення суду підтверджуються звітом адвоката і підлягають стягненню з винної сторони, шляхом ухвалення додаткового рішення судом, який виніс рішення, яким були присуджені відповідні витрати, за заявою адвоката.
Четверте. Строком на п'ять років від моменту набрання чинності законом обмежити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з фізичної особи у спорах з юридичною особою трьома розмірами мінімальної заробітної плати за кожну судову інстанцію та трьома — за всі інші форми правової допомоги,не пов'язаними з участю в судових засіданнях, за весь час розгляду справи . У спорах між фізичними особами розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, обмежити п'ятьма мінімальними розмірами заробітної плати за кожну інстанцію та п'ятьма за всі інші форми правової допомоги, не пов'язаними з участю в судових засіданнях, за весь час розгляду справи.