Відміна РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу)№ 2-рп/2016 Справа № 1-1/2016 про неконституційність першої частини 13 статті ЗУ «Про Психіатричну допомогу».

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу)№ 2-рп/2016, фактично унеможливлює госпіталізацію недієздатної особи до лікувального закладу.
Мова йде про вказаний там дозвіл на госпіталізацію недієздатної особи до психіатричного закладу лише на прохання опікуна чи/та опікунської ради, яким не передбачаються згода людини, перевірка обґрунтованості та необхідності госпіталізації в примусовому порядку чи судові рішення. У Рішенні, Конституційний Суд України вказав, що така госпіталізація є обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність. Отже, госпіталізація недієздатних осіб зобов’язана здійснюватися виключно за рішенням суду.
Перш за все, треба вияснити хто така недієздатна особа?
Згідно з українським законодавством (Ст.39 ЦКУ), недієздатною судом визнається особа, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Для представлення майнових та інших інтересів недієздатних осіб, піклування про них, у тому числі забезпечення їх необхідною медичною допомогою, створення належних умов життя, таким особам призначається опікун.
По друге, хто такий опікун?
Згідно з українським законодавством (глава 6 ЦК України) опіка – це особлива форма турботи про особу, яка потребує сторонньої допомоги. Опікун призначається дітям (залишилися без батьків), молодше 14 років. А також особам, які були офіційно визнані недієздатними і про це є відповідне рішення суду.
Отже, вже законодавчо затверджено встановлення недієздатності та призначення опікуна тільки судом. Вище вказаним рішенням нівелюються рішення суду під час встановлення недієздатності та призначенні опікуна і це рішення суперечить Цивільному кодексу України у питання терміну "недієздатна особа"- не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, тобто досить часто не можуть самостійно визначити потребу в лікуванні. Теж стосується поняття опікунства.Ст.67 і 69 Цивільного кодексу України регламентують права та обов'язки опікуна та піклувальника. Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, вказане рішення обмежує обов'язок опікуна на забезпечення підопічного лікуванням.
Тобто, рішення КСУ ставить під сумнів судові рішення в питанні призначення недієздатності та встановлення опіки над особливо вразливою верствою населення України яка потребує термінової негайної психіатричної допомоги. Створюються штучні бюрократичні перепони наданню своєчасної психіатричної допомоги.